02 листопада 2016 року м. Київ справа № 800/583/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції, про визнання дій неправомірними, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з позовом до Вищої ради юстиції про визнання дій щодо відмови в ознайомленні з матеріалами дисциплінарної справи, відкритої ухвалою від 14 липня 2016 року, стосовно судді Печерського районного суду м. Києва Кицюка В.П., неправомірними.
Згідно з частиною четвертою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України регулює стаття 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
2) актів Вищої ради юстиції;
3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції;
4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Статтею 1 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) громадянам України надано право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних, особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Порядок розгляду таких звернень урегульовано статтями 14-16 цього Закону.
З урахуванням наведеного громадяни України мають право звертатися до органів суддівського самоврядування та їх уповноважених осіб із повідомленнями, пропозиціями та заявами з питань внутрішньої діяльності судів, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. До таких звернень належать і заяви та повідомлення, які містять відомості про наявність у діянні судді ознак дисциплінарного проступку або порушення ним присяги.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано пунктом 3 частини першої статті 131 Конституції України, статтями 83, 89, 113, 114 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 3, 37 Закону України "Про Вищу раду юстиції".
Відповідно до статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Стаття 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду звернення з метою встановлення обставин, що можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх представників.
Водночас спеціальний порядок дисциплінарного провадження щодо суддів має забезпечувати їх незалежність від незаконного стороннього впливу.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною першою статті 99 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення.
Таким чином, право на оскарження рішення, дій Вищої ради юстиції, що здійснює дисциплінарне провадження, мають лише суб'єкти останнього в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати дії та рішення визначених законом органів (в цьому випадку Вищої ради юстиції) за результатами такого провадження.
Отже, ОСОБА_1 не є суб'єктом дисциплінарного провадження в розумінні вищезазначених норм права.
А оскільки адміністративна процесуальна дієздатність заявника у відносинах вирішення питання дисциплінарної відповідальності судді обмежена (стаття 99 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), слід дійти висновку про те, що зазначену адміністративну справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таку правову позицію колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України висловила, зокрема, у справах №21-901во08, № 21-211а14.
Оскільки адміністративна процесуальна дієздатність заявника у відносинах вирішення питання дисциплінарної відповідальності судді законодавчого обмежена (стаття 99 Закону №2453-VI), то законодавчі підстави для порушення адміністративної справи відсутні.
З урахуванням наведеного та у відповідності до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, у відкритті провадження слід відмовити, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 18, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції, про визнання дій неправомірними.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя А.В.Єрьомін