27 жовтня 2016 року м. Київ К/800/4068/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бухтіярової І.О., Юрченко В.П.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібуд» до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, -
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софтлайн Мобільні системи» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Державна податкова інспекція) про:
- визнання протиправними дії Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису від 23.07.2015 року № 10701430023030231 про відсутність ТОВ «Сібуд» за місцезнаходженням;
- визнання протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції від 24.07. 2014 року № 53/26-55-11-07-25 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Сібуд».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано запис державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.07.2015 року № 10701430023030231 про відсутність Товариства за місцезнаходженням, а також рішення Державної податкової інспекції від 24.07.2015 року про анулювання реєстрації Товариства платником податку на додану вартість, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення обґрунтовані висновком про те, що відповідачами не було надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятих рішень.
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства. У доводах касаційної скарги контролюючий орган зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Сібуд» прийнято ним у відповідності до вимог норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Сібуд» зареєстровано як юридична особа за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником ПДВ з 06.12.2007 року.
23.07.2015 року Державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру внесено запис № 10701430023030231 про відсутність Товариства за місцезнаходженням.
Державною податковою інспекцією 24.07.2015 року прийнято рішення № 53/26-55-11-07-25 про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ на підставі пп. «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Так, згідно пп. «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Анулювання реєстрації на зазначених підставах здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу за наявності відповідних підтверджуючих документів (п. 5.5 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року № 1130).
Порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу визначено ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі ненадходження в установлений строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки (ч. 12 ст. 19 вказаного Закону).
У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. (ч. 14 ст. 19 вказаного вище Закону).
Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Судами встановлено, що державним реєстратором на адресу позивача було направлено повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки, а 23.07.2015 року на підставі повернутого повідомлення з відміткою та відтиском штампу «Укрпошти» на конверті «за закінченням встановленого строку зберігання», державним реєстратором було внесено запис до Єдиного державного реєстру запис про відсутність позивача за юридичною адресою.
Проте, судами попередніх інстанцій також було встановлено, що Товариство протягом 2015 року неодноразово підтверджувало своє місцезнаходження, зокрема: 06 лютого 2015 року, 03 березня 2015 року, 31 березня 2015 року та 05 серпня 2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що свідчить, що позивачем виконано обов'язок щорічного подання протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, а отже запис державного реєстратора від 23.07.2015 року № 10701430023030231 про відсутність Товариства за місцезнаходженням є протиправним.
Крім цього, на підтвердження місцезнаходження позивача за юридичною адресою (м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 143/2) Товариством також було договір оренди № 86 (нежитлового приміщення) від 26.01.2015 року, акт прийому - передачі приміщення в оренду від 03.02.2015 року, копії квитанцій та виписок щодо сплати позивачем оренди та комунальних платежів.
Таким чином, враховуючи протиправність запису державного реєстратора про відсутність ТОВ «Сібуд» за місцезнаходженням, суд приходить до висновку про відсутність у Державної податкової інспекції підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визначені підпунктом «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.
Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, всупереч ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства відповідачами не надано.
Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією всупереч вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300, не складено жодного акту, який би слугував підставою прийняття оскаржуваного рішення та не скористався зазначеним порядком з'ясування місцезнаходження позивача, що призвело до недобросовісності прийняття ним спірного рішення.
Необхідно також зазначити, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.08.2015 року № 1000251416 державним реєстратором 05.08.2015 року до вказаного Реєстру було внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, тобто фактично місцезнаходження платника податку за адресою м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2 було підтверджено.
Отже судами попередніх інстанцій дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та надано правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі № 826/16998/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.
Судді: І.Я. Олендер
І.О. Бухтіярова
В.П. Юрченко