ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
02 листопада 2016 року Справа № 913/927/16
Провадження №1н/913/927/16
За позовом першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури № 2, смт. Станиця Луганська Луганської області
до відповідача 1 - Станично-Луганської районної державної адміністрації, смт. Станиця Луганська Луганської області
до відповідача 2 - Фермерського господарства “Донбас Агро-Нива Плюс”, с. Сотенне Станично-Луганського району Луганської області
про визнання недійсними розпорядження та договору оренди земельних часток (паїв), зобов'язання повернути земельні ділянки
Суддя Зюбанова Н.М.
Секретар судового засідання-помічник судді Антонова І.В.
В засіданні брали участь:
від прокуратури: ОСОБА_1, перший заступник керівника Луганської місцевої прокуратури № 2; ОСОБА_2, прокурор відділу прокуратури Харківської області;
від 1-го відповідача - представник не прибув;
від 2-го відповідача - адвокат ОСОБА_3 за довіреністю від 12.09.2016;
Суть спору: про визнання недійсним розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 27.11.2015 № 199, визнання недійсним договору № 1 оренди земельних часток (паїв) та зобов'язання 2-го відповідача повернути земельні ділянки.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника 2-го відповідача, суд дійшов до наступного.
Так, як свідчать позовні матеріали, має місце звернення до суду Луганської місцевої прокуратури № 2, а правове регулювання участі прокурора у розгляді справ у господарському суді регулюється ст. 29 ГПК України, згідно з якою прокурор набуває статусу позивача у разі відсутності у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду, зокрема, за матеріалами справи - у Державної інспекції сільського господарства України з позовними вимогами, які заявлені прокурором.
При оцінці питання правомірності звернення з позовом у цій справі до суду першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави суд керується наступним законодавством.
Так, відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
За ст. 24 Закону України “Про прокуратуру”, яка регулює особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді, право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
У позові зазначено, що чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Державна інспекція сільського господарства України, однак у останньої відсутні повноваження щодо звернення до суду, тому прокурор пред'являє позов в інтересах держави, як позивач на підставі ст. 29 ГПК України.
Перший заступник керівника Луганської місцевої прокуратури № 2, який приймав участь у судовому засіданні при прийнятті рішення, зазначив, що інтереси держави за цим позовом, за захистом яких він звернувся до суду, полягають в тому, що відповідно до Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” сільським, селищним, міським радам та районним державним адміністраціям надано повноваження по передачі в оренду нерозподілених земельних ділянок, тому допущені при цьому порушення впливають на поповнення відповідних бюджетів.
Таким чином предметом спору у справі є позовні вимоги першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури № 2 про визнання недійсним розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 27.11.2015 № 199 “Про передачу в оренду незапитаних земельних часток (паїв) ФГ “Донбас Агро-Нива Плюс”, визнання недійсним договору № 1 оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нижньотеплівської сільської ради за № 226 та зобов'язання 2-го відповідача повернути земельні ділянки, що передані йому згідно оспорюваного договору оренди.
З огляду на вищевикладене заперечення 2-го відповідача про відсутність у прокурора підстав представництва інтересів держави в суді судом відхиляються.
Щодо обставин спору, то судом встановлено, що 27.11.2015 головою Станично-Луганської РДА - керівником районної ВЦА було винесено розпорядження № 199 “Про передачу в оренду незапитаних земельних часток (паїв) ФГ “Донбас Агро-Нива Плюс” (арк. справи 19-20), за яким в оренду фермерському господарству “Донбас Агро-Нива Плюс” (2-му відповідачу) передані незапитані земельні частки (паї) ріллі загальною площею 332,65 га, в т.ч. земельні ділянки №№ 447, 452, 672-698, 660-665, 496, 499, 523, 598, 576, 578, 585, 586, 624, 599, 600, 602, 610, 621, 645, 638, 649, 594, 591, 446, 621, 649, 587, 438, 500 реформованого КСП ім. Артема Нижньотеплівської сільської ради для ведення сільськогосподарського товаровиробництва на строк до моменту отримання їх власниками свідоцтва про право власності на земельні ділянки, але не більше ніж на 5 років. Також встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнту індексації на поточний рік.
На підставі цього розпорядження 17.02.2016 між Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією (орендодавцем) та фермерським господарством “Донбас Агро-Нива Плюс” (орендарем) було укладено договір № 1 оренди земельних часток (паїв), за яким орендодавець (1-ий відповідач) передав в оренду орендарю (2-му відповідачу) в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме незапитані земельні частки (паї) ріллі загальною площею 332,65 га (земельні ділянки №№ 447, 452, 672-698, 660-665, 496, 499, 523, 598, 576, 578, 585, 586, 624, 599, 600, 602, 610, 621, 645, 638, 649, 594, 591, 446, 621, 649, 587, 438, 500 зі складу земель реформованого КСП ім. Артема, розташовані на території Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області).
За умовами п. 2 договору площа земельної ділянки складає 332,65 умовних кадастрових гектарів-ріллі, а згідно п. 5 - її вартість 7172681 грн. 32 коп. (з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель на 2015 рік - 3,997 та коефіцієнту 1,756 відповідно до постанови КМ України № 1185 від 31.10.2011).
Строк дії договору до 27.11.2020 (п. 8 договору), а орендна плата відповідно до п. 9 складає 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок у сумі 215180 грн. 44 коп.
Також сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі земельних часток (паїв) та п. 17 договору передбачено передачу земельної ділянки без розроблення проекту її відведення.
Наявний у справі перелік тимчасово незапитаних земельних часток (паїв) з номерами відповідних земельних ділянок свідчить, що предметом договору оренди земельних часток (паїв) № 1 від 17.02.2016 є також “вільні” паї.
Обгрунтовуючи позов, прокурор посилається на те, що не проводилась нормативна грошова оцінка земельних часток (паїв), переданих в оренду за оспорюваним договором, оскільки її визначено на підставі грошової оцінки сільськогосподарських угідь господарств Станично-Луганського району, яка затверджена відповідним рішенням у 1995 році.
Також прокурор посилається на ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 05.06.2003 N 899-IV, згідно якої власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
У додаткових поясненнях за листом від 31.10.2016 № 64-25-16 прокурор наполягає на задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на порушення оспорюваними розпорядженням та договором ст. ст. 20, 23, 25 Закону України “Про землеустрій” від 22.05.2003 № 858-IV, якими встановлено обов'язковість розроблення документації із землеустрою у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Також звертається увага на відсутність акту про прийняття в розпорядження Станично-Луганською районною державною адміністрацією нерозподілених земельних часток (паїв).
1-ий відповідач - Станично-Луганська РДА надіслала відзив на позовну заяву за листом від 09.06.2016 № 4402, яким проти позову заперечує з посиланням на те, що грошову оцінку усіх сільськогосподарських угідь господарств Станично-Луганського району Луганської області було затверджено рішенням виконавчого комітету районної ради народних депутатів від 13.06.1995 № 175, а власники відповідних земельних ділянок на час укладання договорів невідомі, оскільки сертифікат на земельну частку (пай) не є документом, що підтверджує право власності на конкретну, визначену на місцевості, земельну ділянку, а є лише підтвердженням права громадянина на отримання земельної ділянки.
За листом від 05.10.2016 2-ий відповідач проти позову також заперечує з посиланням на те, що прокурором не доведено підстави представництва інтересів держави в суді; що не витребувані (нерозподілені) землі не мають статусу державних чи комунальних земель, а чинним законодавством не передбачена обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки землі нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, суд вважає вимоги прокурора необґрунтованими, а позов таким, у задоволенні якого слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
В Указі Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 № 720/95 зазначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані в колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (КСП).
Матеріалами справи підтверджено, що 27.02.1997 Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Артема Станично-Луганською райдержадміністрацією було видано Державний акт на право колективної власності на землю № 000034 серії II-ЛГ на площу 4856,3 га.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) в колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).
Так, порядок організації робіт, правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) унормовані Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" N 899-IV від 05.06.2003 (далі - Закон № N 899-IV) і постановою КМ України від 04.02.04 N122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)".
Виходячи з правових положень вказаних Закону № 899-IV та постанови, земельною часткою (паєм) є умовна частка сільськогосподарських угідь, яка не має чітко визначених меж та розміру у фізичних гектарах, переданих у колективну власність юридичним особам (КСП, СК, СВАТ), розмір якої визначався як середній у господарстві в умовних кадастрових гектарах. Згідно із ст. 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат про право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Відповідно до п. 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Таким чином нерозподіленою (невитребуваною) земельною часткою (паєм) є земельна частка, яка виділена в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), якщо власник такої земельної частки не звернувся за її отриманням або помер, а спадкоємці з певних причин спадщини не прийняли.
Довідкою Нижньотеплівської сільської ради за листом від 05.10.2015 № 166 підтверджено, що площа земельної ділянки 332,65 га ріллі, яку передано в оренду, є тимчасово незапитаними земельними частками (паями) колишнього КСП ім. Артема.
Згідно зі ст. 13 Закону N 899-IV нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Окремо слід зазначити, що згідно з п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, тобто відповідні районні державні адміністрації.
Також у відповідності з п. 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затв. постановою КМ України від 04.02.2004 року №122, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
Як свідчить зміст оспорюваного прокуратурою розпорядження голови Станично-Луганської РДА від 27.11.2015 № 199 “Про передачу в оренду незапитаних земельних часток (паїв) ФГ “Донбас Агро-Нива Плюс” воно прийняте у відповідності до вказаних вище повноважень та у ньому зроблене застереження про передачу земельних ділянок на строк до моменту отримання їх власниками свідоцтва про право власності на земельні ділянки.
Щодо необхідності проведення нормативної грошової оцінки переданих в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), то суд дійшов висновку, що такі землі за своїм правовим статусом не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, у той час, як за ст. 12 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 № 1378-ІV така оцінка має проводитись у т.ч. для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
З подібних правових підстав є законним надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) у користування без проведення земельних торгів, що передбаченні ст. 124 ЗК України для земель державної чи комунальної власності.
Щодо посилань прокурора на порушення 1-им відповідачем ст. 13 Закону № 899-IV при прийнятті розпорядження № 199 від 27.11.2015 у частині неповідомлення власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців про результати проведеного розподілу земельних ділянок, то вказана вимога у контексті Закону у цілому свідчить, що йдеться про розподіл згідно ст. 9 Закону, який проводився при приватизації земель Нижньотеплівською сільською радою, та при передачі (невитребуваних) земельних часток (паїв) в оренду вперше після розподілу.
Вказана норма Закону жодним чином не свідчить про необхідність отримання від власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців згоди на передання земельних ділянок в оренду, а тим більше про недійсність договору оренди.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 № 161-ХIV, об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Втім, невитребувані земельні частки (паї) та вільні паї, які є об'єктом оренди за договором № 1 від 17.02.2016, укладеним між відповідачами у справі (за відповідним переліком - арк.справи 17-18), фактично залишились у колективній формі власності, оскільки приватну форму вони набудуть при здачі сертифікатів їх власниками та одержанні державних актів, а той факт, що їх не витребувано не змінює форму власності землі.
На підставі викладеного суд робить висновок, що правовий режим невитребуваних земельних часток (паїв) регулюється спеціальним Законом № 899-IV, який є чинним, а тому ці особливості мають враховуватися при вирішенні спору.
Так, Закон України “Про землеустрій” від 22.05.2003 № 858-IV, на який посилається прокурор, та який має загальний характер, був прийнятий раніше вказаного спеціального Закону № 899-IV від 05.06.2003, який має переважну силу.
У відповідності до ст. 11 Закону № 899-IV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Також законодавцем передбачено, що земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо, а земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву.
З наведеного вбачається, що встановлення меж земельних ділянок здійснюється за участю власників цих земельних ділянок.
Господарський суд вважає, що статті 6 та 7 Закону № 899-IV, які регулюють проведення робіт із землеустрою, розробку і затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), стосуються саме дій, які передують розподілу земельних ділянок між власниками паїв, який за матеріалами справи вже проведений, оскільки йдеться про невитребувані земельні частки (паї).
Зокрема, у ч. 2 ст. 7 Закону № 899-IV вказано, що у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками.
За листом від 25.10.2016 № 9-28-99.1-41/2-16 Відділ Держгеокадастру у Станично-Луганському районі Луганської області повідомив суд, що надати проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) КСП ім.Артема неможливо у зв'язку з викраденням та знищенням документації в приміщенні Відділу. За цим фактом відкрите кримінальне провадження, що підтверджено документально.
Втім, за листом від 25.10.2016 № 5227 Станично-Луганською райдержадміністрацією долучені до матеріалів справи викопіювання з технічної документації, засвідчені землевпорядником, за якими ідентифікуються земельні ділянки, передані в оренду.
Суд наголошує, що розроблення проекту землеустрою для передачі нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в оренду в порядку ст. 13 Закону N 899-IV не передбачено.
До речі, за статтями 49 та 491 Закону України “Про землеустрій” від 22.05.2003 № 858-IV також регулюється необхідність розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель КСП за клопотанням працівників цих підприємств з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв). За обставинами спору, який розглядається судом, такий розподіл вже проведено.
За таких обставин доводи прокурора про наявність підстав для визнання розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 27.11.2015 № 199 спростовані аналізом відповідного законодавства та обставин спору, про що вказано вище.
Щодо оцінки судом недійсності договору № 1 оренди земельних часток (паїв), укладеного 17.02.2016 між відповідачами у справі, то правові підстави, на які посилається прокурор, є подібними з тими, які стосуються оспорюваного розпорядження, а тому також судом вважаються необгрунтованими.
При цьому слід зазначити, що в п. 8 договору № 1 оренди земельних часток (паїв) від 17.02.2016 сторонами зроблене застереження, передбачене ст. 13 Закону N 899-IV, про передачу земельних ділянок в оренду на строк до отримання їх власниками документів про право власності на землю.
Щодо тверджень прокурора про недійсність договору оренди з посиланням на ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, то вони судом не прийняті, оскільки йдеться про редакцію цієї норми, яка не була чинною на дату укладання оспорюваного договору оренди № 1 від 17.02.2016.
Щодо відсутності акту про прийняття в розпорядження Станично-Луганською районною державною адміністрацією невитребуваних земельних часток (паїв), то чинним законодавством не передбачено ухвалення такого рішення, у т.ч. п. 12 постанови КМ України від 04.02.2004 № 122 “Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)”, за яким такі землі передані в розпорядження райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
Посилання прокурора у позові на постанову Верховного Суду України від 20.05.2015 по справі № 3-70 гс 15 судом не приймаються, оскільки обставини справ не є подібними. За обставинами господарського спору у справі № 3-70 гс 15 предметом оренди виступала земля державної форми власності.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити. Витрати по судовому збору у сумі 4134 грн. 00 коп. покладаються на прокуратуру у відповідності до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури № 2, смт. Станиця Луганська Луганської області до відповідачів - Станично-Луганської РДА та Фермерського господарства “Донбас Агро-Нива Плюс”, с. Сотенне Станично-Луганського району Луганської області про визнання недійсними розпорядження та договору оренди земельних часток (паїв), зобов'язання повернути земельні ділянки в і д м о в и т и.
2. Витрати по судовому збору покласти на прокуратуру Луганської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.11.2016.
Суддя Н.М.Зюбанова