02 листопада 2016 року м. Київ К/800/25152/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року у справі №826/5223/15 було скасовано, зокрема, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 серпня 2014 року №865 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з органів внутрішніх справ із посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 серпня 2014 року №1680 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області. На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням МВС України в Донецькій області 12 квітня 2016 року видано наказом №23о/с л/к, яким поновлено його (ОСОБА_1) на попередній посаді з 28 серпня 2014 року та тим же наказом (від 12 квітня 2016 року) звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року.
Вважає, що на його користь підлягає виплаті грошова допомога при звільненні у розмірі 53 901,12 грн., адже сума його середньомісячного грошового забезпечення, від якої повинна бути нарахована грошова допомога при звільненні, складає 6 737,64 грн. Крім того, оскільки у році звільнення він не використав щорічну відпустку, то він має право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Також, у відповідності до Інструкції №499 від 31 грудня 2007 року на його користь підлягає виплаті 13 475,28 грн. грошового забезпечення за два місяці, оскільки його звільнення відбулось у зв'язку із скороченням штатної посади.
Просив, уточнивши позовні вимоги, стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 53 901,12 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, передбачену п. 2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС №499 від 31.12.2007 року у розмірі 6 737,64 грн.; грошове забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення, згідно наказу МВС №453 від 20.04.2015 року «Про внесення змін до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року» у розмірі 13 475,28 грн.; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік відповідно до п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, з урахуванням щомісячного грошового забезпечення у розмірі не менш як 6 737,64 грн.; зобов'язати відповідача нарахувати суму середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України з 24.05.2016 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку і стягнути цю суму з відповідача.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, позов задоволено частково: стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 28 050,64 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів), компенсацію за невикористану відпустку у кількості 33 доби в розмірі 5 251,49 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24 травня 2016 року по 12 липня 2016 року у розмірі 7 844,82 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 року, з врахуванням приписів статтей 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, скарга залишалася без руху в зв'язку із несплатою судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», із наданням строку до 18 жовтня 2016 року для усунення зазначеного недоліку.
У встановлений судом строк відповідач усунув недоліки касаційної скарги.
Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначав, що порядок обчислення середньої заробітної плати визначено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, яка застосовується, зокрема, й у випадках виплати вихідної допомоги і в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
За приписами пункту 2 розділу 2 цієї постанови обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Частиною 8 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Так, позивач був звільнений із займаної посади з 6 листопада 2015 року; протягом часу з 28 серпня 2014 року (наступний день після його першого звільнення) і по день наступного звільнення (6 листопада 2015 року) позивач фактично не працював. Таким чином, останніми двома (повними) місяцями роботи (служби), які передували звільненню позивача є червень та липень 2014 року, а тому, виходячи з наведеного, розмір одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення за скороченням штатів відповідно до абз. 3 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, становить 38 762,64 грн., тоді як відповідачем сплачено 10 712,00 грн.
Абзацом 2 пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 07 липня 2016 року внесено зміни до наказу від 12 квітня 2016 року №23о/с л/к в частині звільнення ОСОБА_1 та вирішено вважати невикористану частину відпустки позивача за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 33 доби.
Відповідачем не заперечувалось, що позивачу нараховано компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік виходячи із посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, проте на час розгляду справи у суді зазначена компенсація виплачена не була.
Згідно із абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Отже, розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки за 2015 рік повинен обчислюватися, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати цієї компенсації, й, враховуючи що фактично відпрацьованим часом, що передував звільненню позивача є період серпень 2013 року липень 2014 року, то, відповідно, розрахунок компенсації за невикористану відпустку повинен здійснюватися з виплат в зазначений період.
Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведений не був, то вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки виплати належних йому при звільненні сум, є обґрунтованими.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення коштів.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник