Провадження № 22-ц/774/6733/16 Справа № 203/1487/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Григорченко Е.І.
Категорія 30
27 жовтня 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Судді-головуючого: ОСОБА_2
Суддів колегії: ОСОБА_3, ОСОБА_4
при секретарі Черкас Є.О.
розглянувши апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Міністерства охорони здоров'я України на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства охорони здоров'я України, Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога», третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
04 квітня 2016 року позивач ОСОБА_5 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Міністерства охорони здоров'я України, Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога», і вточнивши вимоги, просив стягнути на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 525,05 грн., моральної шкоди 5 000 грн., та судові витрати (а.с. 2-11)
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01 квітня 2015 року цивільна дружина позивача - ОСОБА_6 народила спільну доньку ОСОБА_7 у Державному закладі «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ» Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога». Згідно з обмінною карткою полового будинку, пологового відділення лікарні дружина позивача була виписана на 4 день після пологів з пологового будинку. У обмінній картці п. 16 - вакцинація БЦЖ лікарями було вказано - «відсутня вакцина». 06 квітня 2015 року було проведено первинний лікарський патронаж новонародженого вдома та в картці п. 6.1. Анамнез щеплення БЦЖ було вказано «відсутня вакцина», проти вірусного гепатиту було вказано - «відсутня вакцина». Позивач був дуже схвильований таким станом речей, оскільки його довгоочікувана маленька донька беззахисна перед такими хворобами, які зараз дуже розповсюджені, та залишившись без вакцинації, могла постраждати. 16 квітня 2015 року позивач прийшов до дитячої лікарні, де позивачу було повідомлено від лікаря, що він може зробити щеплення дитині за власні кошти у приватній лікарні, де вакцина наявна. Позивач прийняв рішення зробити дитині щеплення, оскільки розумів, що кожен день життя наражає доньку на небезпеку проти такої страшної хвороби, як туберкульоз. В подальшому позивач звернувся на гарячу лінію до МОЗ України, де позивачу було повідомлено, що Дніпропетровська область забезпечена вакциною. Проте згідно з листом за підписом начальника відділу Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської ОДА: «станом на 20 квітня 2015 року частина не весь перелік імунобіологічних препаратів наявний у лікувально-профілактичних закладах області». 16 квітня 2015 року у приватному медичному закладі «Клініка», дочці позивача було зроблено щеплення БЦЖ, за що позивачем було сплачено суму у розмірі 454 грн. 55 коп. 22 квітня 2015 року позивач придбав в аптечному пункті вакцину проти гепатиту В - «Єнджерікс» вартістю 70 грн. 50 коп. Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач був впевнений, що його донька народилась в незалежній правовій державі, але вже з перших днів життя вона вимушена відчути порушення права на безпеку життя, оскільки дитині не було зроблено щеплення, позивач та його дружина навіть не могла виносити доньку на вулицю, позбавили гулянок, оскільки ризик зараження туберкульозом або гепатитом був дуже великий, а імунітет у новонародженої дитини досить слабкий. Позивач дуже хвилювався за стан здоров'я доньки, відсутність щеплень призвело до того, що позивач був змушений декілька тижнів відмовляти близьким у проханні побачити дитину, оскільки хвилювався за стан її здоров'я. Для того, щоб відвідати лікарню, позивач був вимушений викликати таксі та нести додаткові витрати, оскільки пересуватись вулицями міста, де знаходиться значна кількість людей, частина з яких інфікована такими хворобами, як туберкульоз та гепатит, позивач боявся не спричинити шкоди своїй дитині. Також, позивач переніс та й досі переносить моральні страждання, оскільки позивач був впевнений в тому, що права та свободи громадянина та людини у правовій державі повинні захищатись, у зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з цими позовними вимогами.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з управління Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з рахунку Міністерства охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ: 00012925, 01601, м. Київ, вул. М.Грушевського, 7) на користь ОСОБА_5 (ІПН: НОМЕР_1) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 525 грн. 05 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1 000 грн. та у рахунок повернення сплачених судових витрат суму у розмірі 1 929 грн. 20 коп., а разом 3 454 грн. 25 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Міністерство охорони здоров'я України також звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилалось на незаконність та необґрунтованість рішення суду та просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішенням суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Міністерство охорони здоров'я України відхилити, апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 квітня 2015 року в пологовому будинку пологового відділення лікарні Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» народилась ОСОБА_7, батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 15-17)
16 квітня 2015 року під час первинного лікарського патронажу новонародженої вдома - ОСОБА_7, лікарем було констатовано факт відсутності в лікарні щеплень БЦЖ та щеплень проти вірусного гепатиту В, що підтверджується копією первинного лікарського патронажу новонародженого вдома та копією листа щеплень, наявним в матеріалах справи. (а.с. 18-21).
16 квітня 2015 року у приватному медичному закладі «Клініка» по вул. Чкалова, 60, доньці позивача було зроблено щеплення БЦЖ, за що позивачем було сплачено 454 грн. 50 коп., а 22 квітня 2015 року позивач придбав в аптечному пункті по вул. Свердлова, 29 вакцину проти гепатиту В - «Єнджерікс» вартістю 70 грн. 50 коп., яка також була зроблена дитині позивача, викладені обставини підтверджуються копією інформованої згоди та оцінкою стану здоров'я Ф -063, копією довідки приватної лікарні «Клініка» про проведення щеплення, копією довідки про огляд педіатра, копією товарного чеку № 009822, копією акту здачу-прийняття робіт (надання послуг), копією чеку про придбання вакцини «Енеджерікс», наявними в матеріалах справи. (а.с. 22-26)
ОСОБА_8 зверталась до Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації зі зверненням, в ході розгляду якого 16.04.2015 року отримала від департаменту відповідь, в якій департамент посилався на те, що станом на 20 квітня 2015 року частина не весь перелік імунобіологічних препаратів наявний у лікувально-профілактичних закладах області, та при надходженні до області відповідних імунобіологічних препаратів її разом з дитиною буде запрошено для проведення щеплення. Також, департаментом було повідомлено, що за особистим бажанням батьки, у разі відсутності імунобіологічного препарату у лікувально-профілактичному закладі, можуть придбати дані препарати в аптечній мережі, які надходять до аптечної мережі, мають відповідні сертифікати та надаються батькам у контейнерах з холодовими елементами для дотримання температурного режиму разом з сертифікатом, що підтверджується копією листа про розгляд звернення від 16.04.2015 року (а.с. 27)
Згідно обліку приходу та витрати вакцини і сироватки з аптеки Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» з 24 січня 2014 року по 18 травня 2015 року в лікарні була відсутня вакцина для щеплень, проте 18 травня 2015 року лікарня отримала препарат «ЕУВАКС В» у кількості 700 доз, що підтверджується поясненнями представника відповідача у судовому засіданні та копією зошита обліку вакцини наявною в лікарні з березня 2009 року (а.с. 76-77)
Відповідно до наказу МОЗ України від 31.12.2014 року № 1033, Дніпропетровській області відповідно до зазначеного наказу було затверджено розподіл: ЕУВАКС В вакцина для профілактики Гепатиту В, рекомбінантна рідка суспензія для ін'єкцій у флаконі, по 10 флаконів у картонній пачці з маркуванням українською мовою - 64 690 доз, та вакцина для профілактики туберкульозу жива, суха, БЦЖ, 10 доз вакцини в ампулах, загальною вартістю - 10 000 доз, тому забезпеченість Дніпропетровської області імунобіологічними препаратами від річної потреби у 2015 року (за бюджет 2014 року) складала: - вакцина проти вірусного гепатиту В - 35 %, БЦЖ (туберкульоз) - 9 %, що підтверджується листком надходженням матеріальних цінностей, придбаних за кошти державного бюджету у 2015 році, копією видаткової накладної № ВАК-282 від 27.04.2015 року, відповідно до якої ЕУВАКС В вакцина для профілактики Гепатиту В була отримана КЗ «Дніпропетровською обласною дитячою клінічною лікарнею» ДОР у вищезазначеній кількості тільки - 28.04.2015 року, та копією видаткової накладної № ВАК-332 від 08.06.2015 року, відповідно до якої вакцина для профілактики туберкульозу БЦЖ була отримана КЗ «Дніпропетровською обласною дитячою клінічною лікарнею» ДОР у вищезазначеній кількості тільки - 09.06.2015 року (а.с. 112-115).
Наказом Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 533/0/197-15 від 08 травня 2015 року «Про розподіл та раціональне використання імунобіологічних препаратів, закуплених за кошти державного бюджету України на 2014 рік» затверджено розподіл імунобіологічних препаратів у кількості згідно з додатком, відповідно до якого Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» отримав 700 доз препарату «ЕУВАКС В», що підтверджується копією вищезазначеного наказу від 08.05.2015 року та копією додатку до наказу «Розподіл імунобіологічних препаратів» (а.с. 88-89).
Наказом Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації «Про розподіл та раціональне використання імунобіологічних препаратів, закуплених за кошти державного бюджету України на 2014 рік» було затверджено розподіл вакцини для профілактики туберкульозу БЦЖ у кількості згідно з додатком, відповідно до якого Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» отримав 100 доз вакцини для профілактики туберкульозу БЦЖ, що підтверджується копією вищезазначеного наказу та копією додатку до наказу «Розподіл імунобіологічних препаратів» (а.с. 105-107).
27 липня 2015 року Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації на виконання листа МОЗ України від 16.07.2015 року надавав уточнену заявку щодо потреби на 2015 рік у імунобіологічних препаратах за бюджетною програмою «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру», де зазначав про необхідність централізованої закупівлі імунобіологічних препаратів для проведення імунопрофілактики населення, а саме вакцини для профілактики туберкульозу у кількості 13 055 од. та вакцини для профілактики гепатиту В для дітей у кількості 164 010 од. (а.с. 116-118).
Перспективний обсяг профілактичних щеплень на 2015 рік в лікувально-профілактичних закладах ДП «Придніпровська залізниця» (Дніпропетровська область) проти туберкульозу, гепатиту В-1, новонародженим склав 700 доз. Крім того, відповідно до розрахунку потреба пологового будинку в імунологічних препаратах на 2015 рік ДЗ Дорожньої клінічної лікарні ст. Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» складала: імунобіологічний препарат - БЦЖ, розрахункова потреба на 2015 рік - 2 450 доз, орієнтований залишок на 01.01.2015 рік - 0 доз, реальна потреба на 2015 рік становила 700 доз; імунобіологічний препарат ВГВ - розрахункова потреба на 2015 рік - 700 доз, орієнтований залишок на 01.01.2015 рік - 0 доз, реальна потреба на 2015 рік становила 700 доз, викладені обставини підтверджуються копією листа перспективного обсягу профілактичних щеплень на 2015 рік, копією розрахунку потреби в ІБП на 2015 рік тощо (а.с. 123-133).
Листом МОЗ України від 18.11.2014 року Департамент охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації було повідомлено, що конкурсні торги на вакцину БЦЖ оголошувались тричі, проте, крім другого оголошення, не було надано пропозицій учасників, у зв'язку з чим торги не відбулися. Постійною робочою групою МОЗ України з питань профільного супроводу державної закупівлі вакцин та термоіндикаторних карток за загальнодержавною програмою імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки було прийнято рішення звернутися до Комітету з конкурсних торгів МОЗ України із метою повторного оголошення конкурсних торгів в частині «Вакцина для профілактики туберкульозу (БЦЖ)», після чого відбудеться розгляд та оцінка отриманих пропозицій конкурсних торгів згідно з умовами та порядком встановленими Законом України «Про здійснення державних закупівель». Після здійснення закупівлі згадана вакцина буде також розподілена відповідним наказом МОЗ України в межах обсягів фінансування та заявок структурних підрозділів з питань охорони здоров'я (а.с .155-157).
З матеріалів справи вбачається, що Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ «Державного підприємства «Придніпровська залізна дорога» отримувало лікарські засоби (вакцина БЦЖ, Еувакс) по акушерському відділенню і дитячій поліклініці за період жовтень 2013 року по травень 2015 року відповідно до наказу «Про одержання імунобіологічного препарату БЦЖ» від 10.02.2014 року - 260 доз, відповідно до наказу «Про одержання імунобіологічного препарату БЦЖ» від 11.03.2014 року - 100 доз, відповідно до наказу «Про одержання імунобіологічного препарату БЦЖ» від 23.06.2015 року - 100 доз та відповідно до наказу «Про одержання та раціональне використання імунобіологічних препаратів, які отримані в якості гуманітарної допомоги» від 08.10.2015 року - 80 доз вакцини БЦЖ, що підтверджується копіями звітів про рух лікарських засобів (вакцини БЦЖ, Еувакс) по акушерському відділенню і дитячій поліклініці за період жовтень 2013 року - травень 2015 року, копією прибуткових накладних (вакцини БЦЖ, Еувакс) по акушерському відділенню і дитячій поліклініці за період жовтень 2013 року - травень 2015 року та копією зошиту обліку надходження і вибуття вакцини та вивороток по аптеці Дорожньої лікарні (а.с. 160-189)
Враховуючи встановлені обставини, вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з понесеними витратами на закупівлю препаратів щеплення, є обґрунтованими, оскільки 16.04.2015 року під час первинного лікарського патронажу новонародженої вдома - ОСОБА_7, в лікарні були відсутні щеплення БЦЖ та щеплення проти вірусного гепатиту В, внаслідок чого позивач був змушений зробити своїй дитині щеплення БЦЖ та щеплення проти гепатиту В у приватному медичному закладі «Клініка», за що було сплачено 525,05 грн.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що неправомірною бездіяльністю відповідача МОЗ України позивачу була завдана морально шкода, оскільки позивач не міг реалізувати своє право на безкоштовні профілактичні щеплення для новонародженої дитини, у зв'язку з чим був вимушений докласти додаткових зусиль для поновлення свого порушеного права, тому враховуючи розумність та справедливість, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задовольнив частково.
Вирішуючи даний спір, суд достатньо в повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін.
При вищенаведених обставинах, суд відповідно до ст. 8, 49 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 7, 8, 18, 29, 30 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччі населення України», ст.ст. ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна матеріальна та моральна шкода в зазначеному розмірі, яка повинна бути відшкодована за рахунок держави.
Доводи апеляційної скарги Міністерства охорони здоров'я України, що повернення коштів за імунобіологічні препарати та інші лікарські засоби, що були придбані на власні кошти, непередбачено чинним законодавством, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції Українивизначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції Україниє нормами прямої дії.
Відповідно до ст. 49 Конституції Україникожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надасться безкоштовно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладав усіх форм власності.
Отже, Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частина перша статті 8, частина друга статті 19 Конституції України).
З матеріалів справи вбачається, що з моменту народження ОСОБА_7 01.04.2015 року, в порушення інструкції, затвердженої Міністерством охорони здоров'я, від 29.07.1996, № 233 "Інструкція про застосування вакцини туберкульозної БЦЖ і БЦЖ-М", щеплення не проводилися, так як були відсутні відповідні препарати щеплень. У зв'язку з чим батько дитини - позивач у справі вимушений був придбати відповідні препарати щеплень за свої кошти.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відшкодування позивачу матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на зазначені препарати, якими повинна була забезпечити держава.
Посилання Міністерства охорони здоров'я України щодо безпідставного відшкодування судом моральної шкоди позивачу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині, з огляду на наступне.
В обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивач посилався на те, що він дуже хвилювався за стан здоров'я новородженої доньки, так як їй не було зроблено щеплення від небезпечних хвороб. Певний час він не міг її виносити на вулицю тощо.
Згідно інструкції, затвердженої Міністерством охорони здоров'я, від 29.07.1996, № 233 "Інструкція про застосування вакцини туберкульозної БЦЖ і БЦЖ-М", п. 2.1. Вакцину БЦЖ застосовують внутрішньошкірно у дозі 0,05 мг в об'ємі 0,1 мл. Первинну вакцинацію здійснюють здоровим доношеним новонародженим дітям на 3 - 5 день життя. Вакцинацію новонароджених проводять зранку безпосередньо у палаті після огляду дітей педіатром. В історії новонародженого зазначається: дата щеплення, серія, контрольний номер вакцини, інститут-виробник і доза.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людиникожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні правата ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції Українизакріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції Україникожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.
Отже, бездіяльністю Міністерством охорони здоров'я порушені положення норми Законів, зокрема ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на життя.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції враховуючи зазначені обставини, прийшов до обґрунтованого висновку, що бездіяльністю відповідача заподіяна позивачу моральна шкода.
Доводи в апеляційній скарзі Міністерства охорони здоров'я України, що вакцина була у достатній кількості у медичних закладах Дніпропетровської області, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки, згідно матеріалів справи, на момент народження дитини та звернення до лікарні для вакцинації, вакцини не було у наявності та позивачу було роз'яснено право зробити вакцинацію у приватній клініці.
У відповідності до ст. 10 ЦПК України відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.
Проте належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність відповідних щеплень на 16.04.2015 року у відповідних медичних закладах, суду не надані.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі Міністерства охорони здоров'я України, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.
Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду в оскаржуваній Міністерством охорони здоров'я України частині.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області є обґрунтованими.
Згідно з Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 Державне казначейство України є юридичною особою. Відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.
Відповідно до п. 8 ст. 7, пп. 1, 2 ст. 23 БК України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».
Отже, стягнення шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
За таких підстав колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині формулювання резолютивної частини рішення. Резолютивна частина рішення підлягає викладенню в новій редакції.
В решті рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права
Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України - відхилити.
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2016 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 525,05 грн, моральної шкоди у розмірі 1000 грн. та в рахунок повернення сплачених судових витрат суму у розмірі 1929,20 грн., а разом 3454,25 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :