04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" листопада 2016 р. Справа№ 910/12140/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Разіної Т.І.
Чорної Л.В.
секретар судового засідання - Пугачова А.С.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.11.2016 року по справі №910/12140/16 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016р.
у справі №910/12140/16 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії
про визнання кредитором.
В липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії (далі-відповідач) про визнання кредитором, а саме просить включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача відомості про позивача як кредитора на суму 113 878 664,11 грн., з яких: 14 054 000 грн. вимоги, що забезпечені заставою.
19.07.2016р. позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про уточнення (зміну) предмету позову, відповідно до якої просить:
- визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в розмірі 113 878 664,11 грн.;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в розмірі 113 878 664,11 грн.;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії включити до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в розмірі 113 878 664, 11 грн., з яких 14 054 000 грн. вимоги, що забезпечені заставою.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2016р. у справі №910/12140/16 позовні вимоги задоволено.
Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в розмірі 113 878 664,11 грн.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в розмірі 113 878 664,11 грн.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії включити до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в розмірі 113 878 664,11 грн., з яких 14 054 000 грн. вимоги, що забезпечені заставою.
Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" судовий збір у сумі 4 134 грн.
Повернуто Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Експобанк" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 202 566 грн., сплачений за платіжним дорученням №02 від 29.06.2016р.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 26.08.2016р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на порушення норм матеріального та процесуального права.
Крім того, відповідачем подано до Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення, в яких стверджує, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення безпідставно не взято до уваги заяву про застосування строку позовної давності.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги з урахуванням письмових пояснень та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
19.01.2007 року між позивачем, як кредитором, та відповідачем, як позичальником, був укладений договір кредитної лінії № 1/07 (далі - Договір кредитної лінії), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався відкрити кредитну лінію на ім'я позивальника та надати останньому кредити, загальний розмір яких повинен не перевищувати 3 000 000 дол. США, а позичальник, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання повернути кредитору кредити, сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом та комісію за кредитне обслуговування. Термін закінчення дії кредитної лінії встановлено 13.02.2009р.
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії, 31.01.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме будівля складу бланків та квитків (в літері Б), загальною площею 2 678,30 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. та зареєстрований в реєстрі за № 427.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору кредитної лінії позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу за кредитним договором. Так, заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13.12.2012р. у справі №1013/8999/2012 позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" заборгованість за Договором кредитної лінії в сумі 4 471 499,85 доларів США та 13 865 002,64 грн.
Зазначене рішення суду відповідачем не було виконано в наданий для самостійного виконання строк, тому його було виконано в примусовому порядку та проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: будівлі складу бланків та квитків (в літері Б), загальною площею 2 678,30 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А. Переможцем прилюдних торгів визнано позивача. Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) №14/1/44, станом на 11.03.2014р. ціна продажу об'єкту нерухомого майна становила 14 054 000 грн.
12.03.2014р. було внесено запис про право власності №492916, згідно якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. прийнято рішення та визнано власником позивача.
На підставі постанови Правління Національного банка України від 22.01.2015р. № 41 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2015р. №15 "Про початок процедури ліквідації АТ "КБ" Експобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.12.2015р. №245 продовжено строки здійснення процедури ліквідації по 31.03.2017р. включно та призначено уповноваженою особою даного Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Волощуку І.Г. строком по 31.03.2017р. включно.
Будівлю складу бланків та квитків (в літері Б), загальною площею 2 678,30 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, було включено до складу ліквідаційної маси позивача з метою його реалізації за найвищою вартістю у найкоротший строк для спрямування коштів на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується.
Позивач стверджує, що відповідач шляхом обману, 13.01.2016р. зареєстрував право власності на будівлю складу бланків та квитків (в літері Б), загальною площею 2 678,30 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, за собою, що підтверджується інформаційною довідкою від 16.03.2016 № 55285258. Таким чином, позивач протиправним шляхом був позбавлений права власності на нерухоме майно, що було передане в іпотеку та придбане ним на прилюдних торгах 11.03.2014р.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 09.10.2015р. по справі №910/14578/14 визнано недійсним протокол від 11.03.2014р. №14/1/44 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки): будівлі складу бланків та квитків (літера Б), загальною площею 2678,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А і належить відповідачу.
Позивач стверджує, що він не отримав задоволення своїх вимог за Договором кредитної лінії, тому заборгованість відповідача перед ним залишилася не погашеною. Станом на 20.04.2016р. загальна прострочена заборгованість відповідача за Договором кредитної лінії становить 113 878 664,11 грн.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо, що з 01.04.2016р. відповідач перебуває в стані припинення, головою комісії з припинення (ліквідатором) призначено ОСОБА_4, строк для заявлення кредиторами своїх вимог встановлено до 12.06.2016р..
25.04.2016р. позивач направив голові комісії з припинення (ліквідатора) відповідача ОСОБА_4 заяву №1101/1335 про визнання кредиторських вимог з вимогою визнати його кредитором на суму 113 878 664,11 грн. та включити до реєстру вимог кредиторів відповідача.
31.05.2016р. на адресу позивача надійшло рішення ліквідатора ОСОБА_4, в якому зазначено, що у зв'язку з скасуванням судового рішення про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії на підставі ст.ст.256-258 Цивільного кодексу України ліквідатором відповідача прийнято рішення про відмову у задоволенні його кредиторських вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13.12.2012р. у справі №1013/8999/2012 позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" заборгованість за Договором кредитної лінії в сумі 4 471 499,85 доларів США та 13 865 002,64 грн.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28.10.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даском» задоволено частково; заочне рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції приймаючи зазначене рішення виходив з того, що Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Відмовляючи в стягненні кредитної заборгованості з ОСОБА_4, як поручителя, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що порука є припиненою на підставі ст.559 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24.06.2015р., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" відхилено, а рішення апеляційного суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 02.03.2016р. судові рішення попередніх судових інстанцій у справі №1013/8999/2012 в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії скасовані, а провадження у справі в цій частині закрито. Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016р. повідомив Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Експобанк" про те, що розгляд його позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії віднесено до юрисдикції господарських судів.
В частині вирішення позовних вимог Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії Верховний Суд України залишив без змін судові рішення попередніх судових інстанцій.
Позивач стверджує, що його вимоги до відповідача є дійсними, адже Верховним Судом України було скасовано судові рішення та одночасно надано право заявити свої вимоги до відповідача в порядку господарського судочинства. Тому рішення ліквідатора ОСОБА_4 про відмову у задоволенні кредиторських вимог є протиправним.
Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги з урахуванням письмових пояснень та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору кредитної лінії між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дана норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання, а саме - в обумовлені строки, визначені Договором кредитної лінії, не здійснив сплату суму простроченої заборгованості за кредитом та нарахованих процентів у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача.
Разом з тим, відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, з цього приводу судова колегія зазначає наступне.
У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У відповідності до умов Договору кредитної лінії в редакції додаткової угоди від 16.01.2009р., термін закінчення дії кредитної лінії встановлено 13.02.2009р.
Таким чином, право пред'явити вимогу про погашення кредиту за укладеним між сторонами Договором кредитної лінії у позивача виникло 14.02.2009р.
Отже, строк позовної давності почав свій перебіг 14.02.2009р. та закінчився 14.02.2012р.
При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом лише в червні 2016 року.
Таким чином, трирічний строк позовної давності на час звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом закінчився.
При цьому, позивача стверджує, що відповідачем було вчинено певні дії, які свідчать про визнання свого боргу та переривання строку позовної давності, а саме:
- 31.03.2011р. ОСОБА_4 було частково погашено прострочені відсотки в розмірі 2 000 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером від 31.03.2011р. №06/687512, платіжним доручення від 31.03.2011р. та випискою по особовому рахунку відповідача;
- 06.12.2011р. ОСОБА_4 було частково погашено прострочені відсотки в розмірі 500 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером від 06.12.2011р. №0/818843, платіжним доручення від 06.12.2011р. та випискою по особовому рахунку відповідача;
- 28.04.2012р. ОСОБА_4 було частково погашено прострочені відсотки в розмірі 500 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером від 28.04.2012р. №0/886598, платіжним доручення від 28.04.2012р. та випискою по особовому рахунку відповідача.
З даним твердженням позивача погодився суд першої інстанції, що відображено в оскаржуваному рішенні, проте судова колегія вважає їх хибними виходячи з наступного.
У відповідності до положень ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:
визнання пред'явленої претензії;
зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;
письмове прохання відстрочити сплату боргу;
підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.
Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
З доданих позивачем до матеріалів справи меморіальних валютних ордерів, платіжних доручень та виписок по особовому рахунку відповідача вбачається, що дії на які посилається позивач вчиняв саме ОСОБА_4, який був поручителем, а не відповідач.
Крім того, як встановлено вище, відмовляючи позивачу в стягненні кредитної заборгованості з ОСОБА_4, як поручителя, суд апеляційної інстанції у справі №1013/8999/2012 виходив з того, що порука є припиненою на підставі ст.559 Цивільного кодексу України. Верховний Суд України в цій частині рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін (а.с.39-47 т.1).
Отже, зазначені вище дії, які здійснював ОСОБА_4, проводилися за межами та після припинення поруки за Договором від 22.10.2008р., укладеного між останнім та сторонами у даній справі.
Позивачем відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач уповноважував ОСОБА_4 в зазначений вище період на часткове погашення боргу.
Також, позивачем не надано доказів, які б давали можливість вважати, що перебіг позовної давності переривався шляхом вчинення відповідачем дій щодо визнання ним свого боргу.
Посилання позивача, як на підставу переривання строку позовної давності, на поданий у жовтні 2012 року позов до Ірпінського міського суду Київської області по справі №1013/8999/2012, судова колегія також не приймає до уваги, оскільки переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Як встановлено вище, строк позовної давності почав свій перебіг 14.02.2009р. та закінчився 14.02.2012р., тобто позивач звернувся з позовом до Ірпінського міського суду Київської області за межами спливу позовної давності. Доказів переривання трирічного строку позовної давності позивачем не надано.
У відповідності до ч. 4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Оскільки відповідач скористався своїм правом та заявив про застосування позовної давності, та враховуючи зазначені вище правові норми, судова колегія вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволення позовних вимог, а в частині повернення позивачу з Державного бюджету України судового бору - залишенню без змін; в позові слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.7 Закону України «Про судовий збір» ст.ст.261, 264, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016р. у справі №910/12140/16 задовольнити.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 року у справі №910/12140/16 в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
3.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 року у справі №910/12140/16 в частині повернення Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Експобанк" з Державного бюджету України судового збору у розмірі 202 566 грн. залишити без змін.
4.Стягнути з Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м.Київ, вул. Дмитрівська, 18/24; код ЄДРПОУ 09322299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даском" в особі ліквідаційної комісії (03110, м.Київ, вул. Солом'янська, 14; код ЄДРПОУ 31281256) 4 547 (чотири тисячі п'ятсот сорок сім) грн. 40 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6.Матеріали справи №910/12140/116 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Т.І. Разіна
Л.В. Чорна