18 жовтня 2016 року м. Київ К/800/44661/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року
у справі №804/6706/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛЄС-МК» (надалі - ТОВ «ВЄЛЄС-МК»)
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ТОВ «ВЄЛЄС-МК» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2014 року, а також зобов'язати відповідача вважати вказану податкову декларацію ТОВ «ВЄЛЄС-МК» прийнятою в день її фактичного отримання органом державної податкової служби, а саме - 17.12.2014 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «ВЄЛЄС-МК» просить відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.12.2014 року позивачем засобами поштового зв'язку направлено на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року разом із додатками, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією.
Зазначений податковий документ отримано відповідачем 17.12.2014 року.
Листом від 17.12.2014 року №44466/10/04-63-15-01-19 контролюючим органом повідомлено ТОВ «ВЄЛЄС-МК» про те, що подана ним звітність не вважається податковою декларацією, оскільки заповнена з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі - ПК України).
Причиною неприйняття податкової звітності позивача стала встановлена відповідачем його відсутність за місцезнаходженням, про що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська складено акт перевірки відповідності місцезнаходження платника від 18.12.2014 року №8749/150/38753952 та довідку про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 19.12.2014 року №7339.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За правилами п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
За наслідками безпосереднього дослідження поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року судами встановлено її відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов'язкових реквізитів.
Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не представлено.
При цьому, судові інстанції об'єктивно відхилили доводи ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про недостовірність інформації (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11), відображеної ТОВ «ВЄЛЄС-МК» в обов'язковому реквізиті «місцезнаходження (місце проживання) платника податків» спірної податкової декларації, оскільки ця інформація (адреса) відповідає відомостям щодо місцезнаходження юридичної особи позивача згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів наявності запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням станом на 17.12.2014 року відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
А відтак, подані контролюючим органом акт від 18.12.2014 року №8749/150/38753952 та довідка від 19.12.2014 року №7339, якими засвідчено невстановлення факту провадження ТОВ «ВЄЛЄС-МК» господарської діяльності за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, не можуть слугувати належним спростуванням достовірності відомостей про місцезнаходження платника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Більш того, на підтвердження перебування за вказаною адресою позивачем долучено до матеріалів справи договір від 01.08.2013 року №28-13 про оренду у Відкритого акціонерного товариства НВП «Орбіта» нежитлового приміщення.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність неприйняття ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська поданої ТОВ «ВЄЛЄС-МК» податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року.
Отже, оцінюючі зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у сумі 87,70 грн. (вісімдесят сім гривень 70 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ Ю.І. Цвіркун