27 жовтня 2016 року Справа № 876/5679/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року,
19 травня 2016 року Тисменицька об'єднана державна податкова інспекція звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету заборгованість по фінансових санкціях в сумі 10000 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги. Податкова інспекція, мотивуючи свою незгоду із судовим рішенням, зазначила, що нараховані позивачем штрафні санкції є грошовим зобов'язанням, яке підлягає стягненню у відповідності до норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», а не є податковим боргом відповідно до Податкового кодексу України. Тому надсилання податкової вимоги на суму застосованих санкцій не передбачено. Оскільки підприємець, отримавши постанову про застосування щодо неї фінансових санкцій, не оскаржила її, однак не сплатила добровільно штраф, є підстави для стягнення цих коштів у судовому порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець.
В ході проведення посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області фактичної перевірки господарської одиниці, яка належить відповідачу, а саме: магазину-кафе, що знаходиться за адресою с. Чорнолізці, вул. Франка, 1А, встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями вітчизняного виробництва за цінами нижчими від мінімальних цін.
За результатами перевірки складено акт від 29.02.2015 року (а.с. 7-10).
Рішенням Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 000003/09-13-21/НОМЕР_1 від 03.03.2015 року, згідно абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону застосовано до фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10 000 грн. (а.с. 17, 18).
Відповідач вищевказане рішення не оскаржила, і застосовані штрафні санкції не сплатила.
Однак, колегія суддів погоджується з висноками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з наступних мотивів.
Частиною 4 статті 17 Закону України № 481/95 від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон) визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
При цьому ч. 5 ст. 17 Закону передбачено, що в разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Приписи ст. 17 Закону не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою КМ України № 790 від 02.06.2003 року. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.
Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.
У свою чергу, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.
Статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.
Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.
Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.
При цьому, відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.
При цьому, в п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.
З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
Приписи ч. 5 ст. 17 Закону, згідно з якими в судовому порядку стягуються не виконані суб'єктом господарювання рішення органів, уповноважених застосовувати санкції за порушення законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, можуть застосуватися лише в частині, що не суперечить Податковому кодексу України. Отже, ця норма не стосується податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України.
Тому й передбачені відповідними рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають узгодженню в порядку, встановленому Податковим кодексом України для узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом. У свою чергу визначені такими рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають сплаті як грошові зобов'язання в розумінні Податкового кодексу України, а своєчасно несплачені суми повинні стягуватися в порядку, передбаченому для стягнення податкового боргу, тобто з обов'язковим направленням платникові податків податкових вимог .
Оцінюючи в сукупності вищевказані норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що податковим органом не дотримані вимоги п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, доказів скерування відповідачу податкової вимоги не представлено, а тому право на стягнення спірного податкового боргу в позивача не виникло, правові підстави для стягнення податкового боргу є відсутніми, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що викладені в оскаржуваній постанові суду.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі № 809/544/16 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
ОСОБА_2
Повний текст виготовлено 01 листопада 2016 року.