"12" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/20097/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року,
У серпні 2014 року ОСОБА_4 пред'явив у суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області (далі - Управління ПФУ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Зазначив, що 23 липня 2014 року звернувся до Управління ПФУ із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за вислугу років, оскільки в період з 1 січня 1995 року по 31 грудня 2002 року був членом збірної команди України з важкої атлетики, відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) дає право на призначення пенсії за вислугу років. Проте, листом від 6 серпня 2014 року йому було відмовлено у її призначенні.
Вважає такі дії Управління ПФУ протиправними та просить зобов'язати його призначити, нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років, згідно з пунктом «є» статті 55 Закону № 1788-XII з дати звернення.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови в призначенні ОСОБА_4 пенсії за вислугу років та зобов'язано призначити, нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років на підставі пункту «є» статті 55 Закону № 1788-XII з 23 липня 2014 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до Управління ПФУ документи підтверджують присвоєння позивачу звання майстра спорту України міжнародного класу та його перебування у складі резерву збірної команди України з важкої атлетики з 1 січня 1995 року по 31 грудня 2002 року. Щодо рішення суду в адміністративній справі між тими ж сторонами, то відповідно до рішення Павлогардського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2012 року предметом оскарження була відмова Управління ПФУ в призначенні пільгової пенсії від 28 серпня 2012 року № 7723/0508, а не пенсії за вислугу років. В даному ж адміністративному позові позивач оскаржує відмову Управління ПФУ в призначенні пенсії за вислугу років від 6 серпня 2014 року № 8806/05/18.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що постановою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року встановлено факт, що подані позивачем разом із заявою від 5 березня 2012 року документи не підтверджують виконання роботи, що дає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «є» статті 55 Закону № 1788-XII. Подані позивачем разом із заявою від 23 липня 2014 року додатково до матеріалів, що знаходяться в його пенсійній справі листи від 10 липня 2014 року Федерації важкої атлетики України № 82 та Міністерства молоді та спорту України № 4682/52 не підтверджують факту укладення трудового договору з позивачем як спортсменом - членом збірної команди України, що є обов'язковою умовою для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «є» статті 55 Закону № 1788-XII.
Втім, колегія суддів не погоджується із такими висновками судів, оскільки вони дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення даної справи.
Згідно зі статтею 80 Закону № 1788-XII заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.
Відповідно до статті 81 Закону № 1788-XII призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 82 цього ж Закону встановлено, що документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява та додані до неї документи, за результатами розгляду яких пенсійний орган ухвалює рішення про призначення пенсії чи про відмову у її призначенні.
За перевіркою матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з вказаним позовом зазначив, що 23 липня 2014 року він звернувся до Управління ПФУ з приводу призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «є» статті 55 Закону № 1788-XII.
Разом з тим, з листа Управління ПФУ від 6 серпня 2014 року слідує, що дослідивши надані позивачем документи управління прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки подані позивачем до заяви від 23 липня 2014 року листи Федерації важкої атлетики України та Міністерства молоді та спорту України від 10 липня 2014 року за № 82 та № 4682/52 відповідно, не визначають його право на призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 55 Закону № 1788-XII.
Однак, вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не з'ясували вирішального у цій справі питання - питання щодо змісту поданої позивачем до Управління ПФУ заяви та доданих до неї документів. Не залучили вказану заяву до матеріалів справи та не надали їй належної юридичної оцінки, відповідь на яку стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Крім того, суди не врахували, що відповідно до статті 82 Закону № 1788-XII підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.
Однак, в матеріалах справи міститься лише лист Управління ПФУ від 6 серпня 2014 року яким повідомлено позивача, що управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні йому пенсії. Між тим, таке рішення в матеріалах справи відсутнє.
Вказані обставини свідчать про те, що суди не встановили, чи приймало Управління ПФУ на підставі заяви позивача від 23 липня 2014 року рішення про відмову в призначенні пенсії, хоча ця обставина має суттєве значення.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Допущене судами попередніх інстанцій порушення вимог процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржених рішень і направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно належним чином з'ясувати всі обставини справи, дослідити наявні докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. При цьому, слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись статтями 222, 227, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2014 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді В.В. Швець
М.М. Олексієнко
Ю.Й. Рецебуринський