31 жовтня 2016 р. Справа № 876/5606/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-Захід» до Головного управління ДФС в Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТзОВ «Інтерфом-Захід» 16.05.2016 року звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС в Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2016 року № НОМЕР_1.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС в Тернопільській області подало апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Інтерфом-Захід» є юридичною особою, зареєстровано Гусятинською РДА Тернопільської області 13.08.2008 року.
На підставі направлень Гусятинської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 13.11.2015 року № 369, № 370, № 371, № 372 № 373, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Гусятинської ОДПІ 03.11.2015 року № 468, у період з 28.12.2015 року по 29.01.2016 року проведено планову виїзну перевірку позивача - ТОВ «Інтерфом-Захід».
За результатами проведеної планової перевірки складено акт № 15/2200/35855828 від 05.02.2016 року «Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом-Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року».
Відповідно до акту перевірки було встановлено порушення позивачем законодавства у сфері регулювання обігу готівки, а саме п. 2.6, глави 2, п. 4.2 та п. 4.3 гл. 4 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення № 637), шляхом не оприбуткування ТОВ «Інтерфом-Захід» готівкових коштів, які надійшли в касу підприємства на підставі прибуткових касових ордерів, та які не відображені в касовій книзі, в загальній сумі 160000 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.02.2016 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Інтерфом-Захід» нараховано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 800000 грн.
Актом перевірки від № 15/2200/35855828 від 05.02.2016 зафіксовано, що готівкові кошти надійшли в касу підприємства від ОСОБА_3 (позика) в сумі 55000 грн. відповідно до прибуткового касового ордера № 131 від 30.06.2013 року. Готівка, що надійшла на підставі прибуткового касового ордера № 131 від 30.06.2013 року, не відображена в касовій книзі підприємства, тобто не оприбуткована. Перевіркою також встановлено надходження готівкових коштів в касу підприємства 30.06.2013 року від ОСОБА_4 (позика) в сумі 105 000,00 грн. відповідно до прибуткового касового ордера №132 від 30.06.2013 року. Готівка, що надійшла на підставі прибуткового касового ордера №132 від 30.06.2013 року, не відображена в касовій книзі підприємства, тобто не оприбуткована.
На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Інтерфом-Захід» п. 2.6 глави 2, п. 4.2 та п. 4.3 гл. 4 Положення № 637, оскільки, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватись, а також усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі та записи проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження.
Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Пункт 4.2 Положення № 637 встановлює, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.
Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).
Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).
Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - «Вкладні аркуші касової книги», залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - «Звіт касира», є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.
Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.
Зазначаючи про порушення позивачем вимог вищезазначеного законодавства, податковий орган не перевірив факт надходження готівкових коштів до каси підприємства, внаслідок чого дійшов до передчасних висновків про порушення позивачем порядку їх оприбуткування.
Матеріалами справи встановлено, що службовим розслідуванням проведеним у ТОВ «Інтерфом-Захід», за результатами розгляду акту перевірки № 15/2200/35855828 від 05.02.2016 року, 30.05.2013 року між позивачем та працівником підприємства - ОСОБА_3 укладено договір про надання безпроцентної позики, відповідно до якого позичальнику передано на строковій основі позикові кошти у розмірі 55000 грн., із строком повернення до 31.12.2013 року. Грошові кошти у сумі 55000 грн. видано позичальнику на підставі видаткового касового ордеру № 394 від 30.05.2013 року.
ОСОБА_3 повернуто до каси підприємства отримані раніше позикові грошові кошти у сумі 55 000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 131 від 27.06.2013 року.
Окрім цього, 30.05.2013 року між позивачем та працівником підприємства - ОСОБА_4 було укладено договір про надання безпроцентної позики, відповідно до якого позичальнику передано на безстроковій основі позикові кошти у розмірі 55 000 грн. із строком повернення до 31.12.2013 року. Грошові кошти у сумі 55000 грн. видано позичальнику на підставі видаткового касового ордеру № 395 від 30.05.2013 року.
ОСОБА_4 повернуто до каси підприємства отримані раніше позикові грошові кошти у сумі 55000 грн., а також повернуто попередньо отримані позикові кошти у сумі 50000 грн. за договором від 01.02.2013 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 132 від 27.06.2013 року.
Повернуті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позикові позики кошти у загальній сумі 160 000,00 грн. 27.06.2013 року на підставі прибуткового касового ордеру оприбутковано до каси банку, та надійшли на поточний рахунок позивача № 26006010743132 у Хоростківському відділені ПАТ «Укрсоцбанк», що підтверджується квитанцією № FJB1317878500017 від 27.06.2013 року.
Проведені касові операції на підставі 2-х прибуткових ордерів (№ 131, 132) та одного видаткового ордеру відображено у касовій книзі підприємства записами від 27.06.2013 року.
Таким чином, позивачем у повній мірі виконано вимоги пункту 2.6 та пункту 4.2 Положення № 637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки уся готівка, що надійшла 27.06.2013 року до каси підприємства, своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбуткована, із відображенням операцій у касовій книзі підприємства.
30.06.2013 року касиром підприємства помилково роздруковано та оформлено прибутковий касовий ордер № 131 та так само прибутковий касовий ордер №132 від 30.06.2013 року. Відповідні касові ордери мають аналогічні порядкові номери та дублюють зміст вже оформлених касових ордерів № 131, № 132 від 27.06.2013 року, що виписані за операціями повернення позикових коштів працівниками підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Як свідчать первинні документи, станом на 30.06.2013 року отримані раніше позикові кошти працівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернуто підприємству у повному обсязі, заборгованість за договорами позики відсутня.
Факт помилкового оформлення касиром прибуткових касових ордерів від 30.06.2013 року № 131 та № 132 також підтверджується бухгалтерською довідкою № 1 від 30.06.2013 року скріпленою підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства.
З аналізу положень пункту 2.6, пункту 4.2 Положення № 637 слідує, що вимоги своєчасно та повного оприбуткування, із відображенням записів касовій книзі, стосуються саме готівки, яка безпосередньо надійшла до каси підприємства. За відсутності факту надходження грошових коштів, оприбуткувати їх закон не вимагає.
На підставі вищевказаного вбачається, що податковим органом не доведено достатніх та переконливих доказів реального надходження грошових коштів до каси підприємства 30.06.2013 року згідно прибуткових касових ордерів № 131, № 132.
Колегія суддів приймає до уваги докази надані позивачем щодо помилкового оформлення касиром прибуткових касових ордерів від 30.06.2013 року № 131 та № 132, враховуючи матеріали проведеного у ТОВ «Інтерфом-Захід» службового розслідування та з огляду на повну ідентичність даних, що містяться у касових ордерах № 131, № 132 від 27.06.2013 року виписаних за операціями повернення позикових коштів працівниками підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4
При наданні оцінки доводам позивача в частині виходу податковим органом при застосуванні штрафу за межі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених нормами статті 250 Господарського кодексу України (далі ГК України) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За своєю суттю передбачені статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 фінансові санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування регулюється нормами глави 27 ГК України.
Згідно зі статтею 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Таким чином, при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Відповідно до частини другої статті 250 ГК України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Водночас, Податковим кодексом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у рішеннях від 27 травня 2014 року (справа № 21-126а14) та від 04 листопада 2014 року (справа 21-466а14).
Суд зазначає, що порушення норм з регулювання обігу готівки мало місце у ІІ кварталі 2013 року, а штрафна санкція до позивача за вказане порушення застосована 29.02.2016 року, тобто за межами спливу річного строку, визначеного статтею 250 ГК України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
А тому, оскільки відсутні докази реального надходження готівки до каси ТОВ «Інтерфом-Захід» за прибутковими касовими ордерами № 131 та № 132 від 30.06.2013 року, адже такі помилково оформлені касові ордери касиром підприємства, що підтверджується бухгалтерською довідкою №1 від 30.06.2013 року та матеріалами службового розслідування, а відповідачем не доведено рух відповідних коштів, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29.02.2016 року № НОМЕР_1 визнано протиправним та скасовано правомірно.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року у справі №819/601/16 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий Н.В. Ільчишин
Судді М.А. Пліш
ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлено 02.11.2016 року