ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.11.2016Справа №910/18455/16
За позовом Київської міської клінічної лікарні №11 Дніпровського району м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача Геньбач В.М. - представник за довіреністю від 06.10.16
від відповідача Ковалюк С.В. - представник за довіреністю №01/11 від 01.11.16 Семеній М.Ю. - представник за довіреністю №009 від 01.11.16
У судовому засіданні 02.11.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київської міської клінічної лікарні №11 Дніпровського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку із закінченням строку дії укладеного між сторонами договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, зареєстрований в книзі записів Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення від 10.04.2008 року (надалі - Договір оренди), відповідач повинен звільнити займане нежитлове приміщення загальною площею 42,0 кв.м., що знаходиться на першому поверсі в будівлі за адресою: вул. Рогозівська, 6 в м. Києві. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору, з урахуванням письмового повідомлення про закінчення строку дії договору та вимоги позивача про повернення об'єкта оренди за актом приймання -передачі, не звільнив займане приміщення, продовжує незаконно ним користуватися, порушуючи при цьому права позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/18455/16 та призначено розгляд справи на 02.11.2016.
21.10.2016 від позивача через канцелярію суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені судом до матеріалів справи.
У судове засідання, призначене на 02.11.2016, з'явились представники сторін.
Суд заслухав представника позивача, який позов підтримав та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд зобов'язати відповідача звільнити займане приміщення.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з огляду на те, що даний позов подано неналежним позивачем. На думку відповідача, оскільки загальна площа нерухомого майна, що входить до сфери управління позивача, перевищує 200 кв.м., права орендодавця за договором оренди перейшли до Дніпровської районної державної адміністрації у місті Києві. На обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415 від 21.04.2015, відповідно до якого комунальні підприємства є орендодавцями щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м.. Від Дніпровської районної державної адміністрації у місті Києві заперечень проти продовження терміну дії договору не надходило. Також від Київської міської ради, що представляє інтереси власника майна - територіальної громади міста Києва, не було жодних заяв чи повідомлень про припинення, зміну умов договору, як того вимагає ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». А тому договір оренди майна № 2225/8 від 10.04.2008 є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Підтвердженням пролонгації договору є виставлення позивачем відповідачу рахунків за користування приміщенням.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Між Київською міською клінічною лікарнею №11 Дніпровського району міста Києва як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" як орендарем було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, зареєстрований в книзі записів Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення від 10.04.2008 року (надалі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради від 28.12.2006 № 548/605 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Рогозівська, буд. 6 корп. 1, для розміщення аптек, які реалізують готові ліки.
Згідно п. 2.1 договору оренди об'єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 42,0 кв.м. , в т.ч. на 1 поверсі 42,0 кв.м.
Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Київської міської клінічної лікарні № 11 (п.2.4 договору).
Пунктом 9.1 договору оренди передбачено строк його дії з 31.08.2007 до 29.08.2008 року.
Згідно зі ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після закінчення строку дії договору оренди його дія неодноразово продовжувалась автоматично, кожного разу на один рік. Остання пролонгація договору оренди відбулась 30.08.2015 року строком до 29.08.2016 року.
Листом від 07.09.2016 року вих. № 448 «Про заперечення щодо користування орендованим майном після закінчення договору оренди № 2225/8 від 10.04.2008 року» позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди та вимагав повернути об'єкт оренди на підставі акту приймання - передачі (повернення). Вказаний лист було направлено на адресу відповідача цінним листом від 07.09.2016, доказом чого є опис вкладення та фіскальний чек № 0285, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що термін дії договору оренди № 2225/8 від 10.04.2008 закінчився 29.08.2016, однак відповідач орендоване приміщення не звільнив та не передав Київській міській клінічній лікарні № 11 Дніпровського району м. Києва, у зв'язку з чим останнім заявлено вимоги про зобов'язання ТОВ "Діамед" звільнити нежитлове приміщення загальною площею № 42,0 кв.м. розташованого на першому поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Рогозівська, 6 у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 2225/8 від 10.04.2008 є договором оренди комунального майна, а тому між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.
Із змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Наявність згоди орендодавця на продовження договору оренди є ознакою договірної свободи, визначеною ст. 627 ЦК України, оскільки елементом свободи договору є також право сторони визначати спосіб використання належного їй майна та за своєю згодою змінювати, розривати або продовжувати на новий строк дію договору. А тому, в разі відсутності у орендодавця наміру передавати майно у оренду та за умови дотримання передбаченого ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядку, договір оренди є припиненим у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено.
Згідно п. 4.14 договору оренди після припинення дії договору оренди у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання - передачі орендодавцю.
Судом встановлено, що листом № 448 від 07.09.2016 позивачем було дотримано вимоги законодавства та умови договору щодо порядку повідомлення орендаря про відсутність намірів продовжувати орендні відноси за договором № 2225/8 від 10.04.2008 р., а відтак - вказаний договір припинив свою дію 29.08.2016, у зв'язку закінченням терміну, на який його було укладено.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Проте, як зазначає позивач, відповідач до даного часу орендоване майно не звільнив та по акту приймання-передачі не передав.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Посилання відповідача щодо подання позову неналежним позивачем, оскільки останній не може бути орендодавцем нерухомого майна, яке перевищує закріплене за ним на праві господарського відання або оперативного управління майно у розмірі 200 кв.м., не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва № 415 від 21.04.2015, яке прийняте з урахуванням норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління, є комунальні підприємства, установи та організації територіальної громади міста Києва.
За нормами статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями, крім інших, є підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
При цьому в контексті даної норми площа до 200 квадратних метрів - це площа, яка передається в оренду конкретному підприємству, установі, організації, а не площа, яка закріплена за орендодавцями на праві господарського відання або оперативного управління.
Отже, визначене Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415 від 21.04.2015, так само як і Законом України "Про оренду державного та комунального майна", обмеження щодо права комунального підприємства бути орендодавцем нерухомого майна, площа якого не перевищує 200 кв.м., стосується виключно площі конкретного майна, яке є предметом оренди за окремим договором, а не кількості всього закріпленого за ним на праві господарського відання або оперативного управління майна.
Що ж до тверджень відповідача про виключне право власника майна приймати рішення стосовно продовження або відмови у продовженні терміну оренди майна, суд відзначає, що за приписами ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правом щодо висловлення заперечень проти продовження договору оренди наділені саме сторони відповідного договору (орендар та орендодавець), тобто, у даному випадку Київська міська клінічна лікарня № 11 Дніпровського району міста Києва є належним суб'єктом реалізації вищенаведених норм.
Крім того, суд зазначає, що виставлення позивачем відповідачу рахунків за користування приміщенням не є свідченням пролонгації договору, оскільки користування майном не може бути безоплатним.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд відзначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищенаведеними обставинами та визнаються судом не обґрунтованими.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних доказів на спростування обставин щодо закінчення терміну дії договору оренди, викладених позивачем у позовній заяві, так само не надано доказів щодо вчинення ним будь-яких дій спрямованих на передачу (повернення) орендованого майна орендодавцеві.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Київської міської клінічної лікарні № 11 Дніпровського району міста Києва є обгрунтованими та такими, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, а відтак - підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» (04211, м. Київ, вул. Приозерна, 2, код ЄДРПОУ 21526737) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 42,0 кв.м. розташованого на першому поверсі в будівлі за адресою: вул. Рогозівська, 6 в місті Києві.
3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» (04211, м. Київ, вул. Приозерна, 2, код ЄДРПОУ 21526737) на користь Київської міської клінічної лікарні № 11 Дніпровського району м. Києва (02092, м. Київ, вул. Рогозівська, 6, код ЄДРПОУ 01110765) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.11.2016
Суддя Пукшин Л.Г.