ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.11.2016Справа № 910/19744/16
Суддя Отрош І.М., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" про вжиття запобіжних заходів,
Представники:
від заявника: Халілов О.Ш. - представник за довіреністю № 52 від 30.08.2016;
від особи щодо якої просять вжити запобіжні заходи: Коновалов О.С. - представник за довіреністю № 03/03/16 від 03.03.2016.
28.10.2016 Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" в порядку ст.ст. 43-1, 43-2, 43-3 Господарського процесуального кодексу України звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття запобіжних заходів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс".
Обґрунтовуючи заяву про вжиття запобіжних заходів, заявник зазначив, що постановою Правління Національного банку України №358 від 05.06.2016 запроваджено з 08.06.2016 тимчасову адміністрацію у Публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит", а постановою Правління Національного банку України №563 від 28.08.2016 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" та, відповідно, здійснено перевірку правочинів, вчинених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, в межах згаданої перевірки встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" було укладено договір банківського вкладу «Стандартний» №DU 1222/2014-1 від 16.05.2014 та договори про внесення змін, які є нікчемними. Оскільки у заявника немає оригіналів таких договорів, а він має намір звернутись до суду з позовом про визнання їх недійсними, з метою недопущення вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" перешкод у наданні оригіналів договорів, заявник просить суд в якості запобіжних заходів до подання позову витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" докази, а саме оригінали договору банківського вкладу «Стандартний» №DU 1222/2014-1 від 16.05.2014, договору про внесення змін №1 від 16.05.2014 до договору банківського вкладу «Стандартний» №DU 1222/2014-1 від 16.05.2014 та договору про внесення змін від 30.04.2015 до договору банківського вкладу «Стандартний» №DU 1222/2014-1 від 16.05.2014.
Відповідно до частини 1 статті 43-4 Господарського процесуального кодексу України, заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" про вжиття запобіжних заходів призначено до розгляду на 02.11.2016.
01.11.2016 відділом діловодства суду отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" заперечення на заяву про вжиття запобіжних заходів, відповідно до яких особа, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, заперечує проти заяви з тих підстав, що умови договору банківського вкладу «Стандартний» №DU 1222/2014-1 від 16.05.2014 були предметом дослідження в межах справи №910/2101/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" про стягнення 1430136,99 грн. відповідно до договору банківського вкладу «Стандартний» №DU 1222/2014-1 від 16.05.2014. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/2101/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016, в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому, як зазначає представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс", подаючи касаційну скаргу в межах справи №910/2101/16, скаржник (заявник) посилався на допущення описки під час укладення договору про внесення змін №1, що свідчить про наявність у заявника усіх доказів, які він просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс".
Згідно з п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/251 від 20.04.2007, повідомлення заінтересованих осіб про час і місце розгляду заяви здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали з додержанням вимог статті 86 ГПК, а в разі необхідності - також шляхом надіслання телефонограми, телетайпограми, використання засобів електронного зв'язку тощо.
У судове засідання 02.11.2016 з'явились заявник та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс". Заявник підтримав заяву, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" заперечив проти задоволення даної заяви.
Дослідивши надані заявником матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, суд вважає, що заява про вжиття запобіжних заходів задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Отже, за змістом статті 43-1 вказаного Кодексу, підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому, заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.
Статтею 43-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що запобіжні заходи включають: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Статтею 43-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що запобіжні заходи вживаються до моменту звернення до суду з позовною заявою з метою попередження та збереження доказів правопорушення, а після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі доказів наявності у нього права вимоги (відомості про реєстрацію права, контракт, тощо).
Як зазначено у п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 433; імовірності настання обставин, зазначених у статті 431; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Так, як встановлено судом, обґрунтування необхідності вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування доказів пов'язане із труднощами щодо подання позову про оспорення документів, необхідних для належного обґрунтування позову, які, за твердженням заявника, у нього відсутні.
Разом з тим, заявник не наводить жодних доводів та доказів на їх підтвердження щодо існування обставин імовірної неможливості чи утруднення подання доказів (оригінали договору банківського вкладу «Стандартний» №DU 1222/2014-1 від 16.05.2014, договору про внесення змін №1 від 16.05.2014 до договору банківського вкладу «Стандартний» №DU 1222/2014-1 від 16.05.2014 та договору про внесення змін від 30.04.2015 до договору банківського вкладу «Стандартний» №DU 1222/2014-1 від 16.05.2014) у випадку подання заявником відповідного позову, тобто заявником не доведено необхідності термінового, до подання позову, вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування доказів, що в силу ст.ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України є предметом доказування в межах розгляду заяви про вжиття запобіжного заходу.
При цьому, суд наголошує, що за змістом ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Так, суд зазначає, що заявник не позбавлений права у випадку подання відповідного позову подати разом з позовом відповідне клопотання про витребування доказів, обґрунтувавши його належним чином в порядку, встановленому ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.
Більше того, судом встановлено, що у лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" про зобов'язання повернути грошові кошти у сумі 1430136,99 грн., відповідно до договору № DU 1222/2014-1 про депозитний вклад "Стандартний" від 16.05.2014.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/2101/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016, в задоволенні позову відмовлено.
Судом встановлено, що в межах розгляду справи №910/2101/16 судами досліджувались обставини щодо укладення вказаних у заяві про вжиття запобіжних заходів договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1222/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 16.05.2014, договору про внесення змін №1 від 16.05.2014 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1222/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 16.05.2014 та договору про внесення змін від 30.04.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1222/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 16.05.2014 та, відповідно, досліджувались умови наведених договорів.
Як передбачено ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на наведене, обставини, що стосуються умов договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1222/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 16.05.2014, договору про внесення змін №1 від 16.05.2014 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1222/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 16.05.2014 та договору про внесення змін від 30.04.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1222/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 16.05.2014, оригінали яких в якості запобіжного заходу заявник просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс", встановлені у рішеннях суду, які набрали законної сили, а отже такі обставини не потребують повторного доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням того, що обставини, викладені заявником у заяві про вжиття запобіжних заходів, не підтверджують порушення прав заявника та необхідність термінового витребування доказів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс", суд дійшов висновку, що заявником не доведено необхідність застосування заявлених запобіжних заходів, та заявником у заяві не наведено достатніх обставин, які б могли дати підстави побоюватись, що невжиття запобіжних заходів зробить неможливим звернення заявника до суду з відповідним позовом, чи значно ускладнить процес доказування.
В силу положень ч. 6 ст. 43-4 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності підстав, встановлених статтею 431 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 431, 432, 434 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Банк Національний кредит" у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
2. Ухвалу направити заявнику та особі, щодо якої заявник просить вжити запобіжні заходи.
3. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.М. Отрош