01.11.2016 року Справа № 904/1302/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідач),
суддів - Широбокової Л.П., Орєшкіної Е.В.,
секретар судового засідання: Мацекос І.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: Подолінний Р.Г. представник, довіреність №4158-К-О від 30.10.2015 р.,
від відповідача-1: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,
від відповідача-2: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016р. у справі №904/1302/16
за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпро
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", м.Дніпро
до відповідача-2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ківерці Ківерцівського району Волинської області
про стягнення 1900грн. заборгованості за кредитом, 4784грн.33коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 7714грн.45 коп. пені
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016р. у справі №904/1302/16 (суддя Бондарєв Е.М.) позов публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі-ПАТ КБ)"Приватбанк" задоволено частково, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 1900грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 4784грн.33коп. та пеня в сумі 7714грн.45коп., в решті в позові відмовлено;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 умов кредитного договору №4933 від 05.01.2006р. в частині своєчасного повернення кредиту;
- при відмові в решті позовних вимог господарський суд зазначав, що позивач не звертався з заявою про визнання грошових вимог до товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Українське фінансове агентство "Верус" у справі господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство останнього на підставі договору поруки №60105V0150363 від 11.11.2003р., у зв"язку з чим, підстави для задоволення позову про стягнення коштів з товариства відсутні;
- не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати;
- у поданій скарзі йдеться про залишення господарським судом поза увагою положень ст.559 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави припинення поруки, про те, що судом не було встановлено під час розгляду справи, чи фактично погашена заборгованість боржником за кредитним договором, час такого погашення, період, за який нараховані проценти та пеня, про те, що суд може зменшити розмір штрафів, якщо вони є непомірно великими в порівнянні із збитками, яких зазнав банк, а згідно з ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо штрафні санкції за його невиконання перевищують 50 процентів від суми боргу, про те, що тільки після 15.11.2011р. ознайомившись з рішенням Конституційного Суду України у справі №15-рп/2011, згідно з яким до правовідносин між позичальником та кредитодавцем повинні застосовуватися положення названого Закону, відповідач-2 мав можливість довідатися про те, що переважна більшість умов договору порушує його права як споживача банківських послуг, про те, що позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі і у зв"язку зі спливом позовної давності до основної вимоги спливає і позовна давність до додаткових вимог, про неповідомлення відповідача-2 про розгляд справи господарським судом, проведення засідання без участі відповідача-2, чим його було позбавлено можливості реалізувати процесуальні права, а також про неправильний розрахунок пені за неповернення заборгованості за кредитним договором;
- в судові засідання скаржник не з"явився, про час та місце засідань скаржник повідомлений належним чином;
- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що положення Закону України "Про захист прав споживачів" до правовідносин сторін по даній справі не застосовуються, а також на те, що відповідач-2 не звертався з позовом до господарського суду про визнання кредитного договору недійсним і відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України до договорів, які укладені в належній формі застосовується презумпція правомірності правочину;
- відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судові засідання не з"явився, конверти з ухвалами апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до розгляду від 11.08.2016р., про відкладення розгляду апеляційної скарги від 11.10.2016р., направлені за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті відділенням поштового зв"язку з відміткою "закінчення терміну зберігання", у зв"язку з чим, відповідач-1 вважається таким, що повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2006р. закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (банком) та підприємцем ОСОБА_2 (клієнтом) укладено договорів №4933, на підставі якого банк зобов"язався здійснювати експрес-овердрафтове обслуговування клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку, відкритому в банку за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого п.1.3 даного договору шляхом дебетування поточного рахунку з утворенням дебетового сальдо.
Згідно з п.1.2 договору кредит надається в обмін на зобов"язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків і винагороди.
Відповідно до п.п.1.3, 1.4 договору ліміт являє собою суму коштів, у межах якої банк зобов"язується здійснювати оплату розрахункових документів клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку. На момент підписання договору ліміт складає 1900грн.. Проведення платежів клієнта здійснюється банком у термін до 04 січня 2007р..
Згідно з п.п.2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 п.2.2 клієнт зобов"язався сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом, здійснювати погашення кредиту не пізніше терміну закінчення періоду безупинного користування кредитом, а повне погашення кредиту зробити не пізніше терміну, встановленого п.1.4 договору.
Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи із ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановленої додатком №1 до договору (а.с.18, зворотна сторона). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов"язань по погашенню кредиту клієнт сплачує відсотки за користування кредитом в розмірі 48 процентів річних від суми залишку непогашеної суми.
П.4.1 договору предбачено, що при порушенні клієнтом зобов"язань по сплаті відсотків, термінів повернення кредиту клієнт виплачує банку пеню в розмірі 0.2 процента від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
В п.4.4 договору сторонами узгоджено, що нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років від дня, коли зобов"язання мало бути виконано клієнтом.
Матеріали справи свідчать також і про те, що 11.11.2013р. ТОВ"Українське фінансове агентство "Верус" (поручителем) та ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитором) укладено договір поруки №60105V0150363, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (боржником) своїх зобов"язань за договором №4933 від 05.01.2006р..
Відповідно до п.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов"язків по кредитному договору в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, передбачених кредитним договором.
Виходячи з умов кредитного договору, позивач надав відповідачу-2 кредитний ліміт в сумі 1900грн..
Факт отримання кредиту відповідачем-2 не спростовується.
Відповідач-2 порушив умови договору. В установлені строки кредит не повернув.
У зв"язку з зазначеним порушеннями позивач нарахував проценти за користування кредитом станом на 12.02.2016р. в сумі 4784грн.33коп. та пеню в сумі 7714грн.45коп..
В процесі розгляду справи докази своєчасного повернення кредиту або погашення заборгованості за кредитом відповідачем-2 не надані.
Ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк
Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем-2 зобов"язань за договором №4933 від 05.01.2006р. в частині своєчасного повернення отриманого від позивача кредиту та ненадання відповідачем-2 належних і допустимих доказів, які б спростовували вказане порушення господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача-2 заборгованості за кредитом в сумі 1900грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 4784грн.33коп..
В цій частині підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 пені в сумі 7714грн.45коп., господарський суд послався на умови п.п.4.1, 4.4, 4.7 договору та на розрахунок позивачем пені у вказаній сумі, виконаний за період з 13.10.2006 по 12.02.2016р.р.
Колегія суддів вважає, що при задоволенні позовних вимог у відповідній частині господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Так, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У даному випадку, як зазначено вище, в п.4.4 договору сторонами узгоджено, що нарахування неустойки за порушення зобов"язання здійснюється протягом трьох років від дня, коли відповідне зобов"язання мало бути виконано клієнтом.
З огляду на викладене, сума пені, згідно з розрахунком позивача (а.с.19-21) обчислена з дня виникнення простроченої заборгованості за наданим кредитом протягом трьох років дорівнює 2081грн.54коп., у зв"язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 пені підлягають задоволенню саме в цій сумі.
В решті в задоволенні позову слід відмовити.
Тому рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню.
Одночасно колегія суддів погоджується з відмовою господарським судом в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 внаслідок порушення 10.03.2016р. господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі №904/769/16 про банкрутство останнього та відсутності факту звернення позивача з заявою до боржника про визнання грошових вимог протягом тридцятиденного строку з дня офіційного оприлюднення відповідного оголошення, що відповідно до ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для такої відмови.
В цій частині рішення господарського суду також слід залишити без змін.
Доводи скаржника, мотивовані посиланням на Закон України "Про захист прав споживачів" колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки споживчий кредит не є предметом договору №4933 від 05.01.2006р..
Відповідно до ст.1 названого Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівник.
Скаржник такою особою не являється.
Згідно з п.1.1 договору кредит надавався скаржнику для поповнення оборотних коштів і здійснення його поточних платежів як суб"єкта підприємницької діяльності.
Посилання скаржника на можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій визнані колегією суддів безпідставними тому, що в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України наявність виняткових обставин, як підстав для такого зменшення ним не доведена.
Доводи скаржника щодо неналежного повідомлення його господарським судом про час і місце розгляду справи спростовуються матеріалами наявними в ній, зокрема, рекомендова-ними повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками "судова повістка", представленими на аркушах справи 36, 49, 62, 69.
Належні докази неотримання ухвал господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скаржником також не надані.
Стосовно несправедливих умов договору №4933 від 05.01.2006р. і неправильного розрахунку суми пені то, контррозрахунок зазначеної суми скаржником не виконано, а договір не визнано недійсним в установленому порядку.
Керуючись ст.ст.101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016р. у справі №904/1302/16 скасувати частково;
- прийняти нове рішення;
- позов задовольнити частково;
- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 1900грн. заборгованості, 4784грн.33коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 2081грн.54коп. пені та 1378 грн. витрат по сплаті судового збору, видати наказ;
- в позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" відмовити;
- стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 756грн.96коп. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;
- видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Е.В.Орєшкіна
Суддя Л.П.Широбокова
Повна постанова складена 07.11.2016р.