25 жовтня 2016 року м. Київ К/800/43128/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року
у справі №809/2925/13-а(876/5078/14)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «3 Бетони» (надалі - ТОВ « 3 Бетони»)
до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - Калуська ОДПІ)
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
ТОВ « 3 Бетони» звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням роз'єднання поєднаних в одне провадження позовних вимог у самостійні провадження, просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 06.08.2013 року №000076220.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ « 3 Бетони» просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом від 23.07.2013 року №208/220/32014894.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ « 3 Бетони» пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п.п. 286.1, 286.2 ст. 286, п. 287.1 ст. 287, п.п. 288.1, 288.2, 288.3, 288.4, 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі - ПК України) з огляду на неподання податкових декларацій із плати за землю, недекларування та неперерахування до бюджету орендної плати за земельну ділянку площею 3,5750 га, за адресою; м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 109, надану в строкове платне користування ТОВ « 3 Бетони» за договором оренди землі від 12.05.2009 року, укладеним з Калуською міською радою Івано-Франківської області, що призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року на 281 848,82 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Калуською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №000076220, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 352651,02 грн., у тому числі 281848,82 грн. за основним платежем та 70802,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у ст. 21 Закону України «Про оренду землі».
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень р. ХІІІ ПК України.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).
Відповідно до п. 288.2 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування згідно з п. 288.3 ст. 288 ПК України - земельна ділянка, надана в оренду.
Таким чином, підставою для нарахування платником орендної плати за землю є укладений договір про оренду відповідної земельної ділянки.
Згідно із ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Разом з тим, як з'ясовано судами, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2013 року у справі №909/995/13, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року та Вищого господарського суду України від 27.03.2014 року, визнано недійсним договір оренди землі від 12.05.2009 року, укладений між Калуською міською радою Івано-Франківської області та ТОВ « 3 Бетони».
За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
При цьому, вказаним судовим рішенням встановлено, що земельна ділянка площею 3,5750 га, за адресою; м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 109, в користування позивачу не передавалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, за змістом цієї норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді, зокрема, іншої господарської справи.
Водночас передбачене ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених зазначеним положенням Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.
Втім, як встановлено судовими інстанціями, відповідачем на підтвердження своєї позиції щодо користування ТОВ « 3 Бетони» спірною земельною діяльною не надано жодного доказу.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у позивача юридичного обов'язку щодо подання податкових декларацій з плати за землю й перерахування до бюджету орендної плати за земельну ділянку згідно з договором оренди землі від 12.05.2009 року, та, як наслідок, відсутність у Калуської ОДПІ правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області судовий збір у сумі 2752,80 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 80 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ Ю.І. Цвіркун