36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01 листопада 2016 р. Справа № 917/1439/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна", пров.Зерновий, 6/4, к.36, м.Харків, 61105
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, буд.22-а, м. Полтава, 36039
про стягнення 827720,48 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники 18.10.2016 та 01.11.2016:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
В судовому засіданні 18.10.2016 р. було оголошено перерву до 01.11.2016 р. для надання можливості сторонам подати додаткові докази по справі, про що представники сторін були повідомлені під розписку.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 827720,48 грн заборгованості за договором субпідряду №01-12-12/с6-1 від 28.05.2013 р. з яких: 417046,22 грн. основного боргу, 374854,26 грн. інфляційних витрат за період прострочення з 05.10.2016 по 15.08.2016 та 35820,00 грн. 3% річних від простроченої суми за період прострочення з 05.10.2016 по 15.08.2016.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору субпідряду №01-12-12/с6-1 від 28.05.2013 р. в частині оплати виконаних робіт.
Також позивач надав суду заяву в якій зазначено, що в п. 1 прохальної частини позовної заяви позивачем було допущено описку, а саме неправильно зазначено суму основного боргу. Замість: "417046,22 грн." зазначено: "417446,22 грн.". Таким чином, позивач просить вважати правильною суму основного боргу - 417046,22 грн.
Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву, суму основного боргу у розмірі 417046,22 грн, 368546,86 грн інфляційних втрат за період з 06.10.2013 р. по 15.08.2016 р. та 35786,00 грн. 3% річних за цей же період визнає. В іншій частині позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:
23.05.2013 р. між сторонами був укладений Договір субпідряду №01-12-12/с6-1 до договору підряду №01-12-12 від 08.10.2012 р. (далі - Договір, а.с. - 7-9), згідно умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати роботи з експлуатаційного утримання на автомобільних дорогах області (Т-17-07 ОСОБА_3, Т-17-02/Суми-Полтава/Краснокутськ-Богодухів (п. 1.1 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору загальна вартість робіт за Договором визначається договірною ціною і складає 421258,80 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 70209,8 грн.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок Субпідрядника. Підрядник здійснює щомісячні розрахунки за виконані роботи з Субпідрядником до 5-го числа наступного місяця на підставі "ОСОБА_4 приймання виконаних підрядних робіт" (форма №КБ-2в) та "Довідок про вартість виконаних підрядних робіт" (форма №КБ-3) підписаних уповноваженими представниками сторін.
Згідно п. 8.8 Договору субпідрядник відраховує Генпідряднику 1% від вартості субпідрядних робіт на покриття витрат останнього, пов'язаних із виконанням зобов'язань щодо забезпечення технічною, дозвільною та іншою документацією, координації дій субпідрядників при виконанні робіт, приймання виконаних Субпідрядником робіт та інші.
Сторони в п. 18.1 Договору визначили, що строком дії Договору є час, протягом якого Сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до Договору. Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженим представниками сторін і діє до 30 червня 2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань (п. 18.2 Договору).
Позивач посилається на те, що виконав передбачені договором роботи, в підтвердження чого сторонами Договору були складені та підписані Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за вересень 2013р. на суму 168084,00 грн та 253174,80 грн та ОСОБА_4 приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 за вересень 2013 року (форми КБ-2в) на ці ж суми (а.с.20-21).
З матеріалів справи слідує, що вказані ОСОБА_4 та довідки відповідачем підписано 30.09.2013 р. без заперечень. Зауважень щодо якості робіт відповідач позивачу не направляв.
Таким чином, позивач вказує, що заборгованість відповідача за вказаним договором, враховуючи п.8.8 Договору, становить 417046,22 грн та на час розгляду справи відповідачем не сплачена.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 374854,26 грн. інфляційних витрат за період прострочення з 05.10.2016 по 15.08.2016 та 35820,00 грн. 3% річних від простроченої суми за період прострочення з 05.10.2016 по 15.08.2016 (розрахунок в матеріалах справи, а.с 24-25).
Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 827720,48 грн.
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Частиною першою ст. 193 Господарського Кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок Субпідрядника. Підрядник здійснює щомісячні розрахунки за виконані роботи з Субпідрядником до 5-го числа наступного місяця на підставі "ОСОБА_4 приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та "Довідок про вартість виконаних підрядних робіт" (форма №КБ-3) підписаних уповноваженими представниками сторін.
В п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина 2 статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).
ОСОБА_4 приймання виконаних підрядних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт підписані сторонами 30.09.2016, то враховуючи умови договору з 05.10.2013 у відповідача виник обов'язок щодо оплати виконаних позивачем робіт. Відповідач в порушення діючих норм розрахунку за роботи не провів.
На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, враховуючи, що відповідачем не заявлялись будь-які заперечення щодо наявності недоліків виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідача про стягнення 417046,22 грн. вартості виконаних робіт.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Ліга" та встановлено, що позивач здійснював нарахування вказаних сум з 05.10.2016 р., що враховуючи вищевикладені роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, є правомірним, та у зв'язку з чим, заперечення відповідача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 06.10.2013 судом до уваги не беруться.
Суд здійснив власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат та задовольняє позовні вимоги про стягнення 374090,46 грн. інфляційних втрат та 35820,00 грн 3% річних за період з 05.10.2013 р. по 15.08.2016 р. Позовні вимоги в частині стягнення 763,80 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до приписів ст.49 ГПК України.
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32,33,43,49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" (вул. Куйбишева, буд.22-а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 320172616015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна" (пров. Зерновий, 6/4, к.36, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 34014304) 417046,22 грн основного боргу, 35820,00 грн 3% річних, 374090,46 грн. інфляційних втрат та 12421,81 грн. витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне рішення складено 03.11.2016р.
Суддя Н.Г. Гетя