18 жовтня 2016 року м. Київ К/800/4395/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року
у справі №826/14872/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» (надалі - ТОВ «ОА Багіра»)
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві),
Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ТОВ «ОА Багіра» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням об'єднання адміністративних справ №826/14872/15, №826/14874/15, №826/15352/15 в одне провадження, просило: визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови в прийнятті поданих позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за червень 2015 року, розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за червень 2015 року; вважати прийнятими та зареєстрованими вказані податкові документи днем їх фактичного отримання відповідачем-1 - 14.07.2015 року; визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору від 09.02.2015 року №040220151 про визнання електронних документів; зобов'язати відповідача-1 виконувати умови договору від 09.02.2015 року №040220151 до моменту його припинення; зобов'язати ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві приймати податкові документи в електронному вигляді та податкову звітність, надіслані ТОВ «ОА Багіра» засобами телекомунікаційного зв'язку; визнати протиправною відмову відповідача-1 укласти договір про визнання електронних документів з позивачем; зобов'язати ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві укласти договір про визнання електронних документів з ТОВ «ОА Багіра».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідачів щодо розірвання в односторонньому порядку договору від 09.02.2015 року №040220151 про визнання електронних документів. Визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті поданих ТОВ «ОА Багіра» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за червень 2015 року, розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за червень 2015 року. Визнано прийнятими та зареєстрованими податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за червень 2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за червень 2015 року, подані ТОВ «ОА Багіра», днем їхнього фактичного отримання ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, а саме - 14.07.2015 року. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДФС України звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір від 09.02.2015 року №040220151 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної податкової служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
14.07.2015 року ТОВ «ОА Багіра» засобами телекомунікаційного зв'язку подано до відповідача-1 податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року з додатками Д1 та Д5.
Проте, відповідно до квитанції №1 вказана податкова звітність не прийнята контролюючим органом з огляду на порушення позивачем вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДФС України від 10.04.2008 року №233, а саме - не укладено договір про визнання електронної звітності.
Підставою ж для одностороннього розірвання договору від 09.02.2015 року №040220151 про визнання електронних документів стала, за доводами відповідачів, відсутність ТОВ «ОА Багіра» за місцезнаходженням, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копії повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 18.06.2015 року №2536/26-53-11-01-22 та від 17.07.2015 року №2646/26-53-11-01-22, рішень про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП від 18.06.2015 року №2536/26-53-11-01-22 та від 17.07.2015 року №2646/26-53-11-01-22, довідок про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 18.06.2015 року №1696, від 26.06.2015 року №1750 та від 17.07.2015 року №2040.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За правилами п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
За наслідками безпосереднього дослідження поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року з додатками судами встановлено її відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов'язкових реквізитів, що відповідачами не спростовано.
При цьому, згідно з пп. «в» п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація може бути подана платником податків, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 3 р. 3 договору від 09.02.2015 року №040220151 орган державної податкової служби зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку; забезпечити відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків; забезпечувати зберігання і конфіденційність отриманих в електронному вигляді податкових документів.
Згідно з п. 3 р. 6 названого договору він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.
Водночас п. 4 р. 6 договору від 09.02.2015 року №040220151 передбачено, що орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.
Згідно з вимогами ст.ст. 6, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при зміні місцезнаходження юридичної особи вносяться відповідні зміни до відомостей Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом. Внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження, є підставою для заміни свідоцтва про державну реєстрацію.
Як з'ясовано судами на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на червень - липень 2015 року місцезнаходженням ТОВ «ОА Багіра» було: 02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 4, оф. 302, та ці відомості про юридичну особу були підтвердженими. Доказів наявності запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням відповідачами не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
А відтак, наявні в матеріалах справи повідомлення від 18.06.2015 року №2536/26-53-11-01-22 та від 17.07.2015 року №2646/26-53-11-01-22, рішення від 18.06.2015 року №2536/26-53-11-01-22 та від 17.07.2015 року №2646/26-53-11-01-22, а також довідки від 18.06.2015 року №1696, від 26.06.2015 року №1750 та від 17.07.2015 року №2040 не можуть слугувати належним спростуванням достовірності відомостей про місцезнаходження позивача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Існування в ТОВ «ОА Багіра» ознак ризиковості, на що посилається ДФС України в касаційній скарзі, не є підставою для розірвання в односторонньому порядку укладеного з ним договору про визнання електронних документів або неприйняття поданої таким платником податкової звітності.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність відповідачами існування відповідних підстав для розірвання договору від 09.02.2015 року №040220151 про визнання електронних документів та, як наслідок, безпідставність неприйняття поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року з додатками.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначеного висновку судових інстанцій.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а відтак відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у межах даного касаційного провадження.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ Ю.І. Цвіркун