"24" жовтня 2016 р.Справа № 921/518/16-г/7
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б. Хмельницького, 6, Київ, 01001
до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" вул. Вокзальна, 4, Кременець, Тернопільська область, 47002
про cтягнення 3 557,02 грн., з яких: 2 868,32 грн. - пеня; 493,18 грн. - сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 195,52 грн. - три відсотки річних
За участю представників сторін:
відповідача - юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність №389 від 17.10.2016р.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося із позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" про стягнення 3 557,02грн, з яких: 2 868,32 грн. - пеня; 493,18 грн. - сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 195,52 грн. - три відсотки річних.
Ухвалою суду від 26.08.2016р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.09.2016р.
Ухвалою суду від 20.09.2016р. розгляд справи відкладено до 18.10.2016р., а в судовому засіданні 18.10.2016р. оголошено перерву до 24.10.2016р. для надання можливості сторонам подати витребувані судом матеріали.
Позивач в процесі розгляду справи підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити, як підтверджені актами приймання-передачі природного газу за період з липня 2015р. по грудень 2015р., які підписані представниками сторін без заперечень. На обґрунтування позовних вимог посилається на норми чинного законодавства, згідно яких відповідач у разі порушення грошових зобов'язань повинен, на вимогу кредитора, сплатити суму нарахованих санкцій, річні та інфляційні нарахування. Позивач від проведення звірки розрахунків між сторонами ухилився, виписки із рахунків щодо проведення оплати не надав.
Відповідач заперечив проти позовних вимог. Звернув увагу суду на те, що кошти перераховувалися з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий газ, на розподіл яких відповідач не може впливати; в період з 01.11.2015р. по 23.11.2015р. не було затверджено окремою постановою НКРЕКП нормативу перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, у зв'язку з чим кошти акумулювалися протягом цього періоду на банківському рахунку відповідача, про що свідчить долучена сальдова відомість по рахунку. У судовому засіданні 24.10.2016р. представник відповідача подав клопотання про зменшення суми пені до 10% від заявленої у позовній заяві, враховуючи важкий фінансовий стан підприємства, на підтвердження чого надав звіт про рух грошових коштів (за 2015р.), звіт про фінансові результати (за 2015р.), довідку про заборгованість та звернув увагу суду на те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв'язку із несвоєчасною сплатою коштів та, що відповідачем здійснювалися всі можливі заходи для своєчасного здійснення розрахунків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:
- між ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі директора Департаменту реалізації газу ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №14-2 від 05.01.2015р. (далі - Продавець), та Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", в особі в.о. директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту (далі - Покупець), укладено 25.06.2015р. договір №15-841-РО на купівлю-продаж природного газу та додаткові угоди до нього: №1 від 15.10.2015р., №2 від 23.10.2015р., № 3 від 03.11.2015р., №4 від 04.11.2015р., якими вносилися зміни щодо ціни газу.
Відповідно до умов Договору сторони взяли на себе зобов'язання:
- Продавець зобов'язується передати у власність Покупця з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. природний газ в обсягах 52,000 тис. куб. м. (липень - 1,000; серпень - 1,000; вересень - 1,000; жовтень - 3,000; листопад - 16,000; грудень - 30,000) для подальшої реалізації виключно релігійним організаціям, а Покупець зобов'язується оплатити цей природний газ по цінах зазначених у п.5.1-5.4 умов договору (п.п.1.1, 2.1 Договору);
- оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної плати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки. При невиконанні Покупцем даних вимог, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по даному договору (п.п.6.1 - 6.3 Договору);
- згідно п.7.2 умов Договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1, Покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2 Договору);
- договір набуває чинності з дати підписання повноважними представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.07.2015р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ - до повного їх здійснення (розділ ХІ Договору);
- на виконання умов договору, Продавець за період липень - грудень 2015 року поставив Покупцю природний газ в кількості 10,091 тис. куб. м на загальну суму 32 456,98 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.07.2015р. на суму 1 532,52 грн., від 31.08.2015р. на суму 1 429,56 грн., від 30.09.2015р. на суму 1 619,64 грн., від 31.10.2015р. на суму 5 163,84 грн., від 30.11.2015р. на суму 4 677,96 грн., від 30.11.2015р. на суму 1 117,96 грн., від 31.12.2015р. на суму 16 915,50 грн., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору;
- за даними сальдової відомості по підприємству, розрахунку позивача, проти якого не заперечив відповідач, Покупцем здійснено оплату за поставлений природний газ в повному обсязі 01.03.2015р.
Позивач просить стягнути пеню, річні та інфляційні втрати за порушення строків проведення оплати за газ.
Відповідач не заперечує пропущення строків оплати, при цьому подав клопотання про зменшення пені.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, оцінивши подані сторонами докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, при цьому суд виходив із наступного:
- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.
Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України).
Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобов'язання у п.7.2 Договору відповідає розміру встановленому Законом та ч.6 ст.231 ГК України.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що за поставлений газ проведена оплата з пропуском встановленого договором терміну, а саме не до 20-го числа наступного за місяцем поставки.
Щодо заявленої позивачем суми інфляційних нарахувань - 493,18 грн., то такі підлягають до задоволення в сумі 234,31 грн. оскільки: відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а також листа Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Згідно розрахунку суми позову, повна оплата боргу проведена 01.03.2016р. і позивачем включено березень 2016 року до розрахункового періоду інфляційних нарахувань.
Суд, керуючись вищезазначеними нормами, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог по інфляційних нарахуваннях - 493,18 грн., встановив правомірність їх нарахування на суму 234,31 грн.
Щодо заявленої суми пені - 2 868,32 грн., то суд, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог, встановив правомірність її нарахування .
Разом з тим, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені до 10% від заявленої суми до стягнення, вважає за можливе задовольнити його, стягнувши 286,83 грн. При цьому, суд виходив із наступного:
- відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, зменшення розміру неустойки - це право суду, і суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача, однак, в останньому випадку відповідач, що звертається з клопотанням, повинен довести наявність підстав для зменшення неустойки. Дана процесуальна норма може застосовуватись судом виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч.3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України (такої правової позиції дотримуються Вищий господарський суд в п.3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та Верховний суд України "Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)).
Так, за приписами п.1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ГК кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Судом встановлено, що допущені відповідачем строки порушення оплати послуг, не могли потягнути за собою спричинення збитків для позивача, так як відповідач повністю розрахувався за поставлений газ, а сума боргу є незначна та позивач не надав жодного підтвердження суми збитків понесених несвоєчасним виконанням Договору №15-841-РО від 25.06.2015р.
Тоді як, відповідно до фінансово-господарських документів ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" за 2015р. (звіт про рух грошових коштів підприємства, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015р.) підприємство працювало із збитками на суму 442 тис. грн.; підприємство надає послуги з постачання газу для різних категорій споживачів, несвоєчасне проведення розрахунків якими потягли за собою порушення строків оплати перед позивачем, а саме станом на 01.01.2016р. заборгованість за спожитий газ споживачами - юридичними особами (державні установи, релігійні організації, промисловість та інші) склала - 886890,00 грн., а населенням - 10870004,00 грн., при цьому населення в більшості випадків сплачують за послуги не коштами, а покривається вартість послуг наданими державою субсидіями, тоді як позивачу необхідно перераховувати кошти; відповідачем доведено, що ним вживалися заходи до належного та своєчасного виконання грошових зобов'язань; за відсутності доходів підприємства відсутнє і джерело сплати санкцій та інших платежів; стягнення сум санкцій приведе до погіршення фінансового становища підприємства та неможливості виконувати покладені на нього функції згідно законодавства, які контролюються державою.
В частині стягнення 2 581,49 грн. пені - відмовити.
Судовий збір у сумі 1 277,41 грн. покладається на відповідача згідно ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому, судом враховано правову позицію викладену у п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якої судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82, 83,84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, Тернопільська область, 47002 ідентифікаційний код 39460902) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ 1, 01001 ідентифікаційний код 20077720) - 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 83 коп. пені; 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 52 коп. - три проценти річних; 234 (двісті тридцять чотири) грн. 31 коп. інфляційних відрахувань та 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 41 коп. судового збору.
3. В стягненні 2 581,49 грн. пені та 258,87 грн. інфляційних відрахувань - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено "31" жовтня 2016 року
Суддя М.С. Стадник