Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" листопада 2016 р.Справа № 922/3280/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр старндартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Харківстандартметрологія"), м. Харків
до Науково-Дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Хо, м. Харків
про стягнення 17420,00 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 38-27/2015 від 31.12.2015 року;
відповідача - не з'явився;
Позивач, Державне підприємство "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області, про стягнення 6006,73 грн. основної заборгованості, 10992,80 грн. пені, 420,50 грн. штрафу. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1 378,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором № 033874 про надання платних послуг від 13 липня 2015 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3280/16 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 01 листопада 2016 року.
01 листопада 2016 року від представника позивача через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 35986 від 01.11.2016 року) надійшов пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи.
В призначене судове засідання 01 листопада 2016 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не направив, витребувані судом документи не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Судом перевірено адресу відповідача: згідно ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 61036, м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 34, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.
Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи
Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.
В судовому засіданні 01 листопада 2016 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
13 липня 2016 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 033874 про надання платних послуг.
Відповідно до 1 розділу договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з проведення робіт по повірці засобів вимірювальної техніки (ДК 016-2010: 71.20.19 "Послуги щодо технічного випробування й аналізування". Вартість послуг без ПДВ п'ять тисяч грн. 61 коп. Крім цього ПДВ (20%) одна тисяча одна грн. 12 коп. Загальна сума цього договору складає шість тисяч шість грн. 73 коп.
Виконавець розпочинає виконання послуг після отримання від замовника заяви, замовлення або засобів вимірювання техніки (ЗВТ) відповідно до переліку. Робота (послуга) вважається закінченою після складання виконавцем підсумкового документа (акта здачі-приймання послуг), що підтверджує закінчення робіт. Видання замовнику підсумкового документа (акту здачі-приймання послуг) являється підставою для проведення оплати за рахунок бюджетних коштів. Строк оплати послуг по договору складає 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання послуг (п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 договору).
За невиконання або неналежне виконання обов'язків по цьому договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У разі невиконання сторонами договірних обов'язків протягом терміну дії договору, застосовується штрафна санкція не нижче облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, згідно ст. 231 Господарського кодексу України.
Згідно п. 5.1 договору, строк дії договору починається з 13 липня 2015 року та закінчується 31 грудня 2015 року. Строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання вище вказаних умов договору між сторонами складено та підписано Акт № 33874 від 13 липня 2015 року на суму 6006,73 грн.
Як стверджує позивач, останній в повному обсязі виконав умови спірного договору та надав відповідачу послуги по повірці засобів вимірювальної техніки, однак відповідач не сплатив вартість отриманих послуг.
Позивачем неодноразово було направлено претензії на адресу відповідача з вимогами про вжиття невідкладних заходів щодо термінового погашення заборгованості, що підтверджується претензіями - вимогами: від 01.02.2016 року № 12-27/2016 року; 06.04.2016 року № 46-27/2016 року, 18.07.2016 № 93-27/2016 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Однак вказані претензії відповідач залишив без відповіді, а заборгованість без оплати, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 033874 про надання платних послуг від 13 липня 2015 року, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6006,73 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 10992,80 грн. пені та 420,50 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 3.3 договору № 033874 про надання платних послуг від 13 липня 2015 року, сторонами передбачено, що у разі невиконання договірних зобов'язань протягом терміну дії договору, застосовується штрафна санкція не нижче облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, згідно ст. 231 Господарського кодексу України.
За п. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені та штрафу відповідно до якого сума пені складає 10992,80 грн., штрафу 420,50 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та штрафу враховуючи п.3.3 спірного договору та приписи ст.ст. 231, 232 ГК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення 10992,80 пені та штрафу у розмірі 420,50 грн. підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 173, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 509, 525-526, 530, 546, 610, 611, 626, 627, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 84, 85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Науково-дослідного експертно-криміналістичний центр при ГУМВС України в Харківській області (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 34, в тому числі з р/р 31253272210487 ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 25574728) на користь Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 36, п/р 326004000071786 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300032, ІПН 047259020391, Свід. № 30009455, код ЄДРПУ 04725906) 6006,73 грн. основної заборгованості, 10992,80 грн. пені, 420,50 грн. штрафу та 1378,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 07.11.2016 р.
Суддя ОСОБА_2
справа № 922/3280/16