27 жовтня 2016 року Справа № 876/7071/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.
за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 серпня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №299/823/16-а за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування п. 1.5 рішення Виноградівської міської ради від 27.04.2007 року за № 401,-
06 квітня 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Виноградівської міської ради в якому просила визнати протиправним та скасувати п. 1.5 рішення Виноградівської міської ради від 27.04.2007 року №401 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки» щодо надання дозволу ОСОБА_2, мешканці АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки по вул.. Миру, 10/2 в м. Виноградів.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування п. 1.5 рішення Виноградівської міської ради від 27.04.2007 року за № 401 залишено без розгляду.
Позивач - ОСОБА_1 оскаржила ухвалу суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що ухвала винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм процесуального права. Просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав.
Суддя суду першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву, виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду й у відповідності до ст. 100 КАС України залишив без розгляду позовну заяву.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина 2 ст. 99 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Згідно зі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Судом першої інстанції встановлено з пояснень третьої особи ОСОБА_2, що вона неодноразово зверталася до позивача з 2007 року задля погодження меж земельної ділянки, оскільки виготовляла технічну документацію на підставі дозволу (рішення) Виноградівської міської ради, факт звернення третьої особи у 2014 році з позовом до суду до ОСОБА_1 та інших осіб про визнання безпідставною відмови у погодженні меж земельної ділянки на підставі рішення Виноградівської міської ради № 401 від 27.04.2007 року.
В судовому засіданні суду першої інстанції досліджено лист Виноградівської міської ради № 02-9/608 від 28.04.2015 року мешканцям житлового будинку № 10 по вул. Миру в м. Виноградів, зокрема ОСОБА_1 (а.с. 13), про те, що за результатами розгляду колективного звернення ОСОБА_2 зобов'язано призупинити самочинне будівництво господарської будівлі на території спільного користування житлового будинку № 10 по вул. Миру.
Щодо існування спірних відносин між позивачем та третьою особою з приводу користування третьої особи земельною ділянкою на вул. Миру, 10/2 в м. Виноградів суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, яка вважала, що виготовленням технічної документації ОСОБА_2 на земельну ділянку, здійсненням ОСОБА_2 на земельній ділянці самочинного будівництва, порушуються її права, повинна була дізнатися про наявність/відсутність у ОСОБА_2 правових підстав вважати про можливість здійснювати дії по оформленню своїх прав на земельну ділянку, в тому числі проводити будівництво. Зокрема, позивач у квітні 2015 року повинна була з"ясувати чи надавалися ОСОБА_2 будь-які дозволи на земельну ділянку, а відтак, і дізнатися про наявність оспорюваного пункту рішення Виноградівської міської ради.
Також апелянтом не вказано у позовній заяві про обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, не наведено причин неможливості звернення із таким позовом раніше та не надано суду матеріалів, які вказували б на поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.
В той же час, жодних доказів на поважність причин, які є об'єктивно непереборними, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого Кодексом строку звернення до суду, позивачем не представлено.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки ним не зазначено поважних причин пропущення строку звернення до адміністративного суду для захисту порушеного права, так як суду не було представлено достатніх доказів, які б дали суду дійти переконання про поважність пропущення позивачем строку для звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, отже в суду першої інстанції були правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду згідно вимог ст. 100 КАС України.
Крім того судом враховується, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що суд прийняв судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 серпня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №299/823/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В.Я. Макарик
Судді: О.О. Большакова
ОСОБА_3
Повний текст ухвали складений 01 листопада 2016 року.