02 листопада 2016 року Справа № 876/7018/16
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Гулида Р.М. та Костіва М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016р. в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-
22.07.2016р. позивач Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ «Родовід Банк» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Івано-Франківську Головного управління /ГУ/ ДФС в Івано-Франківській обл. № 17076-25 від 05.07.2016р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.5-26).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. № 17076-25 від 05.07.2016р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.81-85).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській обл., який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати постанову суду першої інстанції (а.с.90-91).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки позивачем не було самостійно задекларовану суму земельного податку в розмірі 871 грн. 15 коп. за травень 2016 року апелянтом сформовано та скеровано останньому податкову вимогу № 17076-25 від 05.07.2016р.
Скерування спірної вимоги не пов'язано із обставинами, які викладені в ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Така вимога не свідчить про примусове стягнення коштів або майна, звернення стягнення на майно банку.
За наведених умов вважає, що надіслання спірної вимоги відповідає положенням Податкового кодексу /ПК/ України та не порушує приписів інших законодавчих актів, у тому числі Законів України «Про банки та банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також грошове зобов'язання погашалося банком до травня 2016 року, хоча сам банк віднесено до категорії неплатоспроможних і запроваджено тимчасову адміністрацію згідно постанови Національного Банку України № 107 від 25.02.2016р.
26.10.2016р. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.104-105).
Ухвалою апеляційного суду від 28.10.2016р. у задоволенні вказаного клопотання відмовлено через відсутність у позивача підтверджених виняткових обставин, що передбачені ст.122-1 КАС України (а.с.107 і на звороті).
02.11.2016р. до апеляційного суду представником позивача скеровано клопотання про відкладення розгляду справи та завчасного повідомлення про час розгляду справи для можливості подати повторне клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.113-114).
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, що засвідчується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 10.10.2016р. (а.с.103 б, в), колегія суддів вважає заявлене клопотання про відкладення розгляду справи необґрунтованим і безпідставним, а відтак в його задоволенні належить відмовити.
Таким чином, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.
Як слідує з матеріалів справи, 19.02.2016р. позивач ПАТ «Родовід Банк» подав до ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік на загальну суму 10453 грн. 84 коп. (а.с.19-22).
Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 107 від 25.02.2016р. ПАТ «Родовід Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
25.02.2016р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 261 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого з 26.02.2016р. розпочато процедуру виведення ПАТ «Родовід Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 26.02.2016р. по 25.03.2016р. включно. Крім того, даним рішенням уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк» призначено Куліша В.М. строком на один місяць з 26.02.2016р. по 25.03.2016р. включно (а.с.13 і на звороті).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 419 від 25.03.2016р. продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк» з 26.03.2016р. по 25.04.2016р. включно та на цей самий строк продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду Куліша В.М. (а.с.14).
Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 610 від 25.04.2016р. продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк» Куліша В.М. до дати отриманням рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» після скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 22.04.2016р. у справі № 757/19277/16-ц (а.с.15).
Листом № 12.1-11-6.6/2603 від 10.06.2016р. позивач повідомив ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській обл. про те, що ПАТ «Родовід Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та в останньому призначено тимчасову адміністрацію, а тому згідно із ч.5 ст.36 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (а.с.24).
05.07.2016р. відповідачем ДПІ у м.Івано-Франківськ ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 17076-25, згідно якої станом на 04.07.2016р. за ПАТ «Родовід Банк» рахується сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 850 грн. 83 коп.
Крім того, цією вимогою позивача попереджено, що з 01.07.2016р. будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені ПК України. Органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу. Можливий термін проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги.
Вказана вимога отримана позивачем 11.07.2016р. (а.с.16-18).
Вирішуючи наведений спір по суті, суд першої інстанції виходив з протиправності формування відповідачем податкової вимоги на підставі приписів ПК України до банку, на якого поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки такі дії та рішення відповідача суперечать п.1.3 ст.1 ПК України.
Враховуючи, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми якого для правовідносин тимчасової адміністрації є пріоритетними по відношенню до норм інших нормативно-правових актів, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, суд прийшов до висновку, що під час винесення оскаржуваної податкової вимоги відповідач діяв необгрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Суд не прийняв до уваги покликання відповідача на добровільну сплату позивачем земельного податку з лютого по травень 2016 року, тобто під час провадження тимчасової адміністрації, як на підставу правомірності винесення податкової вимоги, оскільки така обставина не звільняє відповідача від обов'язку діяти на підставі і у межах визначених законами та не стосується предмету спору.
Також право виставити податкову вимогу виникає у контролюючого органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання, а оскільки вини у останнього в порушенні строків сплати податку немає, то і відповідно підстави для винесення такої вимоги - відсутні.
Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
Згідно поданої 19.02.2016р. декларації ПАТ «Родовід Банк» задекларовані грошові зобов'язання зі сплати земельного податку в загальному розмірі 10453 грн. 84 коп.
У зв'язку із несплатою у добровільному порядку щомісячної суми земельного податку за травень 2016 року в позивача виник податковий борг в розмірі 850 грн. 83 коп. (із врахуванням наявної переплати з цього податку в сумі 20 грн. 32 коп.).
По причині наведеного податковим органом було сформовано та скеровано на адресу позивача податкову вимогу № 17076-25 від 05.07.2016р.
Розглядувані відносини регулюються приписами п.п.1.1, 1.3 ст.1 ПК України, згідно яких Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Із системного аналізу наведених норм слідує, що будь-які питання нарахування та сплати податків і зборів, в тому числі банками, що перебувають у стадії ліквідації (крім питань погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), регулюються виключно ПК України та не можуть здійснюватись у будь-який інший спосіб, ніж визначений Кодексом.
Відповідно до вимог пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно ст.59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Окрім цього, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (ст.89 ПК України).
Таким чином, податкова вимога свідчить про виникнення у платника податків податкового боргу (у даній ситуації такий борг виник через несплату позивачем самостійно задекларованих зобов'язань по земельному податку). Разом з тим, скерування податкової вимоги ще не свідчить про погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкового органу лише формують та документально визначають податковий борг, при цьому останні об'єктивно передують процесу погашення податкових зобов'язань або стягненню податкового боргу.
Відтак, сама обставина скерування податкової вимоги не порушує приписів п.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки у розглядуваному випадку податковим органом не проводилося нарахування будь-яких санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Також такі дії не відносяться до накладення арешту на кошти та майно банку.
Додатково колегія суддів наголошує, що норми ПК України пов'язують виникнення податкової застави із самим фактом виникнення податкового боргу, а саме, несплати у встановлені строки суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, або несплати у визначені строки суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом.
Таким чином, за наведених умов скерування ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. спірної вимоги на адресу ПАТ «Родовід Банк» відповідає вимогам ПК України та не порушує приписів інших законодавчих актів, у тому числі Законів України «Про банки та банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Звідси, заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення.
В частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів враховує, що згідно вимог ч.2 ст.94 КАС України у випадку ухвалення судового рішення на користь сторони-суб'єкта владних повноважень судовий збір з іншої сторони не присуджується.
За наведених обставин сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Р.М.Гулид
М.В.Костів