27 жовтня 2016 року Справа № 876/3270/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року,
1 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області), Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області № 41 о/с від 2 березня 2016 року в частині звільнення з посади помічника чергового Рожищенського відділення поліції Ківерцівського відділу поліції ОСОБА_1, рішення Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформленого протоколом ОП № 15.00003217.0019508 від 13 лютого 2016 року, рішення апеляційної атестаційної комісії Західного регіону, оформленого протоколом ОП № 15.00004149.0019508 від 28 лютого 2016 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформлене протоколом ОП № 15.00003217.0019508 від 13.02.2016 року, Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2, оформлене протоколом ОП №15.00004149.0019508 від 28.02.2016 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області № 41 о/с від 02.03.2016 року «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції помічника чергового Рожищенського відділення поліції Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника чергового Рожищенського відділення поліції Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області з 02 березня 2016 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5175 гривень. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника чергового Рожищенського відділення поліції Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області з 02 березня 2016 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3105 гривень звернуто до негайного виконання.
Не погодившись із таким судовим рішенням, постанову оскаржило Головне управління Національної поліції у Волинській області та подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідач, мотивуючи свою незгоду із судовим рішенням, зазначив, що позивача на законних підставах було звільнено зі служби в поліції, оскільки він при атестації не набрав необхідних 25 балів при професійному атестуванні на предмет знання законодавства, а набрав лише 24 бали. Тому комісією одноголосно прийнято рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Апеляційна атестаційна комісія Західного регіону №2 відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських прийняла рішення, що подана скарга розгляду не підлягає. Вважає, що рішення комісій стосовно позивача прийнято ними у межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений наказом МВС України № 1465 від 17.11.2015 року. Висновки атестаційної комісії є правильними і об'єктивними і на їх підставі керівником ГУ НП у Волинській області правомірно був виданий наказ від 02.03.2016 року № 41 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Цей наказ повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а суд першої інстанції без достатніх правових підстав визнав його протиправним і скасував.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3, заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та пояснили, що суд правильно встановив обставини справи і прийняв законне рішення про поновлення позивача на посаді.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах МВС України з 13.12.2013 року по 05.11.2015 року.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної поліції України» № 641 від 02.09.2015 року утворено Національну поліцію України.
Відповідно до статті 1 Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон України №580-VIII), який набрав чинності з 07.11.2015 року, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки.
Законом України № 580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з пунктом 9 розділом XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону України № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Наказом № 06 від 06.11.2015 року голови Національної поліції України були затверджені тимчасові штати органів і підрозділів головних управлінь Національної поліції у Волинській, Луганській та Миколаївській областях.
Відповідно до статті 47 вищевказаного Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом УМВС України у Волинській області від 05.11.2015 року ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом на службу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 07.11.2015 року №1 о/с позивача було призначено в органи Національної поліції на посаду помічника чергового Рожищенського відділення поліції Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області з присвоєнням спеціального звання «сержант поліції».
Судом встановлено, що наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області від 02.03.2016 року № 41 о/с помічника чергового Рожищенського відділення поліції Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області сержанта поліції ОСОБА_1 з 02.03.2016 року було звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про національну поліцію» за пунктом п'ятим частини першої статті 77 (через службову невідповідність).
Підставою для звільнення позивача був висновок Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області від 13.02.2016 року та висновок Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 від 28.02.2016 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність таких рішень з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії та рішення відповідачів не відповідають Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституції України та законам України, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, відтак в даній справі суд має право і зобов'язаний перевірити обґрунтованість оскаржених позивачем рішень атестаційної комісії та апеляційної атестаційної комісії.
Зазначене узгоджується із передбаченим п. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейького суду з прав людини від 28.06.1990 року у справі Обермейєр проти Австрії (Case of Obermeier v. Austria); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 року у справі Гранд Стівенс проти Італії (Case of Grande Stevens v. Italy)).
Згідно із пунктами 9, 13 розділу ХІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівникам міліції, які перейшли на службу до поліції, стаж вислуги в спеціальних званнях міліції зараховується до стажу вислуги для присвоєння чергових спеціальних звань поліції.
За приписами частини першої статті 47, частини першої статті 58 вказаного Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. Призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
Частиною першою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
При цьому, згідно із частиною другою статті 57 цього ж Закону атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Колегія суддів вважає, що закріплений в ч. 2 ст. 57 Закону перелік підстав для атестації поліцейських є вичерпним.
Як передбачено частинами четвертою, п'ятою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Згідно із пунктом 1 розділу І (Загальні положення) Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465), ця Інструкція, розроблена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Відповідно до пункту 3 розділу І (Загальні положення) Інструкції № 1465 атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що частиною першою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 1 розділу І (Загальні положення) Інструкції № 1465 врегульована мета проведення атестування поліцейських, тоді як підстави для атестування поліцейських визначені частиною другою статті 57 вказаного Закону та пунктом 3 розділу І (Загальні положення) зазначеної Інструкції.
Як видно з матеріалів справи, позивач вже був призначений на посаду у новостворену поліцію відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».
Враховуючи, що розділом ХІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено винятків щодо атестування осіб, які були працівниками міліції та прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, тому на таких осіб поширюються загальні вимоги законодавства щодо підстав та порядку проведення атестування поліцейських.
З преамбули та пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області від 22.01.2016 року № 85 «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Волинській області» видно, що наказано, зокрема, провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Волинській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями, починаючи з 22.01.2016 року з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465.
Разом з тим, у наказі Головного управління Національної поліції у Волинській області від 22.01.2016 року № 85 не зазначені підстави для атестування позивача, які передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п. 16 Інструкції про проведення атестування поліцейських, затв. наказом МВС України № 1465 від 17.11.2015 року, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Отже, з аналізу вищевказаної норми видно, що приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна та апеляційна атестаційні комісії повинні прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх визначених критеріїв.
При цьому згідно положень Інструкції № 1465 від 17.11.2015 року Про порядок проведення атестування поліцейських, результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, проте вирішального значення вони не мають, адже повинні оцінюватися в сукупності з іншими матеріалами, що були подані до атестування.
Однак, в рішенні атестаційної комісії відсутня будь-яка мотивація прийнятого рішення і не зазначено, чому саме комісія дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді.
При цьому згідно атестаційного листа ОСОБА_1 позитивно характеризується по місцю роботи і належно виконував покладені на нього обов'язки. Згідно висновку керівника ОСОБА_1 відповідає займаній посаді. Також позивач брав участь у здійсненні Антитерористичної операції з 26.06.2015 року по 26.07.2015 року і має статус учасника бойових дій. Крім того, позивач нагороджений пам'ятним нагрудним знаком «За Україну, за її волю» та відзначений Грамотою Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ за якісне виконання завдань (а.с. 21-23).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за час служби жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності .
Цим обставинам атестаційна комісія не дала жодної оцінки, і взагалі не виклала у своєму рішенні будь-якої аргументації.
Також у поданих документах не відображені хід проведення співбесіди, зміст питань, які ставилися позивачу, та відповіді на них, відсутнє покликання на конкретні матеріали, на підставі яких прийняте зазначене рішення. Також не вказано, з яких підстав членами атестаційної комісії не було взято до уваги відомості, зазначені в атестаційному листі позивача, та яким критеріям не відповідає поліцейський ОСОБА_1
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що той факт, що позивач не добрав одного балу до необхідних 25 за тестом на знання законодавчої бази при наявності позитивної характеристики, відсутності дисциплінарних стягнень, участі у здійсненні Антитерористичної операції, тощо, не є безумовною підставою для висновку про службову невідповідність і необхідність саме звільнення зі служби в поліції.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно визнав рішення Атестаційної комісії №6 Головного управління Національної поліції у Волинській області, оформлене протоколом ОП № 15.00003217.0019508 від 13.02.2016 року, протиправним і скасував його.
Доводи апелянта щодо втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідача, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення у справі, лише перевірив рішення та дії суб'єкта владних повноважень на предмет їх відповідності статті 19 Конституції України щодо обов'язку останнього діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Оскільки висновок атестаційної комісії є неправомірним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) є протиправним і підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.
Щодо рішення Апеляційної атестаційної комісії №2 , колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, протоколом ОП № 15.00004149.0019508 від 28 лютого 2016 року оформлено рішення, піписане членами комісії, про те, що скарга позивача розгляду не підлягає.
Однак, таке рішення не відповідає вимогам пунктів 6, 12, 13 Розділу IV Інструкції № 1465.
Так, згідно пункту 6 вищевказаної Інструкції скарги, подані з порушенням строку чи установленого порядку, не приймаються і не розглядаються.
У пункті 12 визначено, що апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок.
Згідно пункту 13 рішення апеляційної атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів апеляційної атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови апеляційної атестаційної комісії.
Рішення апеляційної атестаційної комісії оформляються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, мотиви прийнятого рішення. Протокол підписує головуючий і члени комісії, які брали участь у прийнятті рішення.
Отже, встановлено, що апеляційна атестаційна комісія приймає рішеня за результатами розгляду скарги або про відхилення скарги, або про скасуваня висновку атестаційної комісії.
Якщо ж порушено порядок подання, скарга не приймається і не розглядається, і рішення у формі протоколу відповідно не приймається.
Враховуючи, що позивач не набрав 60 балів за результатами тестування, що є обов'язковою умовою для можливості апеляційного оскарження рішення атестаційної комісії, апеляційна атестаційна комісія безпідставно прийняла до розгляду скаргу ОСОБА_1 й винесла рішення у формі протоколу про те, що скарга не підлягає розгляду.
Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Оскільки позивача було безпідставно звільнено зі служби, суд першої інстанції правильно поновив його на займаній посаді і стягнув на його користь з Головного управління Національної поліції у Волинській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5175 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що викладені в оскаржуваній постанові суду.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі № 803/432/16 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 01 листопада 2016 року.