31 жовтня 2016 р. Справа № 876/5639/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Червоноградська міська рада Львівської області про знесення,-
Державна архітектурно-будівельна інспекція України 05.04.2016 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Червоноградська міська рада Львівської області з вимогою зобов'язати відповідача ОСОБА_1 за власний рахунок знести самовільно збудовану будівлю для відпочинку та господарських потреб по вул. Івасюка, 2 «р» у м. Червонограді Львівської області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року задоволено позов повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, покликаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання учасники процесу не з'явились, будучи належними чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч.4 ст.196 КАС України.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 29.10.2015 року посадовою особою - головним інспектором будівельного нагляду Павловим Ю.О. у присутності забудовника ОСОБА_1, із залученням начальника управління містобудування та архітектури Червоноградської міської ради Тимощука Ю.Б., на підставі звернення заступника ГО «Законність і порядок» Ткачика В.П. від 06.10.2015 року, звернення Червоноградської міської ради від 08.10.2015 року та від 09.10.2015 року, що надішли до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015 року № 976 та направлення на здійснення позапланової перевірки від 16.10.2015 року № 05-1127-з/н, проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 на об'єкті будівництва по АДРЕСА_1
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 9/15/37-ф від 29.10.2015 року, яким встановлено, що член товариства «Рибацький Кут» ОСОБА_1 в 2015 році самовільно здійснив будівельні роботи з будівництва споруди для відпочинку та господарських потреб на вул. Івасюка, 2 «р» в м. Червонограді Львівської області на земельній ділянці, яка належить товариству «Рибацький Кут», цільове призначення якої відповідно до договору оренди з Червоноградською міською радою № 4611800000032 від 07.04.2015 року та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.05.2015 року № 37175151 - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, обслуговування бази для стоянки маломірних суден - без проектної документації на будівництво та права на виконання будівельних робіт.
Також перевіркою встановлено, що відповідно до п. 26 договору оренди земельної ділянки з Червоноградською міською радою № 4611800000032 від 07.04.2015 року, на зазначеній орендованій ділянці встановлено обмеження щодо використання земельної ділянки, згідно якого забороняється реконструкція існуючих та будівництво нових будівель.
Будівля для відпочинку та господарських потреб являє собою капітальну одноповерхову споруду з зовнішніми розмірами по 8,6 м. х 7,4 м. висотою 3,1 м., терасою на рівні нульової відмітки землі, що розташована на крайній південно-західній частині земельної ділянки товариства біля урізу води в схилі берега річки Західний Буг.
За наслідками проведеної перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення № 9/15/13-ф від 29.10.2015 року та видано припис № 9/15/9-ф від 29.10.2015 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Вказаним приписом ОСОБА_1 зобов'язувалося у 30-денний термін з дня отримання припису привести об'єкт самочинного будівництва - будівлю для відпочинку та господарських потреб на території товариства АДРЕСА_1 у відповідність до вимог містобудівного законодавства шляхом усунення порушень, виявлених під час перевірки, а саме ст.ст. 7, 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України.
У зв'язку з невиконанням вимог припису, 12.11.2015 року головним інспектором будівельного нагляду Якимець Г.В. винесено постанову № 9/158-ф/пз про накладення на ОСОБА_1 штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 96 КУпАП у розмірі 6970,00 грн.
12.12.2015 року на підставі направлення на здійснення позапланової перевірки від 07.12.2015 року № 05-1441 та від 16.12.2015 року № 05-1503-з/н проведено позапланову перевірку виконання вимог припису № 9/15/9-ф від 29.10.2015 року, якою встановлено, що припис відповідачем не виконано, чим порушено п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 14 абз. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року, якою затверджено «Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю».
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки № 9/15/46-ф від 18.12.2015 року та протокол № 9/15/46-ф від 18.12.2015 року.
28.12.2015 року головним інспектором будівельного нагляду Корвацьким І.Я. винесено постанову № 9/205-ф/пз про накладення штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-42 КУпАП на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 5100,00 грн.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 у встановлений строк не було виконано вимоги припису, позивач звернувся до суду з даним позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п. 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: 1) безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; 3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 7) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; 8) отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 14 цього ж Порядку передбачено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.
Статтею 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Проект об'єкта архітектури завіряється підписом і скріплюється особистою печаткою головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають кваліфікаційний сертифікат. Проектна документація на будівництво об'єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.
Проекти об'єктів архітектури затверджуються замовником. Затвердження проектів об'єктів архітектури, які споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 9 цього ж Закону, будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Статтею 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані, серед іншого, забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою.
Згідно ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Вказаною статтею визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: - проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; - документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; - рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; - документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.
Статтею 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Аналогічні обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлені також Водним кодексом України, зокрема, ст. 89 цього Кодексу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки складається протокол разом з приписом про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при обґрунтуванні позовних вимог покликався на невиконання відповідачем вимог припису № 9/15/9-ф від 29.10.2015 року, який було складено за результатами перевірки від 29.10.2015 року.
Факт невиконання вимог припису підтверджується винесеною у зв'язку з цим постановою про накладення на відповідача штрафу за адміністративне правопорушення.
Крім того, невиконання вимог припису встановлені перевіркою, що проводилася 18.12.2015 року з метою з'ясування виконання вимог вищевказаного припису.
Аналізуючи ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд зазначає, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
Колегія суддів вважає, що знесення самочинного будівництва, як крайньої міри, можливо, зокрема за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Відповідно до п. 26 постанови Пленуму притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності за самочинне будівництво не позбавляє відповідні державні органи, органи місцевого самоврядування або осіб, права яких порушено самочинним будівництвом нерухомого майна, можливості пред'явити позов про перебудову чи знесення самовільно збудованого об'єкта нерухомості, а також про відшкодування витрат, пов'язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, суд дійшов висновку, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України вжито усі можливі способи реагування на вчинене правопорушення, які, водночас, жодного результату не дали.
Враховуючи норми ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України, відповідно до яких заборонено будівництво у прибережних захисних смугах будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, а матеріали про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та винесені позивачем документи реагування на порушення законодавства у сфері містобудування свідчать про те, що на час звернення позивача із даним позовом до суду інші заходи, окрім вирішення в судовому порядку питання про знесення самочинно збудованої господарської споруди, відсутні. Позивач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, що слідує з наявних матеріалів справи та встановлених обставин спору, доводи ДАБІ України, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері землекористування й містобудування та запобігання таким порушенням, а самочинна будова здійснена на земельній ділянці біля урізу води в схилі берега річки Західний Буг, а саме у прибережній захисній смузі річки Західний Буг.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року у справі № 813/1142/16 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий Н.В. Ільчишин
Судді М.А. Пліш
Т.І. Шинкар
Повний текст ухвали виготовлено 02.11.2016 року