Справа: № 826/24093/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
27 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дуденкові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансолушнз СНГ" в особі представництва "ТОВ "Трансолушнз СНГ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0016671706 від 22.07.2015р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Судові витрати в сумі 1218 грн. присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансолушнз СНГ», в особі представництва «ТОВ «Трансолушнз СНГ» за рахунок Державного бюджету України.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві винесено 22 липня 2015 року рішення №0016671706, яким за порушення приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 21694,64грн.
Винесення зазначеного рішення мотивовано тим, що позивачем було допущено несвоєчасну оплату самостійно визначених зобов'язань.
Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0016671706 від 22.07.2015р., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у випадку належної та добросовісної поведінки податкового органу, позивача було б поінформовано про наявність помилок, що унеможливило б притягнення його до відповідальності.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 13.01.2015 представництвом позивача було подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2014 року.
У вказаному звіті було помилково зазначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску, який фактично уже був сплачений та відображений в якості сплаченого у звіті.
На підставі зазначеного звіту по особовому рахунку позивача станом на 21.01.2015 року виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 16574,68грн., яка за рахунок сплати поточних зобов'язань в сумі 65420,51грн. була погашена 02.02.2015. Станом на 20.02.2015 виникла заборгованість позивача в сумі 573,15грн., з урахуванням оплати 15972,09грн., заборгованість погашена 03.03.2015. Станом на 20.03.2015 заборгованість - 17573,15грн. з урахуванням оплати 24221,93грн., заборгованість погашена 31.03.2015. Станом на 20.04.2015 заборгованість - 17573,15грн. з рахуванням оплати 23285,42грн., заборгованість погашена 30.04.2015. Станом на 20.05.2015 заборгованість - 17573,15грн. з урахуванням оплати 29654,62грн., заборгованість погашена 28.05.2015. Станом на 22.06.2015 заборгованість - 17573,17грн, з урахуванням переплати 29938,09грн., заборгованість погашена 01.07.2015.
Недоїмка виникла на підставі зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначеного Представництвом ТОВ «Трансолушнз СНГ» у звіті №1500940139 від 13.01.2015, тому кошти, сплачені наступними платіжними дорученнями, були спрямовані на погашення недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення.
18.08.2015 Представництво подало Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за липень 2015р. (Додаток 4). У вказаному звіті було проведене виправлення допущенної помилки у Таблиці 4 , рядок 7.
Станом на 26.08.2015 дані картки особового рахунку Представництва не мали заборгованості зі сплати єдиного внеску і тільки відображені нараховані штрафні санкції, згідно з рішенням, яке Представництво оскаржує.
Таким чином, недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску не мала місця, що в свою чергу не може породжувати обов'язку сплатити пеню та штраф, що нараховані Представництву органом ДФС, оскільки зобов'язання зі сплати такого внеску було помилково визначено Представництвом, а тому за відсутності порушення не можуть бути застосовані штрафних санкцій, оскільки вони є похідними відносно самого порушення.
Так, при вирішенні спору між сторонами суд першої інстанції цілком розумно та справедливо застосував практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Рисовський проти України» в частині незаконного та непропорційного втручання у права. Такий захист гарантований статтею 1 Протоколу 1 вказаної вище Конвенції.
Суд першої інстанції, при винесені свого рішення, встановив два важливих факти для вирішення справи по суті - факт «неналежного урядування» у діях і рішенні відповідача та факт наявності формальної помилки з боку позивача.
Крім цього, колегія суддів вважає, що судом правомірно при вирішенні спору застосовано принцип добросовісності у податкових правовідносинах (п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України), який був порушений відповідачем.
Так, у разі добросовісної поведінки відповідача він повинен був поінформувати позивача про допущену помилку, що унеможливило б притягнення останнього до відповідальності за формальними ознаками.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 01.11.2016.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Степанюк А.Г.
Василенко Я.М.