У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоЧервинської М.Є., суддів: за участю представника позивачаЗавгородньої І.М., Писаної Т.О., Тузової В.О., Попович О.В., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2016 року, в с т а н о в и л а: У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 09 червня 2006 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»; банк) та відповідачем укладено договір б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 500 доларів США у виді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 21,96 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 27 червня 2014 року утворилась заборгованостість у розмірі 973 долари США 68 центів, із яких: 257 доларів США 37 центів - заборгованість за тілом кредиту; 629 доларів США 66 центів - заборгованість за процентами за користування кредитом; 42 долари США 30 центів - штраф (фіксована частина); 44 долари США 35 центів штраф (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2016 року, в задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норма матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного. Судами встановлено, що 09 червня 2006 року укладено договір б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 500 доларів США у виді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 21,96 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 973 долари США 68 центів. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж відповідачем здійснено 17 жовтня 2008 року. Згідно з п. 3.1. Умов і правил надання банківських послуг строк дії картки зазначено на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня, указаного місяця. Встановивши, що банк дізнався про порушене право 17 жовтня 2008 року, однак позов пред'явив у серпні 2014 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги. Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу. Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2016 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня Т.О. Писана О.В. Попович О.М. Ситнік О