01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
01 листопада 2016 року справа № П/800/562/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В., перевіривши
позовну заяву і додані до неї матеріали ОСОБА_1
до Верховної Ради України
про визнання незаконною та скасування постанови та поновлення на посаді судді -
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою до Верховної Ради України, у відповідності до якої просить:
- визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 за № 1614-VІІІ «Про звільнення судді»;
- поновити його, ОСОБА_1, на посаді судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Перевіривши матеріали позовної заяви на предмет її відповідності вимогам статей 105, 106, 1711 КАС України, суддя дійшов висновку, що вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У контексті з положеннями ч.1 ст.6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, якою, зокрема, передбачено, що акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.
Відповідно до ч.5 ст. 1711 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів незаконним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.
Визначений Кодексом адміністративного судочинства України перелік повноважень Вищого адміністративного суду України, як суду першої інстанції, є вичерпним.
Статтями 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено форму та зміст адміністративного позову та вимоги до позовної заяви.
Згідно п.4 ч.1 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати (ч.2 ст.106 КАС України)
Як встановлено з наявних матеріалів, позивач, висуваючи позовну вимогу до Верховної Ради України про поновлення його, ОСОБА_1, на посаді судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у поданій позовній заяві не навів обставин, якими обґрунтовується ця вимога, та не надав доказів на підтвердження цих обставин. Не зазначені позивачем й докази щодо цієї позовної вимоги, які він не може надати самостійно.
Таким чином, дану позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених вищенаведеними нормами Закону, а тому на підставі ч.1 ст.108 КАС України її слід залишити без руху, зазначивши виявлені недоліки та спосіб їх усунення із встановленням строку для усунення, а саме:
- у позовній заяві необхідно викласти обставини, якими обґрунтовується позов в частині вимог до Верховної Ради України про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області;
- на підтвердження вказаних обставин позивачу необхідно надати докази його звільнення з посади, а в разі неможливості - зазначити докази, які позивач не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
З урахуванням усього вищенаведеного, дану позовну заяву відповідно до ч.1 ст.108 КАС України слід залишити без руху та надати позивачу строк до 01.12.2016 року для усунення наявних недоліків.
Керуючись статтями 106, 108, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху, встановивши строк до 01.12.2016 для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду уточненої позовної заяви (з додержанням вимог, встановлених ст.106 КАС України) із долученням відповідних доказів.
2. Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому ч.7 ст.1711 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) І.В. Борисенко