04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" жовтня 2016 р. Справа№ 910/3007/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Мартюк А.І.
Ткаченка Б.О.
при секретарі Волуйко Т.В.
представники сторін:
позивача: Власюк Д.В. - довіреність № 26-08/02 від 26.08.2016;
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: не з'явився;
відповідача 3: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2016
у справі № 910/3007/16 (головуючий суддя Пригунова А.Б.)
За позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
до: 1) Головного територіального управління юстиції у Київській області
2) Державної казначейської служби України
3) Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісервіс"
про стягнення 100 000, 00 грн
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2016 у справі №910/3007/16 відмовлено у задоволенні позову про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" грошових коштів в розмірі 100 000, 00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. Позовні вимоги обґрунтовані незаконними діями Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області щодо безпідставного стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" грошових коштів.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Скарга мотивована тим, що рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки 100 000 грн. були добровільно сплачені позивачем на виконання рішення суду, протиправність дій органу ДВС була встановлена ухвалою суду, тому відбулось незаконне подвійне стягнення з відповідача 100 000 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 07.09.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", розгляд справи відкладено на 26.09.2016.
12.09.2016 від відповідача 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідачі по справі не несуть відповідальності у вигляді матеріальних збитків понесених позивачем за неналежне застосування (використання) своїх процесуальних прав при виконанні рішення суду.
26.09.2016 від відповідача 1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у якому вказав, що подвійне списання відбулось внаслідок недотримання позивачем порядку самостійного виконання рішення суду, оскільки в платіжному дорученні мало бути зазначено, що вказана сума сплачена саме на виконання наказу у справі №23/120-11.
26.09.2016 розгляд апеляційної скарги не відбувся в зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Зеленіна В.О. на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 розгляд справи було призначено на 24.10.2016.
17.10.2016 від третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких вона заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що сума 100 000 грн. позивачем була сплачена не на виконання рішення суду.
Відповідачі і третя особа представників у судове засідання не направили, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.
З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідачів і третьої особи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2011 у справі №23/120-11, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", стягнуто 1930727,35 грн. боргу
На примусове виконання зазначеного рішення Господарським судом Київської області було видано наказ від 31.01.2012.
Платіжними дорученнями № 176139 від 04.05.2012 та № 176735 від 21.05.2012 Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" грошові кошти на загальну суму 60000,00 грн. з призначенням платежу "Оплата зг. ріш. суду по спр. №23/12-11 від 23.11.2011 з ПДВ 20%".
Також позивач вказує, що платіжним дорученням № 177188 від 06.06.2012 р. Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2011 у справі № 23/120-11 самостійно сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" 100000,00 грн.
22.11.2012 Господарським судом Київської області винесено ухвалу, згідно якої видано дублікат наказу від 31.01.2012, у зв'язку із його втратою.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції від 06.12.2013 р. відкрито виконавче провадження №41086050 з виконання наказу (дублікату) Господарського суду Київської області від 30.01.2012 р. № 23/120-11 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" боргу у розмірі 1950270,62 грн.
Платіжним дорученням № 23920 від 13.11.2014 р. Відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" грошові кошти у розмірі 648223,56 грн., стягнуті відповідно до наказу Господарського суду Київської області від 30.01.2012 р. № 23/120-11.
Постановою від 11.11.2014 вказане виконавче провадження №41086050 прийнято до виконання відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 11.11.2014 виконавче провадження №41086050 приєднано до зведеного виконавчого провадження №45601420.
Листом від 31.08.2015 №10424 державний виконавець просив ТОВ "Полісервіс" повідомити залишок заборгованості по наказу №23/120-11 від 31.01.2012.
15.09.2015 державним виконавцем проведено списання коштів в розмірі 1497190,40 грн. з рахунку ДП "Укрспирт".
18.09.2015 р. позивач подав до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області заяву від 17.09.2015 №4-2/886 "Щодо розподілу коштів", у якій просив врахувати факт самостійного виконання рішення № 23/120-11 від 23.11.2011 р. на суму 160000,00 грн. при проведенні розподілу стягнутих грошових коштів та повернути безпідставно стягнуті кошти. До заяви додані платіжні доручення №176139 від 04.05.2012, №176735 від 21.05.2012, №177188 від 06.06.2012.
21.09.2015 ТОВ "Полісервіс" (стягувач) подав до органу ДВС заяву вих.№21/09, у якій вказав, що на даний час залишок заборгованості по наказу №23/120-11 від 31.01.2012 становить 1 302 047,06 грн.
21.09.2015 державним виконавцем прийнято розпорядження №41086050/6, згідно якого на користь ТОВ "Полісервіс" необхідно перерахувати 1 242 047,06 грн., як погашення заборгованості (1950270,62 грн. сума за рішенням суду - 648223,56 грн. перераховано 13.11.2014 - 60000,00 грн. сплачено добровільно).
Платіжним дорученням №274 від 22.09.2015 Головне територіальне управління юстиції у Київській області перерахувало ТОВ "Полісервіс" грошові кошти в розмірі 1 242 047,06 грн.
24.09.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням рішення суду в повному обсязі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 15.09.2015 державним виконавцем списано з ДП "Укрспирт" на користь ТОВ "Полісервіс" грошові кошти в сумі 1497190,40 грн., що перевищувало залишок заборгованості позивача, при цьому державним виконавцем не враховано добровільно сплачені позивачем на виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. у справі № 23/120-11 грошові кошти у розмірі 100000,00 грн., що призвело до безпідставного стягнення вказаної суми у порядку виконавчого провадження
Також позивач зазначає, що незаконність дій державного виконавця встановлена ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2015 р. у справі № 23/120-11, якою визнано незаконним розподіл коштів у сумі 1497190,40 грн.; визнано незаконною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо незадоволення заяви Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 17.09.2015 р. № 4-2/886 та неврахування при проведенні розподілу коштів платіжного доручення від 06.06.2012 р. за № 177188 про перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" 100000,00 грн.
Тому, за доводами позивача, неправомірними діями державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" завдана майнова шкода у розмірі 100 000, 00 грн., яка полягає у безпідставному, подвійному стягнені з позивача вказаних коштів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх необґрунтованості.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 5 стаття 124 Конституції України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) було встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу"
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" органами державної виконавчої служби є, зокрема, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
За приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, як боржник у виконавчому провадженні, після відкриття постановою Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції від 06.12.2013 р. виконавчого провадження №41086050, у встановлені строки не надав документального підтвердження самостійного виконання рішення суду.
У відповідності до ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Як визначено ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, у тому числі, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Як встановлено ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Водночас, виходячи із загальних норм цивільного законодавства підставою для відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку Державної виконавчої служби України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки, в той час як відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, платіжним дорученням № 177188 від 06.06.2012 р. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" грошові кошти у розмірі 100 000, 00 грн. у якості оплати за електроенергію за червень 2011 зг. рах. № СФ-0042 від 30.06.2011.
Згідно з п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Матеріали справи не містять документально підтверджених відомостей щодо зміни позивачем призначення платежу у платіжному дорученні № 177188 від 06.06.2012 р.
Крім цього, відповідно до ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Позивачем не надано доказів звернення до господарського суду із заявою про визнання наказу у справі №23/120-11 таким, що частково не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що фактично позивачем перераховані грошові кошти на виконання певних зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", однак не вказано, що такі кошти спрямовані саме на добровільне виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. у справі № 23/120-11.
Зі змісту рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2011 у справі № 23/120-11 вбачається, що предметом позову у вказаній справі було стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за № ДГ-0003 від 01.02.2011 р.
Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд, на державного виконавця покладено обов'язок щодо виконання судового рішення у порядку та строки, визначені Законом України "Про виконавче провадження" та не наділено повноваженнями і обов'язками щодо дослідження підстав виникнення відповідного судового спору та встановлення правовідносин сторін.
При цьому, ТОВ "Полісервіс", як стягувач у виконавчому провадженні, не визнав сплату позивачем 100 000 грн., як виконання рішення суду, про що свідчить його заява державному виконавцю від 21.09.2015 та письмові пояснення від 12.10.2016.
Отже, у даному випадку подвійне списання грошових коштів у розмірі 100000,00 грн. з рахунку Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" фактично відбулось внаслідок недотримання останнім порядку самостійного виконання рішення суду, встановленого Законом України "Про виконавче провадження" та Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у діях органу державної виконавчої служби відсутній повний склад цивільного правопорушення при здійсненні списання з рахунку Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" грошових коштів, що є предметом спору у даній справі, що, свою чергу, виключає можливість застосування цивільної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 у справі № 910/3007/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 у справі № 910/3007/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/3007/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді А.І. Мартюк
Б.О. Ткаченко