79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" жовтня 2016 р. Справа № 914/459/16
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дослідно-механічний завод “Карпати” м.Новий Розділ, Львівська область
на рішення господарського суду Львівської області від 04.05.2016р.
у справі № 914/459/16
за позовом: 1) товариства з додатковою відповідальністю “Дослідно-механічний завод “Карпати” м.Новий Розділ, Львівська область
2) публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі Обласного відділення ПАТ “Промінвестбанк” в м.Львів м.Львів
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Дослідно-механічний завод “Карпати” м.Новий Розділ, Львівська область
про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання до вчинення дій
за участю представників сторін:
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: ОСОБА_1 - за довіреністю №09-32/323 від 01.07.2016р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю б/н від 09.07.2015р.;
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.05.2016 р. (суддя А.Б. Мазовіта) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна №335 від 11.09.2012 р., укладений між ТДВ «Дослідно-механічний-завод «Карпати» та ТОВ «Дослідно-механічний-завод «Карпати». Зобов'язано ТОВ «Дослідно-механічний-завод «Карпати» повернути ТДВ «Дослідно-механічний-завод «Карпати»: електроерозійний верстат НВ300 (інвентарний номер 04387, 1996 року введення в експлуатацію); два зварювальні апарати ВСТ 457-2 (інвентарний номер 04458, 2005 року введення в експлуатацію); універсальний збиральний пристрій УСПС (інвентарний номер 03271, 1986 року введення в експлуатацію); два зварювальні апарати ВСТ 457 (інвентарний номер 4454, 4455, 2005 року введення в експлуатацію); гвинтовий повітряний компресор SCK-78-8 (інвентарний номер 04459, 2006 року введення в експлуатацію). Стягнуто з ТОВ «Дослідно-механічний-завод «Карпати» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 2 633 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що укладення договору про відчуження заставленого майна без одержання згоди заставодержателя заставленого майна суперечить вимогам законодавства, а саме вимогам ч.2 ст.586 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу».
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора у межах провадження у справі про банкрутство можуть бути визнані недійсними або спростовані правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після 21.10.2012 р., тобто протягом року, який передував порушенню справи про банкрутство позивача-1, а визнання недійсними договорів, вчинених до зазначеного терміну, яким є і оспорюваний договір купівлі-продажу, за заявою арбітражного керуючого законом не передбачено. Скаржник також посилається на те, що місцевим господарським судом не зазначено, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Окрім цього, відповідач стверджує, що ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі
статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно
без обтяжень. Окрім цього, апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що з моменту коли позивач-1 довідався, а позивач-2 міг довідатися про укладення договору купівлі-продажу рухомого майна №335 від 11.09.2012 р. до моменту звернення з позовом до суду сплив встановлений строк позовної давності. При цьому, відповідач стверджує, що позивач-1 є стороною оспорюваного договору, а тому, про укладення договору йому було відомо в день укладення договору - 11.09.2012 р., з якого і почався перебіг позовної давності для його звернення з позовом до суду. Що стосується позивача-2, то він міг дізнатися про укладення договору купівлі продажу вже 12.09.2012 р., оскільки договором застави №8зас-2008від 06.02.2008 р. йому надано право без будь-яких обмежень зі сторони заставодавця перевіряти документально та фактично наявність, розмір, стан і умови збереження майна.
Позивачем-2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач не є добросовісним набувачем спірних торгово-матеріальних цінностей з огляду на те, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися відомості про обтяження вказаних торгово-матеріальних цінностей на користь ПАТ «Промінвестбанк» та про заборону його відчуження.
Позивачем-1 відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Дослідивши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, 06.02.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Миколаїв Львівської області», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Львів та малим приватним підприємством «Кондор К» укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №31к-2008, за умовами якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 290 000 грн.
Відповідно до п. п. 2.2, 3.2, 3.10 вказаного договору, датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту визначено 06.02.2009 р.
Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16% річних.
Забезпеченням кредиту є обладнання: електроерозійний верстат НВ-300 в кількості 1 шт., вартістю 300 000 грн., зварювальні апарати ВСТ 457 в кількості 4 шт., загальною вартістю 180 000 грн., універсальний збиральний пристрій УСПС в кількості 1 шт., вартістю 280 000 грн., гвинтовий повітряний компресор SCK-78-8 2006 р.в. в кількості 1 шт., вартістю 170000грн. Загальною вартістю 930 000 грн. за згодою сторін.
Договором про внесення змін №1 від 31.03.2009 р. внесено зміни до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №31к-2008 від 06.02.2008 р., зокрема, змінено дату остаточного повернення кредиту на 06.08.2009 р. та відсотки за користування кредитом на 23%.
Наявними матеріалами справи також підтверджується, що 06.02.2008р. між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Миколаїв Львівської області», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Львів та ВАТ Дослідно - механічний завод «Карпати», правонаступником якого є ТДВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» (заставодавець,) укладено договір застави №8зас-2008, який забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №31к-2008 від 06.02.2008 р. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором дія застави, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання кредитного договору.
Згідно п.п. 1.2, 1.5, 2.1.8, 4.1.3 вказаного договору застави, предметом застави є обладнання: електроерозійний верстат НВ-300 в кількості 1 шт., вартістю 300 000 грн., зварювальні апарати ВСТ 457 в кількості 4 шт., загальною вартістю 180000грн., універсальний збиральний пристрій УСПС в кількості 1 шт., вартістю 280000грн., гвинтовий повітряний компресор SCK-78-8 2006 р.в. в кількості 1 шт., вартістю 170 000 грн. Загальною вартістю 930 000 грн. за згодою сторін.
Майно знаходиться за адресою: Львівська область, м.Новий Розділ, вул. Ходорівська,4.
В разі, коли в момент настання терміну виконання заставодавцем (або позичальником) будь-якого зобов'язання, що випливає з кредитного договору, вказане зобов'язання заставодавцем (або позичальником) виконано не буде, а також у разі виникнення інших підстав, передбачених цим договором, для звернення стягнення на майно заставодержатель отримає право звернути стягнення на майно, його реалізувати та одержати задоволення своїх вимог з вартості майна на свій розсуд (з урахуванням умов цього договору) переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
Обов'язок заставодавця не надавати майно під заставу, а також не обтяжувати його іншими зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від заставодержателя.
Необхідно зазначити, що за заявою заставодержателя було внесено відомості до державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо предмету застави як об'єкта обтяження 11.12.2009 р., що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №25646724. У вказаному витязі містяться відомості про те, що боржником за даним обтяженням є ПП «Кондлор К», проте з даних, наявних у витязі про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №46023605 від 31.12.2014 р., вбачається, що боржником щодо об'єкта обтяження, який відповідає предмету застави за договором застави, є ВАТ «Дослідно-механічний завод «Карпати».
В подальшому 11.09.2012 р. між ТДВ «Дослідно-механічний-завод «Карпати» (продавець) та ТОВ «Дослідно-механічний-завод «Карпати» (покупець) було укладено договір №335 купівлі-продажу рухомого майна.
Відповідно до п.1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 5.1, 5.4 цього договору, предметом даного договору є купівля-продаж майна, опис, характеристики та технічний стан якого наведено у невід'ємному додатку №1 до цього договору, а саме: електроерозійний верстат НВ300 (1 шт., 1996 року введення в експлуатацію) за ціною продажу 1 400 грн., зварювальний апарат ВСТ 457-2 (2 шт., 2005 року введення в експлуатацію) за ціною продажу 1650грн., універсальний збиральний пристрій УСПС (1 шт., 1986 року введення в експлуатацію) за ціною продажу 1 183 грн., зварювальний апарат ВСТ457 (2 шт., 2005 року введення в експлуатацію) за ціною продажу 3 600 грн., гвинтовий повітряний компресор sck76-8 (1 шт., 2006 року введення в експлуатацію) за ціною продажу 45 500 грн., верстат токарно-гвинторізний 1а660 (1 шт., 1984 року введення в експлуатацію) за ціною продажу 41 000 грн.
Покупець зобов'язується на умовах даного договору передати у власність покупцеві майно, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити продавцю договірну ціну за майно.
Загальна договірна вартість майна, вказаного в пункті 1.1. цього договору, узгоджена сторонами і становить 94 333 грн.
Загальна вартість майна, вказана у п.2.1. цього договору, сплачується покупцем не пізніше 5 банківських днів після дати підписання сторонами цього договору.
Майно передається покупцю за його місцем розташування (місцезнаходження покупця, зазначене у цьому договорі) на підставі акту приймання-передачі у строк 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору.
Право власності на майно, що є предметом цього договору, виникає у покупця після підписання сторонами акту приймання-передачі майна.
Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням №1258 від 15.08.2012р. ТОВ «Дослідно - механічний завод «Карпати» здійснило оплату в сумі 94 333грн. на користь ТДВ «Дослідно - механічний завод «Карпати» з призначенням платежу «доплата за обладнання зг. договору №295 від 10.08.2012 р.», проте згодом листом за вих.№13/498а від 16.08.2012 р. просило зарахувати ці кошти в рахунок оплати за обладнання згідно попереднього договору купівлі-продажу рухомого майна №301 від 10.08.2012 р.
На виконання умов договору 12.09.2012 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі рухомого майна згідно договору купівлі продажу рухомого майна №335 від 11.09.2012 р., з якого вбачається, що продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність рухоме майно згідно переліку, який відповідає переліку обладнання, наведеному у додатку №1 до договору, та відчуження якого є предметом договору.
Враховуючи те, що продавець за договором купівлі-продажу рухомого майна не одержав згоди заставодержателя частини майна на укладення такого договору, позивачі вважають договір №335 купівлі-продажу рухомого майна від 11.09.2012 р. недійсним та просять зобов'язати покупця за договором повернути продавцеві частину майна, переданого йому за договором.
При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203, ч.1 ст.216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Необхідно також зазначити, що відповідно до ст.ст. 655. 656, 572, 574, 576, 585, 586 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.
Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, ст.17 Закону України «Про заставу» передбачає, що заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за
згодою заставодержателя.
Вищезазначене також передбачено п. 4.1.3 договору згідно якого, обов'язок заставодавця не надавати майно під заставу, а також не обтяжувати його іншими зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від заставодержателя.
З огляду на вищевикладені норми законодавства, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що відчуження майна, що є предметом застави (іпотеки), можливе лише за згодою заставодержателя (іпотекодержателя). Договір про відчуження заставленого майна, укладений з порушенням цих правових норм, може бути визнаний господарським судом недійсним згідно зі статтею 215 ЦК України (вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд у своїй постанові пленуму від 24.11.2014 р. №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів».
Таким чином, оскільки заставодержатель не був обізнаний та не надавав згоди на укладення договору купівлі-продажу рухомого майна, а докази протилежного в матеріалах справи відсутні, укладений договір купівлі-продажу без отримання згоди заставодержателя заставленого майна, суперечить вимогам законодавства.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що такий договір підлягає визнанню недійсним у зв'язку з недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу також на таке.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.577 ЦК України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №2564672, 11.12.2009 р. було внесено відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо майна, відчуження якого в подальшому стало предметом договору купівлі-продажу рухомого майна.
Необхідно зазначити, що таке обтяження було зареєстроване 11.12.2009р. щодо боржника ПП «Кондлор К». В подальшому, 31.12.2014 р. відомості щодо боржника було змінено та приведено у відповідність шляхом зазначення боржником ВАТ «Дослідно-механічний завод «Карпати», яке виступало заставодавцем за договором застави.
Львівський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що з аналізу вищенаведених норм законодавства випливає, що законом передбачено можливість особи, яка придбала майно у боржника, який не мав права його відчужувати, вважатися добросовісним набувачем такого майна лише у випадку відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна взагалі, а не відсутності відомостей про обтяження майна саме стосовно визначеного боржника.
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, при укладенні оспорюваного договору в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися відомості щодо об'єкта обтяження, проте помилково боржником було вказано не заставодавця за договором застави, а позичальника за кредитним договором. Вказане, проте, жодним чином не вплинуло на наявність в реєстрі станом на момент укладення договору відомостей щодо заборони відчуження без згоди обтяжувача майна, яке стало предметом договору купівлі-продажу.
Крім цього, необхідно зазначити, що згідно ст.10 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі
статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно
без обтяжень.
Разом з тим, враховуючи норми Цивільного законодавства України та практику Верховного Суду України, зокрема, позиція, викладена в постанові від 30.03.2016 р. у справі №6-265цс16, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В такому випадку добросовісність набувача підлягає доведенню згідно зі ст.388 ЦК України. Так як між сторонами існували зобов'язальні правовідносини та договір купівлі-продажу визнано недійсним, підлягають застосуванню саме наслідки недійсності правочину щодо зобов'язання повернути майно за договором, а не витребування майна шляхом віндикації.
А отже, посилання апелянта на те, що при укладенні спірного договору, він не міг знати про наявність обмежень щодо майна позивача-1 спростовуються матеріалами справи та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень спірного рухомого майна. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що незважаючи на невірно вказаного боржника у цьому реєстрі, скаржник був проінформований про обтяження конкретно індивідуально-визначеного майна, а відтак, не може вважатись добросовісним набувачем в силу ст.388 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна вимога про повернення ТОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» майна, одержаного за недійсним правочином, є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Щодо тверджень скаржника про те, що за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора у межах провадження у справі про банкрутство можуть бути визнані недійсними або спростовані правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після 21.10.2012 р., тобто протягом року, який передував порушенню справи про банкрутство позивача-1, а визнання недійсними договорів, вчинених до зазначеного терміну, яким є і оспорюваний договір купівлі-продажу, за заявою арбітражного керуючого законом не передбачено, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з передбачених підстав.
Ухвалою господарського суду Львівської області у справі № 914/3713/13 від 21.10.2013 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТзДВ “Дослідно-механічний завод “Карпати”, відкрито процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна - арбітражного керуючого ОСОБА_3, а постановою цього ж суду у цій же справі від 10.04.2014 р., відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором цього ж арбітражного керуючого ОСОБА_3
Таким чином, оскільки оспорюваний правочин був вчинений за рік, місяць і два дні до порушення провадження у справі про банкрутство, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що він не може бути визнаний недійсним в межах провадження у справі про банкрутство.
Судова колегія також вважає за доцільне зазначити, що посилання апелянта на те, що з моменту коли позивач-1 довідався, а позивач-2 міг довідатися про укладення договору купівлі-продажу рухомого майна №335 від 11.09.2012 р. до моменту звернення з позовом до суду сплив встановлений строк позовної давності, є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як правомірно звернув увагу суд першої інстанції, позивачами заявлено вимоги щодо визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно. При цьому з позову випливає, що з позовною вимогою про визнання договору недійсним звертається позивач-2 як заставодержатель майна, якому стало відомо про укладення договору купівлі-продажу без одержання його згоди, а позовну вимогу про зобов'язання повернути майно заявляє сторона за договором купівлі-продажу - позивач-1, права якого порушенні вибуттям майна з його володіння.
Щодо позовної вимоги позивача-2 про визнання недійсним договору, то положення договору застави про можливість заставодавця перевіряти документально та фактично наявність, розмір, стан і умови збереження майна є правом, а не обов'язком позивача-2, а тому, початком перебігу позовної давності для позивача-2 не може вважатися 12.09.2012 р. При цьому, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги твердження позивача-2 відповідно до яких, про існування договору купівлі-продажу рухомого майна №335 від 11.09.2012 р. йому стало відомо лише 13.05.2013 р. після отримання постанови відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції від 29.04.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно якої, майно, належне ТзДВ «Дослідно-механічний завод «Карпати», відчужено за вказаним договором.
А отже, враховуючи те, що позов подано 18.02.2016 р., тобто в межах трьохрічного строку з дня, коли позивач-2 довідався про порушення свого права, підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним у зв'язку із спливом позовної давності відсутні. Відсутні також і підстави для застосування позовної давності щодо вимог позивача-1 про зобов'язання повернути майно, оскільки початок перебігу позовної давності щодо такої вимоги слід пов'язувати з моментом визнання договору недійсним та відповідно виникнення права на повернення майна за недійсним правочином.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу також на те, що станом на дату прийняття рішення суду у даній справі та відповідно постанови, набрало законної сили рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2012 р., яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2012 р. у справі №5015/335/15, про звернення стягнення на заставлене майно ТзДВ «ДМЗ Карпати», яке є предметом договору купівлі-продажу від 11.09.2012 р.
Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.05.2016 р. у справі
№ 914/459/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.11.2016 р.
Головуючий-суддя Матущак О.І.
Судді Скрипчук О.С.
ОСОБА_4