"02" листопада 2016 р.Справа № 916/2199/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,
при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,
за участю представників сторін:
від прокуратури - ОСОБА_1 (посвідчення),
від Одеської міської ради - ОСОБА_2 (за довіреністю),
від ТОВ «Одеське спеціалізоване управління екскавації» - ОСОБА_3 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради
на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2016
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське спеціалізоване управління екскавації» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2015 року
у справі № 916/2199/15
за позовом Прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське спеціалізоване управління екскавації»
про стягнення 2 281 500,59 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 02.11.2016 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В травні 2015 року прокурор Малиновського району м. Одеси (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі-позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське спеціалізоване управління екскавації» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення збитків у сумі 2 281 500,59 грн.
Позов обґрунтований тим, що згідно свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди серії ЯЯЯ №362339 від 02.04.2007 Товариству належать нежитлові будівлі по вул. Промислова, 26 у м. Одесі.
Відповідно до відомостей про наявність земельних ділянок Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, площа земельної ділянки за вказаною адресою, яку використовує відповідач, становить 35412 м2.
Нормативна грошова оцінка 1 м2 наведеної земельної ділянки відповідно до довідки №941 від 02.02.2011 управління Держкомзему у м. Одесі, яка надана суб'єкту господарювання для визначення плати за землю при комерційному використанні, становить 988,65 грн.
Будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували наявність у Товариства право власності, постійного користування або оренди вказаною вище земельною ділянкою відсутні.
З метою реалізації наданих земельним законодавством повноважень, комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам 30.10.2014 складено акт, відповідно до якого розмір збитків, нанесених територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради у вигляді неодержаного доходу, якій міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її зайняття Товариством та використання без правовстановлюючих документів, становить 2 281 500, 59 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2015 позов прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради - задоволено, стягнуто з Товариства на користь позивача збитки в сумі 2 281 500,59 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2015 залишено без змін.
01.07.2016 року до господарського суду від Товариства надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2015 року у справі № 916/2199/15.
Заява обґрунтована тим, що позивач при розрахунку збитків відповідачу зокрема керувався витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, яку було затверджено рішенням Одеської міської ради №41-VІ від 28.12.2010. Крім того, до вищевказаного рішення рішенням Одеської міської ради № 1268-VІ від 20.09.2011 були внесені зміни, згідно яких затверджену нормативну оцінку земель м. Одеси для розрахунку річної орендної плати введено в дію з 20.09.2011 року. Проте, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду м. Одеси від 12.04.2016 залишено без змін постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014, відповідно до якої вищевказані рішення Одеської міської ради були визнані протиправними та скасовані.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2016 заяву Товариства про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2015 року по справі № 916/2199/15 за нововиявленими обставинами - задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2015 скасовано, у задоволенні позову прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради - відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано, що 10 грудня 2014 року постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/11050/14-а, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року, рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1» та рішення Одеської міської ради №1268-VI від 20.09.2010 «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міст ОСОБА_1» визнані протиправними та скасовані.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська міська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким заяву Товариства залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2015 - без змін.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Одеська міська рада зазначає що суд, переглядаючи рішення за нововиявленими обставинами, не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Апелянт посилається на положення ч.6 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 17, а саме що скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній акт, зазначено про надання йому зворотної сили. Крім цього, Одеська міська рада наполягає на тому, що суд першої інстанції фактично незаконно надав суб'єкту підприємницької діяльності право на безоплатне користування вказаною земельною ділянкою та позбавив орган місцевого самоврядування права на відшкодування йому збитків, пов'язаних із незаконним використанням відповідачем земельної ділянки.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.09.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2016.
05.10.2016 в судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання, а представник прокуратури надала письмове клопотання про зупинення провадження по даній справі до прийняття постанови Вищим адміністративним судом України по справі № 522/11050/14-а.
З'ясувавши думку представника Одеської міської ради щодо заявлених клопотань, судова колегія вирішила заявлені клопотання залишити відкритими до наступного судового засідання та відкласти розгляд апеляційної скарги на 02.11.2016, у зв'язку з чим була прийнята відповідна ухвала від 05.10.2016.
Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.
Представник Одеської міської ради та представник прокуратури в судовому засіданні 02.11.2016 надали пояснення, якими підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити останню.
В судовому засіданні 02.11.2016 представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення господарського суду 20.07.2016 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім цього, представники сторін в судовому засіданні підтримали клопотання заявлене на минулому судовому засіданні про зупинення провадження по даній справі до прийняття постанови Вищим адміністративним судом України по справі № 522/11050/14-а
Щодо клопотання про зупинення, судова колегія відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.
Так, за правилами частини 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
Саме по собі зазначення про пов'язаність іншої справи, що розглядається іншим судом, з даною справою не може бути підставою для застосування ч. 1 ст. 79 ГПК України.
Заявниками в клопотанні не обґрунтовано та апеляційним судом не встановлено наявності підстав, які б унеможливлювали перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у даній справі до вирішення Вищим адміністративним судом України справи №522/11050/14-а, з урахуванням меж перегляду справи в апеляційному порядку та підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Станом на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного судового акту, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 відповідно до ст. 254 КАС України набула законної сили та скасована не була. Зупинення Вищим адміністративним судом України виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2016 не впливає на чинність останньої та не перешкоджає розгляду даних апеляційних скарг.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.
Статті 112 та 113 ГПК України передбачають, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Зокрема, строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється: у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.
Згідно з п. 2, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Як вбачається з Акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.10.2014 суми збитків було визначено виходячи з показника нормативно-грошової оцінки 1 кв. м. земельної ділянки в розмірі 988,65, виходячи з нормативно-грошової оцінки земель міста ОСОБА_1, затвердженої рішенням Одеської міської ради № 41-VІ від 28.12.2010 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1» зі змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради № 1268-VІ від 20.09.2011 «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 № 41-VІ «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1».
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 та рішення Одеської міської ради № 1268-VI від 20.09.2011.
Отже, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки та, відповідно, розрахунок розміру збитків за користування нею були здійснені на підставі «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1», затвердженої вищевказаними рішеннями, які на теперішній час є не чинними.
Згідно ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якою користується відповідач на умовах оренди, та, відповідно, розрахунок розміру орендної плати за користування нею були здійснені на підставі «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1», затвердженої рішеннями ОМР, які на теперішній час є не чинними, суд першої інстанції правомірно у задоволенні позову прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства відмовив у повному обсязі.
Відповідно до ст. 114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймається рішення у разі зміни або скасування рішення.
Згідно з п. 8.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Із змісту статті 162 КАС України випливає, що скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Оскільки постановою Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 10.12. визнано протиправними та скасовані рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 та № 1268-VI від 20.09.2011, зазначені рішення не породжують жодних правових наслідків від моменту їх прийняття, тому хибним є довід Позивача про те, що вказані рішення Одеської міської ради втратили чинність лише з моменту набрання законної сили постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 у справі № 522/11050/14-а, а саме - з 12.04.2016р.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності зворотної сили при скасуванні нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення не приймаються до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснено, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014, залишеної в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016, рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року та рішення Одеської міської ради № 1268-VI від 20.09.2011 року визнані протиправними з моменту прийняття, а не на майбутнє, тому для них не потрібно надавати зворотну силу у часі.
Таким чином, оскільки рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1268-VI та від 28.12.2010 №41-VI скасовані з моменту їх прийняття, то неможливо встановлювати новий розмір орендної плати на їх підставі.
Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2016 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді: Гладишева Т.Я.
ОСОБА_4