19 жовтня 2016 року м. Київ К/800/2577/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області, третя особа: Фермерське господарство «Вільний птах», про визнання незаконною та скасування постанови про накладення арешту та заборони відчуження,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, -
У липні 2014 року ОСОБА_4 пред'явила в суд позов, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області від 15 липня 2014 року у зведеному виконавчому провадженні ВП №10978629.
Постановою Ржищівського міського суду Київської області від 08 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області від 15 липня 2014 року у зведеному виконавчому провадженні ВП №10978629.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, постанову Ржищівського міського суду Київської області від 8 серпня 2014 року скасовано і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 05 травня 2008 року з метою забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до фермерського господарства «Вільний птах» про стягнення боргу за договором позики, на нерухоме майно, що належить фермерському господарству «Вільний птах» накладено арешт. Копію ухвали для виконання направлено в Ржищівську міську державну нотаріальну контору.
Державним виконавцем на підставі виконавчого листа №2-87 виданого Ржищівським міським судом Київської області 15 грудня 2008 року про стягнення коштів з фермерського господарства «Вільний птах» на користь ОСОБА_4 16 грудня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП №10576097.
Також встановлено, що у відділі ДВС Ржищівського МУЮ Київської області на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження ЗВП №10978629 про стягнення з фермерського господарства "Вільний птах" на користь ОСОБА_4 - 750000,00 грн., товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост-Х" - 157924,79 грн., товариства з обмеженою відповідальністю "Роксана" - 54726,00 грн., Держави - 3377,16 грн., Державного бюджету - 3377,13 грн.
В ході здійснення виконавчого провадження, на підставі статей 33, 57 Закону України «Про виконавче провадження», постановою державного виконавця від 15 липня 2014 року ЗВП №10978629 накладено арешт на все майно у межах загальної суми стягнення у зведеному виконавчому провадженні з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, що належить боржнику, фермерському господарству «Вільний птах» у межах суми звернення стягнення 1066207,88 грн. та заборонено здійснювати відчуження зазначеного майна, яке належить боржнику.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 липня 2014 року, прийнята державним виконавцем на майно, яке вже було арештоване ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 05 травня 2008 року з метою забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець діяв в межах наданих йому законом повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 24 січня 1999 року №606-ХІV.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у тому числі здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Частиною першою статті 52 цього Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно статті 43 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення.
Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами та зобов'язання за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування); 6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Крім того, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства Міністерством юстиції затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень №512/5 від 2 квітня 2012 року.
Відповідно до підпункту 3.8. зазначеної Інструкції, у разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.
Згідно пункту 3.8.2. Інструкції за зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
З огляду на наведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови від 15 липня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в межах суми стягнення зведеного виконавчого провадження ЗВП №10978629.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якщо визнає, що при їх ухваленні суди не порушили норми матеріального та процесуального права.
З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування прийнятого ним рішення відсутні.
Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді В.В. Швець
М.М. Олексієнко
Ю.Й. Рецебуринський