01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
01 листопада 2016 року К/800/2638/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Голубєвої К.Г.
Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 у справі №2а-12975/11/1370 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» подало позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000270804/0/10855 від 01.06.2011, № 0000280804/0/10856 від 01.06.2011, № 0000290804/0/10857 від 01.06.2011.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.06.2011 за № 0000270804/0/10855, № 0000280804/0/10856, № 0000290804/0/10857; присуджено на користь Державного територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2120,18 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові проведено документальну невиїзну перевірку Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» з питань взаєморозрахунків позивача з ПП «Західна енергетична спілка», ПП «Електросвіт-Ю», ТОВ «ТРЕНО-ТРАНС», ПП «Ардея-Тех», ОСОБА_4, ДП «Укравтогаз «НАК Нафтогаз Україна», ПП «Пірует» та ТОВ «Віктор і Ко» за червень, серпень, грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 25.05.2011 за № 17/08-04/01059900.
На підставі вказаного акта перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011 за № 0000270804/0/10855 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 187721,00 грн., в т.ч. 187720,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011 за № 0000280804/0/10856 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10798,75 грн., в т.ч. 8639,00 грн. - за основним платежем та 2159,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011 за № 0000290804/0/10857 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 13498,75 грн., в т.ч. 10799 грн. - за основним платежем та 2699,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2011 за № 0000270804/0/10855 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 187721,00 грн., в т.ч. 187720,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог пп.14.1.185, пп.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України.
Згідно з актом перевірки порушення вказаних норм закону полягало у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 184766,4 грн. за операціями з придбання товару у ТОВ «ТРЕНО-ТРАНС» за договором від 31.12.2010 №Л/НХ-101174/НЮ, а також у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року в загальній сумі 1666,00 грн. за операціями з придбання товару у ПП «Ардея-Тех» за договорами від 01.12.2010 № ДГ00000064 та від 01.12.2010 № 000064.
Податковий орган, посилаючись на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів», виходив з того, що аналіз даних податкової звітності, реєстраційний даних свідчить про відсутність у ТОВ «ТРЕНО-ТРАНС» необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності (незначна чисельність персоналу, оборотних коштів, відсутність складських приміщень, транспортних засобів. Документів, що підтверджують факт транспортування товарів за всіма вказаними договорами (документи, бланки яких передбачені наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 № 460, які складаються згідно з вимогами п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, чи документи, передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а також сертифікатів якості, передбачених договорами, до перевірки не надано. До перевірки не надано копій договорів від 01.12.2010 № ДГ00000064 та від 01.12.2010 № 000064. При цьому, посилаючись на п.44.6, п.44.7 ст.44 ПК України, податковий орган наголошує на тому, що такі документи вважаються відсутніми у платника податків на час складання податкової звітності, оскільки не надані до закінчення перевірки або у терміни, визначені у п.44.7 ст.44 ПК України.
Згідно з актом перевірки порушення вказаних норм закону також полягало у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року в загальній сумі 1288 грн. за операціями з придбання товарів у ПП «Пірует» за договорами від 10.02.2011.
Податковий орган, посилаючись на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів», виходив з того, що аналіз даних податкової звітності, реєстраційний даних свідчить про відсутність у ПП «Пірует» необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності (незначна чисельність персоналу, відсутність основних фондів та запасів. Згідно з довідкою ДПІ у Франківському районі м.Львова від 06.05.2011 ПП «Пірует» відсутнє за місцезнаходженням, фактичне місцезнаходження не встановлено, свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 12.04.2011.
Підставою для визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2011 за № 0000280804/0/10856 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10798,75 грн., в т.ч. 8639,00 грн. - за основним платежем та 2159,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Підставою для визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2011 № 0000290804/0/10857 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 13498,75 грн., в т.ч. 10799 грн. - за основним платежем та 2699,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки перевірки про порушення вимог ст.3, п.5.1, пп.5.3.1, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з актом перевірки порушення вказаних норм закону полягало у неправомірному формуванні позивачем валових витрат за ІІ квартал 2010 року та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року за операціями з придбання товару у ТОВ «Віктор Ко» та за ІІІ квартал 2010 року валових витрат за серпень 2010 року з придбання послуг за договором від 21.07.2010 № Л/РЗЛ-16-1010.
Податковий орган, посилаючись на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів», виходив з того, що аналіз даних податкової звітності, реєстраційний даних свідчить про відсутність у ТОВ «Віктор Ко» необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності (незначна чисельність персоналу, відсутність основних фондів, транспортних засобів, земельних ділянок тощо.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість. Водночас, відповідачем не підтверджено порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) випливає також з норм Податкового Кодексу України.
Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за звітні періоди, що передували січню 2011 року, регулювався п.7.2, п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України. Порядок формування платником податку на прибуток підприємств валових витрат за звітні періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року регулювався ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Зважаючи на наведені норми закону, колегія суддів зазначає, що витрати платника податків мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальні господарські операції, які відображаються в податковому обліку та які повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем в особі ВО «Служба матеріально-технічного постачання» та ТОВ «ТРЕНО-ТРАНС» укладено договір поставки від 31.12.2010 № Л/Н-101174/НЮ, згідно з яким ТОВ «ТРЕНО-ТРАНС» поставило позивачу «скло листове» марки М3, 4мм, вартістю в сумі 1108598,40 грн., в т.ч. ПДВ - 184766,40 грн.
На підтвердження фактичної поставки вказаного товару позивачем надано суду докази: копії договору поставки від 31.12.2010 № Л/Н-101174/НЮ, специфікації від 31.12.2010 № 1 (додаток до договору № Л/Н-101174/НЮ); етикетки на скло з відміткою «ВТК4»; акта про приймання матеріалів; паспортів якості від 25.01.2011 та від 26.01.2011; сертифіката відповідності на скло № 1; виписки руху товару за період з 01.01.2011 по 31.12.2011; податкової накладної від 07.02.2011 № 0000002; видаткової накладної №ТТ -0000002 від 07.02.2011; платіжного доручення від 03.03.2011; рахунку-фактури № ТТ-0000002 від 07.02.2011; акта про приймання матеріалів від 07.02.2011. У підтвердження факту транспортування товару надано копію дорожньої відомості №48633201.
Згідно з договором доставка товару позивачу, що придбавався у ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», здійснювалась за рахунок ТОВ «ТРЕНО-ТРАНС» на умовах DDU (для товарів українського походження) за правилами ІНКОТЕРМС-2000.
Згідно п.5.4 договору від 31.12.2010 № Л/Н-101174/НЮ датою поставки товару вважається дата підписання сторонами договору видаткової накладної.
Датою підписання видаткової накладної сторонами є 07.02.2011, що підтверджується видатковою накладною № ТТ-0000002.
На підтвердження факту використання товару у своїй господарській діяльності позивачем надано суду документи, що підтверджують видачу скла для потреб інших відокремлених підрозділів ДГТО «Львівська залізниця» (копії рахунків, вимог, наряд-накладна, прибутковий ордер).
Щодо господарських операцій позивача в особі ВП «Пасажирське вагонне депо Львів» ДГТО «Львівська залізниця» та ПП «Ардея-Тех» судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Між позивачем та ПП «Ардея-Тех» укладено договори від 01.12.2010 № ДГ00000064 та № 000064 на поставку ременів привідних 2360С (В) чех. (Rybena) вартістю 4998 грн., в т.ч. ПДВ - 833 грн.
На підтвердження факту поставки позивачем суду надано докази: копії рахунку-фактури від 03.02.2011 № 030204; рахунок-фактура від 11.01.2011 № 110101; платіжного доручення від 21.02.2011 № 430; платіжного доручення від 16.02.2011 № 342; платіжного доручення від 02.02.2011 № 235; видаткових накладних від 02.02.2011 № 020202 та від 16.02.2011 № 160202; податкових накладних від 02.02.2011 № 60 та від 16.02.2011№ 726; розшифровка оприбуткування товару ВП «Пасажирське вагонне депо Львів» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011; розшифровки розходу матеріальних цінностей ВП «Пасажирське вагонне депо Львів» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011; розшифровки розходу матеріальних цінностей ВП «Пасажирське вагонне депо Львів» за період з 01.02.2011 по 31.038.2011; витяг з журналу реєстрації довіреностей «Пасажирське вагонне депо Львів» ДГТО «Львівська залізниця»; вимог від 04.02.2011 № 71, від 17.02.2011 № 73; матеріального звіту за лютий 2011 року та березень 2011 року; актів від 28.02.2011 та від 31.03.2011.
Щодо господарських відносин позивача в особі ВП «Рейкозварювальний поїзд № 16» та ПП «Пірует», судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Між позивачем в особі ВП «Рейкозварювальний поїзд № 16» та ПП «Пірует» укладено контракт від 10.02.2011 на поставку товару «Контрактор» КТ « 6053Б2, 630 А» у кількості 2 шт. вартістю 4986 грн., в т.ч. ПДВ - 831 грн., «Автоматичний захист двигуна» «pl-c10/3» в кількості 12 шт. вартістю 2746,56 грн., в т.ч. ПДВ - 457,56 грн.
На підтвердження фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: копії оборотно-сальдової відомості по рахунку № 63001, акта від 27.02.2011 №7; виписки по рахункам; картки № 161 складського обліку матеріалів; картки № 160 складського обліку матеріалів; видаткової накладної від 21.02.2011 № 21/01-03; рахунку на оплату від 07.02.2011 № 21/01-03; податкової накладної від 17.02.2011 № 265; платіжного доручення від 17.02.2011 № 99; рахунку на оплату від 10.02.2011№ 21/02-02; видаткової накладної від 21.02.2011 № 21/02-02; податкової накладної від 17.02.2011 № 254; платіжного доручення від 17.02.2011 № 100.
На підтвердження факту транспортування товару позивачем надано подорожній лист автомобіля від 21.02.2011 за № 361893.
Щодо господарських операцій позивача в особі ВП «Рейкозварювальний поїзд № 16»та ТзОВ «Віктор і Ко», судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Між ВП «Рейкозварювальний поїзд № 16» та ПП «Віктор і Ко» укладено договір від 21.07.2010 № Л-РЗП-16-1010 на ремонт шафи керування тяговим транспортером, згідно з умовами якого ПП «Віктор і Ко» (виконавець) на умовах ВП «Рейкозварювальний поїзд № 16» (замовника) зобов'язується надати послуги з ремонту шафи керування тяговим транспортером, згідно з калькуляцією, а замовник, своєю чергою, прийняти належним чином виконані роботи (послуги) та оплатити їх.
На підтвердження фактичного виконання робіт (послуг) за договором від 21.07.2010 № Л-РЗЛ-16 1010 позивачем надано наступні докази: копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку № 63001; акта про передачу шафи керування в роботу від 22.07.2010; акт здачі - приймання робіт; договору від 21.07.2010 № л/рзп-16-1010, калькуляції (додатку до договору № 1); податкової накладної від 13.08.2011 № 1233; платіжних доручень від 09.09.2010 № 725, від 09.09.2010 № 715, від 09.09.2010 № 882.
На підтвердження фактичного вчинення операцій позивача в особі ВП «Завод залізобетонних конструкцій» з ТзОВ «Віктор і Ко» з придбання товару суду надані наступні докази: копії рахунку від 30.062010 № 0065; прибуткового ордеру №202; вимоги № 52; рахунку - фактури від 03.06.2010 № 657; порівняльну таблицю цінових пропозицій на продукцію; копію рапорту від 03.06.2011; витягу з журналу реєстрації довіреностей на 2010-2011 роки; податкової накладної від 30.06.2010; виписки по рахунку за 30.06.2010; платіжного доручення від 30.06.2010 № 464.
На підтвердження факту транспортування товару суду надано копію подорожнього листа службового легкового автомобіля серії 01 УЛЗ № 264353 від 30.06.2010, а також пояснювальну записку головного енергетика ОСОБА_5 від 30.03.2012.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що вищевказані копії документів разом із супровідними листами від 14.04.2011 № НФ-11/1523, від 27.04.2011 № НФ-11/1640, від 04.05.2010 № НФ-11/1686 були надані на запити податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження.
Дослідивши усі надані позивачем вищевказані докази, судами попередніх інстанцій встановлено, що ними підтверджено факти поставки товарів та послуг з метою використання у власній господарській діяльності позивача. Зазначені докази оцінені судами попередніх інстанцій як належні і допустимі.
Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом є безпідставними, оскільки самі господарські операції позивача з контрагентами податковим органом належним чином не досліджувались.
Платник податків (покупець товарів, робіт, послу) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення господарських операцій та після вчинення таких операцій контроль за дотриманням платником податку, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та на податковий кредит у зв'язку з зафіксованими контролюючим органом порушеннями постачальника.
Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат і податку на додану вартість, відповідно.
У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді Г.К. Голубєва
В.П. Юрченко