04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" листопада 2016 р. Справа№ 910/12692/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Калатай Н.Ф.
Чорногуза М.Г.
секретар судового засідання: Степанець О.В.
за участю представників сторін:
від позивача Акінтінова І.М. довіреність № 2 від 31.12.15
від відповідача Дарагана О.Ю. довіреність № б/н від 01.09.16
від відповідача Демченко В.М. довіреність № б/н від 01.09.16
розглянувши апеляційну скаргу
товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл"
на рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року
у справі №910/12692/16 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл",
до товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ "Афіна"
про стягнення 1 669 248,00 грн., -
У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" подало до господарського суду міста Києва позов до товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ "Афіна" про стягнення 1 669 248, 00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі №910/12692/16 у задоволені позовних вимог відмовлено з підстав того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки неякісного товару.
Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі №910/12692/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року у справі №910/12692/16 апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі №910/12692/16 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 02.11.2016 року.
28.10.2016 року через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 02.11.2016 року представники сторін надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду. Позивач підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції, відповідач заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (далі - позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ "АФІНА" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №120412 від 23.04.2012 року (далі - договір). (том 1, а.с. 8-12-79), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, на умовах цього Договору. (пункт 1.1. договору).
Також, 23.04.2012 року сторонами договору підписано Протокол розбіжностей до Договору поставки №120412 від 23.04.2012 року. (том 1, а.с. 13-32).
Згідно з п.1.2.Договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється вказується в Додатку № 1 "Специфікація/Прайс-лист", який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.3.1. Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів. Покупець має право прийняти товар без спеціальної перевірки за якістю, якщо товари знаходяться в спеціальній тарі та упаковці без явних видимих дефектів.
Згідно з п.4.1. Договору, в редакції Протоколу розбіжностей, якість товару, що поставляється повинна відповідати вимогам державних стандартів і технічних умов, забезпечувати безпеку життя, здоров'я споживачів, охорону навколишнього середовища і відповідати вимогам, прийнятим при поставках даного товару в Україну, забезпечувати його використання за прямим призначенням і підтверджуватися відповідним документом: сертифікатом відповідності; висновком державної санітарно-гігієнічної експертизи; відповідними ветеринарними документами; посвідченнями якості.
Відповідно до п.4.6. Договору покупець має право пред'явити постачальнику вимоги щодо усунення: виявлених після завершення приймання недоліків товару, що знаходиться всередині тарного місця, за кількістю і / або асортименту (видимі недоліки); недоліків товару за якістю (приховані недоліки), якщо недоліки виявлено покупцем протягом терміну придатності або гарантійного терміну на товар.
Згідно з п.4.10. Договору у разі, якщо якість поставленого товару не відповідає умовам цього Договору, або постачальником не надано документів, що підтверджують якість, покупець має право повернути товар.
Згідно з п.4.8. Договору в редакції Протоколу розбіжностей у разі виникнення між Постачальником і Покупцем розбіжностей про характер виявлених недоліків товару, зацікавлена Сторона має право за свій рахунок провести відповідну товарну експертизу. Витрати по проведеною експертизою буде нести винна Сторона. Якщо одна із Сторін не згодна з висновками експертизи, проведеної іншою Стороною, вона має право провести повторну експертизу такого Товару.
Відповідно до п.7.1. Договору в редакції Протоколу розбіжностей, покупець має право повернути постачальнику товари, які були поставлені покупцю, а постачальник повинен прийняти такі товари в таких випадках: якщо товар був повернутий покупцеві споживачами як неякісний в період терміну придатності, якщо є документальне підтвердження порушення якості даного товару; виявлено невідповідність якості поставлених товарів при отриманні, підготовці до реалізації або в період реалізації, з відповідними документами, що підтверджують невідповідність якості товару; закінчення сезону для сезонних товарів, в інших випадках, передбачених цим договором; при письмової домовленості сторін.
В подальшому, а саме 28.12.2015 року між сторонами договору підписано Додаткову угоду до Договору поставки №120412 від 23.04.2012 року. (том 1, а.с. 33).
Відповідно до п. 2 додаткової угоди у випадку, якщо при відбиранні товару покупцем буде виявлений неякісний товар, то покупець має право скласти акт в односторонньому порядку, даний акт буде мати доказове значення і повну юридичну силу.
У п. 3 додаткової угоди сторони встановили, що на підставі підписаного акту постачальник здійснює допоставку якісного товару покупцю за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського 114, не пізніше чим через 24 години, після надання акту.
У п. 5 додаткової угоди сторони обумовили, що постачальник у випадку недопоставки товару у визначений строк повинен сплатити покупцю штраф в розмірі 25 % від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.
В матеріалах справи наявна підписана сторонами Специфікацію №1 до Договору від 29.01.2016 року. (том 1, а.с. 34).
Відповідно до специфікації відповідач зобов'язався поставити позивачу товар "Кілька чорноморська нерозібрана у томатному соусі", виробник "Южний РКК" Україна, у кількості 400 752 штук за ціною 6, 90 за штуку загальною вартістю 2 765 188, 80 грн.
Відповідачем відповідно до умов договору надано послуги позивачу з поставки товару, що підтверджують видаткова накладна №181 від 29.01.2016 року про поставку кільки у кількості 63 000 шт. на загальну суму 434 700, 00 грн. (том 1, а.с. 36), видаткова накладна №190 від 01.02.2016 року про поставку кільки у кількості 59 940 шт. на загальну суму 413 586, 00 грн. (том 1, а.с. 37), видаткова накладна №216 від 03.02.2016 року про поставку кільки у кількості 50 040 шт. на загальну суму 345 246, 00 грн. (том 1, а.с. 41).
Також, відповідно до видаткової накладної №222 від 04.02.2016 року відповідач поставив позивачу кільку у кількості 63 000 шт. на загальну суму 434 700, 00 грн. (том 1, а.с. 38).
В матеріалах справи наявний акт розбіжностей №0040000019 від 04.02.2016 року до видаткової накладної №222 від 04.02.2016 року відповідно до якого позивач, в зв'язку з виявленням невідповідності товару під час його приймання, повернув 23 040 кільки відповідачу вартістю 158 976,00 грн. (том 1, а.с. 39).
Також, в матеріалах справи наявний акт розбіжностей по якості при прийманні товару від 04.02.2016 року по видатковій накладній №222 від 04.02.2016 року.(том 1, а.с. 40).
Відповідно до накладної №227 від 05.02.2016 року відповідачем поставлено позивачу кільку у кількості 23 040 вартістю 158 976, 00 грн. (том 1, а.с. 147), накладної №228 від 05.02.2016 року відповідачем поставлено позивачу кільку у кількості 36 вартістю 248, 40 грн. (том 1, а.с. 149).
Проте, 07.02.2016 року, відповідно до акту розбіжностей по якості при прийманні товару по видатковим накладним №227, 228 від 05.02.2016 року позивачем повторно не прийнято товар та повернуто постачальнику. (том 1, а.с. 42).
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по строкам поставки товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф передбачений п. 3, п. 5 додаткової угоди у розмірі 1 669 248, 00 грн. за недопоставку кільки.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вбачається з ст. 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленим законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР", відповідність товару за якістю здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 (далі - Інструкція).
Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 669 248, 00 грн. штрафу за недопоставку товару є недоведеною, а, відтак, не підлягає задоволенню.
Доводи позивача, які викладені в апеляційній скарзі, що неякість поставленого товару відповідачем підтверджується актами розбіжностей по якості при прийманні продукції не знаходять свого підтвердження відповідно до матеріалів справи виходячи з наступного.
Суд першої інстанції вірно вказав, що згідно з п. 22 Інструкції для участі у прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (по роду роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення якості та комплектності приймання продукції.
Також, місцевий господарський суд вірно зазначив, що відбір зразків (проб) здійснюється тими особами, які здійснюють приймання продукції по якості. Дані особи зобов'язані відібрати декілька зразків продукції, один з яких залишається у отримувача, а другий надсилається відправнику продукції. Для передачі на аналіз або випробування у лабораторію чи науково-дослідний інститут відбирається ще один зразок (п. 28 Інструкції ). Зазначене кореспондується із п.4.8. Договору в редакції Протоколу розбіжностей, згідно з яким зацікавлена Сторона має право за свій рахунок провести відповідну товарну експертизу у разі виникнення сумнівів щодо характеру недоліків товару, якщо одна із Сторін не згодна з висновками експертизи, проведеної іншою стороною, вона має право провести повторну експертизу такого товару.
Матеріли справи не містять будь-яких доказів відбору зразків неякісної продукції, а також передачі таких зразків на аналіз або випробування у лабораторію чи науково-дослідний інститут, навпаки, матеріали справи містять декларації виробника про якість консервів з риби та інших водних живих ресурсів №29 від 02.02.2016 року, протоколів випробувань зразків №0088 та №0094 від 19.01.2016 року (том 1, а.с. 109-110, 128-129), що підтверджують належну якість поставленої кільки, а відтак, позивачем не доведено поставки відповідачем неякісного товару.
Акти розбіжностей по якості при прийманні товару від 04.02.2016 року та від 07.02.2016 року колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони не можуть бути належним та допустимим доказом порушень умов договору відповідачем. Більше того, як вбачається із матеріалів справи, відповідач допоставив продукцію у кількості, яка була повернута по акту від 04.02.2016 року, проте позивач безпідставно відмовився її приймати. З цього вбачається, що відповідач належним чином виконав умови договору, а відтак підстав стягнення з нього штрафу у розмірі 1 669 248, 00 грн. за недопоставку кільки не має.
Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на той факт, що в акті від 07.02.2016 року зазначено підпис представника постачальника Случика, проте водієм-експедитором, яким здійснювалась поставка кільки був ОСОБА_6, що також дає підстави для сумніву у достовірності вказаного акту, як належного доказу порушення умов договору відповідачем.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем продукція була поставлена відповідно до умов договору вчасно, без порушення строків поставки, а відтак позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підтверджуються матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів робить висновок, що позивач недобросовісно користується своїми правами, та зловживає правом на звернення до суду.
Крім цього, колегія суддів бере до уваги той факт, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі №910/12692/16 ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній інстанції, позивач не надав у порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України жодних документів, які б підтвердили його доводи.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі №910/12692/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі №910/12692/16 залишити без змін.
3. Справу №910/12692/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Н.Ф. Калатай
М.Г. Чорногуз