ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
01 листопада 2016 року Справа № 4/555
Розглянувши матеріали скарги державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Гірське Попаснянського району Луганської області
на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
з виконання рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2007 у справі № 4/555
за позовом державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії, м. Луганськ
до державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області
про стягнення 40730373,83 грн.
Суддя Корнієнко В.В.
Секретар судового засідання-помічник судді Шапошникова О.М.
У судовому засіданні брали участь:
від позивача: не прибув,
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 11.01.2016 № 01/4-6-17;
орган виконання рішень: ОСОБА_2, довіреність від 30.12.2015 № 20-22/626.
Відповідач - ДП «Первомайськвугілля» (боржник) звернувся до суду зі скаргою від 12.08.2016 № 01/4-1-422 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) по виконанню наказу господарського суду Луганської області від 12.04.2007 № 4/555 (виданого на виконання рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2007 по справі № 4/555), яким з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти в сумі 40755991,83 грн. (борг за спожиту активну електроенергію в сумі 28901179,24 грн., борг за спожиту реактивну електроенергію в сумі 1091732,27 грн., 3% річних в сумі 2549397,48 грн., інфляційні нарахування в сумі 8188064,84 грн., витрати на держмито в сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.).
Ухвалою від 17.08.2016 суд задовольнив клопотання боржника (заявлене ним у скарзі) про відновлення строку для подання скарги.
Ухвалою від 06.09.2016 суд відновив втрачену справу № 4/555 в межах наявних електронних примірників, що містяться в автоматизованій системі документообігу суду (ухвали, рішення суду та супровідний лист до наказу).
Відповідач у скарзі вказав, що в ході проведення виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням № 51454450 (з виконання наказів господарського суду від 12.04.2007 № 4/555 та № 11/5014/1571/2012) відділ ДВС двома постановами від 07.07.2016 арештував його кошти, які знаходилися на банківських рахунках, та арештував майно і оголосив заборону на його відчуження.
Скаржник зазначив, що він оскаржує вказані постанови в межах грошових коштів в сумі 44824337,87 грн., які підлягають стягненню за наказом від 12.04.2007 № 4/555.
Боржник вважає арешт своїх коштів та майна незаконним за наступних підстав:
- виконавче провадження підлягало обов'язковому зупиненню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України № 606 «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606), так як було прийнято рішення про приватизацію боржника, яке є вугледобувним підприємством;
- арешт грошових коштів перешкоджає боржнику виплачувати заробітну плату своїм працівникам;
- стягнення на майно боржника звертається за відсутності у боржника достатніх коштів і цінностей (ст. 52 Закону), однак, ВДВС одночасно виніс постанови про арешт коштів та арешт майна боржника;
- статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, яким є боржник.
Доповненнями до скарги від 01.09.2016 № 01/4-1-445 заявник зазначив, що кошти арештовані ВДВС знаходилися на окремих спеціалізованих рахунках, які відкриті для зарахування страхових коштів, що заборонено ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
На підставі вказаних доводів боржник заявив наступні вимоги:
1. Визнати недійсними постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 № 51454450 від 07.07.2016 про арешт коштів та інших цінностей боржника що знаходяться на розрахункових рахунках державного підприємства «Первомайськвугілля» та його відокремлених підрозділів в межах суми стягнення за наказом № 4/555 у розмірі 44 824 337,87 грн., та постанову № 51454450 від 07.07.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
2. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України:
- виділити зі зведеного виконавчого провадження № 51454450 виконавче провадження відносно виконання наказу Луганського господарського суду № 4/555 від 12.04.07 на суму 40.755.991,83 грн та призупинити це виконавче провадження відносно боржника ДП «Первомайськвугілля»;
- негайно відкликати постанову № 51454450 від 07.07.2016 про арешт коштів та інших цінностей боржника що знаходяться на розрахункових рахунках державного підприємства «Первомайськвугілля» та його відокремлених підрозділів (перелік банківських рахунків наведено у скарзі)
та постанову № 51454450 від 07.07.2016 про арешт майна боржника в межах суми 44 824 337,87 грн. та оголошення заборони на його відчуження із всіх установ та організацій, куди вона була направлена для забезпечення виконання.
Доповненнями до скарги від 01.09.2016 № 01/4-1-445 заявник відмовився від заявленої вимоги про зобов'язання державного виконавця відкликати оскаржувані постанови.
Письмовими поясненнями від 19.09.2016 позивач у справі просив суд відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність; позивач просить розглядати скаргу на дії державного виконавця без участі представника позивача.
Відділ ДВС письмовими запереченнями від 19.10.2016 проти скарги заперечує посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. ВДВС вважає що оскаржувані постанови винесені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні.
Дослідивши матеріали скарги, вислухавши представників сторін та ВДВС, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав:
Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України встановлено:
«Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.».
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у даному випадку і у подальшому застосовується редакція вказаного Закону станом на дату вчинення ВДВС оскаржуваних дій - 07.07.2016) витікає, що державний виконавець в ході виконавчого провадження не зв'язаний лише вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а здійснює виконавче провадження в межах повноважень та у спосіб, визначених також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, іншими законами, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Постановою від 07.07.2016 відділ ДВС (в межах зведеного виконавчого провадження № 51454450) наклав арешт на кошти боржника, що містилися на його рахунках у банківських установах.
Тією же датою - 07.07.2016 відділ ДВС наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
Згідно статуту боржника (ДП «Первомайськвугілля») останній є державним підприємством, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Преамбулою зазначеного Закону встановлено, що цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:
звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Таким чином, арешт майна боржника є однією із складових процедури звернення стягнення на майно.
Накладаючи постановою від 07.07.2016 арешт на майно боржника відділ ДВС тим самим розпочав процедуру звернення стягнення на майно боржника, тоді як на відчуження майна боржника таким шляхом, законом встановлено мораторій.
Крім того, стягнення на майно боржника звертається лише за відсутності у боржника коштів і цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача (ч. 5 ст. 52, ч. 1 ст. 66 Закону «Про виконавче провадження»).
В матеріалах зведеного виконавчого провадження № 51454450 (які ВДВС надав суду на його вимогу; а/с 191-227) відсутні дані про те, що у боржника відсутні кошти і цінності, достатні для задоволення вимог стягувача.
Разом з тим, відділом ДВС арешт на кошти та майно боржника накладено одночасно (відповідні постанови винесені однією датою - 07.07.2016).
Згідно п. 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи, що арешт на майно боржника накладено у супереч вимогам Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а також без належного з'ясування факту наявності/відсутні у боржника коштів і цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, вимоги про визнання постанови ВДВС від 07.07.2016 ЗВП № 51454450 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в межах суми стягнення за наказом від 12.04.2007 № 4/555, підлягають задоволенню.
Доводи боржника про те, що виконавче провадження підлягало обов'язковому зупиненню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не приймаються судом до уваги за таких підстав:
Позивач у скарзі вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 № 271 шахти ДП «Первомайськвугілля» включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2016 роках».
Згідно п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» протягом трьох років з моменту завершення приватизації.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 вказаного Закону виконавче провадження зупиняється у випадку, передбаченому пунктом 17 статті 37 цього Закону, - на строк три роки з моменту завершення приватизації вугледобувних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств».
Боржник письмово пояснив суду (клопотання від 19.10.2016, а/с 186), що приватизація його шахт (відокремлених структурних підрозділів) на даний час не завершена. Доказів завершення приватизації на дату розгляду скарги (01.11.2016) заявник суду не подав.
За таких обставин, законні підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону, відсутні.
Доводи боржника про те, що арешт його грошових коштів (постанова ВДВС від 07.07.2016 про арешт коштів та інших цінностей боржника) перешкоджає боржнику виплачувати заробітну плату своїм працівникам, і тому, цей арешт є незаконним, не приймається судом до уваги за таких підстав:
Частинами 4 та 5 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено:
« 4. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
5. Не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти:
що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки»;
що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19 1 та 26 1 Закону України «Про теплопостачання» та статті 15 1 Закону України «Про електроенергетику».
Законом не заборонено державному виконавцю звертати стягнення на інші кошти боржника - юридичної особи (крім вищезазначених), що знаходяться на його рахунках.
Доводи скаржника про незаконність арешту його коштів, які знаходилися на окремих спеціалізованих рахунках, які відкриті для зарахування страхових коштів (що на його думку заборонено ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»), не приймаються судом до уваги, так як,
по-перше - вказаний Закон втратив чинність ще 01.01.2015;
по-друге - законом не заборонено державному виконавцю звертати стягнення на інші кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках (крім вказаних у ч. 5 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження»).
За таких обставин, скарга, в частині вимог:
- про визнання недійсною постанови ВДВС від 07.07.2016 про арешт коштів та інших цінностей боржника;
- про зобов'язання ВДВС виділити зі зведеного виконавчого провадження № 51454450 виконавче провадження відносно виконання наказу від 12.04.2007 № 4/555 на суму 40.755.991,83 грн та зупинити його,
підлягає відхиленню.
Доповненнями до скарги від 01.09.2016 № 01/4-1-445 заявник відмовився від заявленої вимоги про зобов'язання державного виконавця відкликати оскаржувані постанови.
Відповідно до абз. 2 п. 9.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.
Відмова від скарги у вказаній частині прийнята судом.
За таких обставин, провадження у скарзі, в частині вимог про зобов'язання державного виконавця відкликати оскаржувані постанови, підлягає припиненню.
Керуючись п. 4 ст. 80, ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу державного підприємства «Первомайськвугілля» від 12.08.2016 № 01/4-1-422 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.
2. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 07.07.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми стягнення за наказом господарського суду Луганської області від 12.04.2007 № 4/555, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 51454450.
3. Припинити провадження по скарзі в частині вимог про зобов'язання державного виконавця відкликати оскаржувані постанови.
4. В решті скаргу відхилити.
Суддя В.В. Корнієнко