ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
Іменем України
01.11.2016 № К/800/14831/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Олендера І.Я., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 03.12.2014
та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016
у справі №815/6277/14
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.08.2014 №0000772102 про застосування штрафних санкцій в сумі 3400 грн. за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та №0003062102 про застосування штрафних санкцій в сумі 18322,80 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати незаконними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримала торговий патент серії ТПБ № 625761 на право здійснення торговельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, яким їй надано право на здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі, а 30.07.2014 - ліцензії серії АЕ № 476529 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та серії АЕ № 485757 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі Сидром та Перрі (без додавання спирту), термін дії яких становить з 04.08.2014 по 04.08.2015.
В 2014 році позивач перебував на загальній системі оподаткування.
На підставі направлень №285 та №286 від 30.07.2014, відповідно до наказу ГУ Міндоходів в Одеській області №966 від 30.07.2014 «Про проведення фактичної перевірки», посадовими особами ГУ Міндоходів в Одеській області 02.08.2014, у присутності довіреної особи позивача - ОСОБА_2, проведена фактична перевірка магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та який належить ФОП ОСОБА_1, з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
Перевірка розпочата 02.08.2014 о 11 год. 40 хв., а закінчена 02.08.2014 о 17 год. 20 хв. та проведена в присутності довіреної особи позивача - ОСОБА_2, яка розписалась у направленнях на перевірку, проте відмовилась від підпису та отримання акту перевірки.
За результатами перевірки складений акт №123/21-02/НОМЕР_1 від 02.08.2014, яким зафіксовано порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв'язку з тим, що в магазині, який належить позивачу, 02.08.2014 ОСОБА_2 здійснена реалізація однієї пляшки горілки «Малинівка», 0,25 л. за ціною 22 грн. та сигарет «Бонд» за ціною 11,50 грн. без використання реєстратора розрахункових операцій та за відсутності, на момент реалізації вказаного товару, діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.08.2014 №0000772102, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій загальному у розмірі 3400 грн. та №0003062102, яким згідно ст. 20 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій загальному у розмірі 18322,80 грн.
Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, дійшов висновку про правомірність застосування податковим органом штрафних санкцій.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачу, 02.08.2014 ОСОБА_2 здійснено реалізацію однієї пляшки горілки «Малинівка», 0,25 л за ціною 22 грн. та сигарет «Бонд» Стріт за ціною 11,50 грн. без використання реєстратора розрахункових операцій та за відсутності на момент реалізації вказаного товару діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Реалізацію даного товару здійснила гр-ка ОСОБА_2 без використання реєстратора розрахункових операцій.
Згідно письмових пояснень гр-ки ОСОБА_2 від 02.08.2014, остання здійснювала реалізацію лікеро-горілчаної продукції та тютюнових виробів в названому магазині на підставі довіреності від громадянки ОСОБА_1 № НОМЕР_2, так як вона за станом здоров'я не може здійснювати торгівельну діяльність особисто у вихідні дні.
Факт реалізації 02.08.2014 алкогольних та тютюнових виробів також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, допитаних судом першої інстанції.
02.08.2014 оперуповноваженим Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області за місцем здійснення торгівельної діяльності було складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.08.2014 відносно ФОП ОСОБА_1, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП, а також додатки до протоколу у вигляді списку вилученої тютюнової та алкогольної продукції.
Докази ведення належним чином обліку товарів (алкогольних напоїв та тютюнових виробів), що реалізовувались у вищезазначеному магазині, що зазначені у додатку до протоколу у вигляді списку вилученої тютюнової та алкогольної продукції, позивачем при проведенні перевірки та в подальшому не надані, що не спростовувалось представником позивача.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
В силу вимог п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, що визначені підпунктами 80.2.1 -80.2.7.
Згідно із п. 80.4 ст. 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України).
Відповідно п. 80.7 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
З огляду на вимоги наведених норм, суди першої та апеляційної інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про правомірність проведення фактичної перевірки контролюючим органом у присутності ОСОБА_2, оскільки саме вказана особа перебувала у належному позивачу магазині у день проведення перевірки, допустила до проведення перевірки, здійснювала продаж товарів в магазині, а також діяла від імені позивача на підставі нотаріальної довіреності.
Відповідно до частини 11 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Згідно приписів ст. 3 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством
При цьому слід враховувати те, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, не є підставою для застосування фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Дані висновки також узгоджуються з позицією Верховного Суду України,викладеній в ухвалах від 20.01.2015 у справі № 21-275а14 та від 11.06.2013 у справі №21-147а13.
Судами встановлено, що позивачем не були надані при проведенні перевірки, а також в подальшому, докази ведення належним чином обліку товарів (алкогольних напоїв та тютюнових виробів), що реалізовувались у вищезазначеному магазині.
В касаційній скарзі також відсутні будь-які посилання скаржника на обставини щодо порядку ведення ним податкового обліку, місця зберігання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, а також форми ведення книги обліку доходів і витрат при обліковуванні товарних запасів, що дає підстави стверджувати про повноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даної справи.
Водночас, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав не погодитись з законністю застосування штрафу до позивача за здійснення в її магазині реалізації лікеро-горілчаної продукції та тютюнових виробів без наявності ліцензій.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.
За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови в позові.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді Г.К.Голубєва
І.Я.Олендер