Справа: № 712/7334/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
03 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шурка О.І.,
за участю секретаря - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від місячного заробітку згідно довідки прокуратури Черкаської області № 18-71вих16 від 19 квітня 2016 року, починаючи з 01 січня 2016 року, з виплатою заборгованості.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2016 року вказаний адміністративний позов був задоволений.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що з 01 червня 2015 року норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення втратили чинність. Також відповідач посилається на те, що Кабінет Міністрів України не визначив порядок та умови перерахунку пенсії.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмові заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області задовольнити частково, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2016 року - змінити виходячи із наступного.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Суд встановив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області та з 11 жовтня 2000 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Пенсія позивачу була призначена у у розмірі 90 % від суми місячної (чинної) заробітної плати.
ОСОБА_2 25 квітня 2016 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідно до постанови КМ України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких законодавчих актів», до якої додав довідку прокуратури Черкаської області № 18-71вих16 від 19 квітня 2016 року.
Листом від 28 квітня 2016 року № 6511/02 позивача було повідомлено про відсутність законних підстав для проведення перерахунку пенсії.
Не погоджуючись із такими діями Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно з листом Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області від 28 квітня 2016 року № 6511/02 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ. У свою чергу ч. 20 ст. 86 ст. Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ передбачає, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, відповідний нормативно-правовий акт прийнятий не був. Крім того, норми і положення Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ щодо пенсійного забезпечення втратили чинність відповідно до п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Суд встановив, що у відповідності до ч.ч. 1, 12, 18 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
У подальшому до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» були неодноразово внесені зміни.
Крім того, з 01 квітня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Положення п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону передбачають, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Суд встановив, що до 01 червня 2015 року відповідний закон не прийнятий, у зв'язку з чим норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення втратили чинність.
З 15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру», що був прийнятий 14 жовтня 2014 року. Порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначений у ст. 86 вказаного Закону. Разом з тим, вказана норма права не передбачає порядок і умови перерахунку пенсії, а лише містить посилання на те, що вони визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як раніше зазначалося, ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 25 квітня 2016 року. Як зазначив відповідач, на час розгляду звернення позивача Кабінет Міністрів України не прийняв нормативно-правовий акт, яким були б визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії за зазначених умов, колегія суддів виходить із того, що відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на те, що законодавство стосовно пенсійного забезпечення працівників прокуратури неодноразово змінювалося, питання забезпечення прав та гарантій для зазначеної категорії осіб вирішувалися Конституційним Судом України.
Так, у рішенні від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційними поданнями Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень ч. 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію» та ч. 7 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» Конституційний Суд України зазначив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
У рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Конституційний Суд України також зазначив, що багато таких «пільг», встановлених Законами України «Про міліцію», «Про прокуратуру» тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.
Також Конституційний Суд України звернув увагу на те, що Конституція України виокремлює категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантій соціального захисту. До них насамперед належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі в органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку.
Таким чином, рівень досягнутих гарантій працівників прокуратури, у тому числі щодо права на перерахунок пенсії, не може бути звужений шляхом внесення змін до законодавства.
Відтак, при вирішенні питання про дію відповідних законів у часі обов'язковому урахуванню підлягають положення ст. 22 Конституції України, які передбачають недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд встановив, що на час призначення ОСОБА_2 пенсії відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» позивачу був гарантований перерахунок її розміру у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Зміни до законодавства, які передбачають звуження обсягу чи скасування зазначеної гарантії підлягають застосуванню виключно до осіб, які набули права на пенсію після набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами.
За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», який був прийнятий 14 жовтня 2014 року та на п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», як на підставу для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перерахунок пенсії.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2
Як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач посилається на те, що відповідно до Законів України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Як раніше зазначалося, пенсія ОСОБА_2 була призначена 11 жовтня 2001 року. Відтак, обмеження максимального розміру пенсії, встановлені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», на позивача не поширюються.
Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» містять перелік правовідносин, на які поширюється цей Закон незалежно від часу призначення пенсій. А саме, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачає, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Згідно трудової книжки ОСОБА_2 був звільнений з роботи 23 вересня 2003 року та у подальшому не працевлаштовувався.
За таких обставин, обмеження максимального розміру пенсії, встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», на позивача також не поширюються.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 11 липня 2016 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що постановою суду від 11 липня 2016 року судовий збір було стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області.
Вказане судове рішення у частині розподілу судових витрат не відповідає вимогам ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вказана норма права передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, проте у частині розподілу судових витрат прийняв рішення з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області задовольнити частково, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2016 року - змінити.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2016 року - змінити, виклавши абзац п'ятий її резолютивної частини у наступній редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят однієї) грн. 21 (двадцяти однієї) коп.»
В іншій частині постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2016 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.І. Шурко
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Шурко О.І.
Мамчур Я.С