Справа № 526/1410/16-ц
Провадження № 2/526/754/2016
31 жовтня 2016 року м. Гадяч
Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Прокоп'євої Ю.Б.,
за участю секретаря - Лопушняк Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадячі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 в якому просив стягнути з ТОВ «Гадячсир» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 11041 грн. 77 коп., та середній заробіток за період затримки розрахунку.
В обґрунтування позову посилається на те, що він з відповідачем знаходився в трудових відносинах з 16.05.2013 року по 03.02.2016 року, а потім був звільнений за ст.. 36 п. 1 КЗпП України, за згодою сторін. Відповідачем, а порушення ст. 116 КЗпП, не було проведено з ним повного розрахунку в день звільнення, не виплачені суми розрахунку. Сума заборгованості складає 11041 грн. 77 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.02.2016 року по день фактичного повернення боргу.
В ході судового розгляду позивач відмовився від позову у частині стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі у розмірі 11041 грн. 77 коп. та просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що відповідачем виплачена заборгованість по заробітній платі. Дана відмова прийнята судом та ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 30.08.2016 року провадження у цій частині закрито.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримав та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.02.2016 року по день фактичного повернення боргу, посилаючись на те, що він звертався до ТОВ «Гадячсир» з листом, у якому просив виплатити йому заробітну плату, також зазначив, що вищевказаний лист він надсилав поштою.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та надав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що заробітна плата ОСОБА_1 була виплачена 15.07.2016 року, ще до отримання позовної заяви від позивача ОСОБА_2 відразу було погашено заборгованість по заробітній платі та станом на подачу даного заперечення заборгованість із виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 відсутня. Також зазначив, що ОСОБА_1 в день звільнення 03.02.2016р. не працював, що підтверджується табелем обліку робочого часу та вимог про розрахунок перед ТОВ «Гадячсир» не ставив, а тому відповідно і зобов'язання з виплати належних сум в розумінні трудового законодавства не настало до моменту отримання такої вимоги. Також зазначив, що виною несвоєчасної виплати заробітної плати є саме дії (бездіяльність) самого позивача, за що відповідно не може відповідати підприємство.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 16.05.2013р. по 03.02.2016 р. працював в ТОВ «Гадячсир» на посаді водія автотранспортних засобів 1 класу, що підтверджується копією трудової книжки, довідкою виданою ТОВ «Гадячсир» від 03.08.2016 року, копіями витягів з наказів про прийняття на роботу від 16.05.2013 р. № 74-КА та про звільнення з роботи від 03.02.2016 р. № 25-КА.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошову виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положеннями ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено порядок та умови виплати заробітної плати.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно довідки ТОВ «Техмолпром» № 645 від 27.09.2016 р. заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 погашена повністю за січень 2016 року в сумі 2907 грн. 05 коп. - 15.07.2016 року, за лютий 2016 року в сумі 383 грн. 10 коп. - 15.07.2016 року, в сумі 7751 грн. 62 коп. - 18.07.2016 року.
У відповідності до довідки про доходи № 434 від 03.08.2016 року, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у грудні 2015 року в сумі 5990 грн. 36 коп. за фактично відпрацьованих 21 робочих днів, у січні 2016 року в сумі 2930 грн. 30 коп. за фактично відпрацьованих 12 робочих днів. Середньоденна заробітна плата складає 270 грн. 34 коп.
Як свідчить витяг з табелю використання робочого часу за лютий місяць 2016 року по АК № 1 ТОВ «Гадячсир» Гадяч автоколона, в день звільнення - 03.02.2016 року ОСОБА_1 не працював.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, згідно з ч. 1ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що позивач у день звільнення не працював, вимога про розрахунок була пред'явлена позивачем шляхом подання позову, копія якого отримана відповідачем 25.07.2016 року.
Доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про розрахунок раніше або про наявність спору про розмір належних до виплати сум сторонами відповідно до ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано. Посилання позивача на те, що він надсилав письмове звернення відповідачу шляхом направлення простого листа, не знайшла свого підтвердження, оскільки згідно книги реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Гадячсир», даний лист не надходив та не реєструвався.
Повний розрахунок по виплаті заробітної плати проведено 18.07.2016, тобто до отримання відповідачем позовної заяви позивача до суду.
Таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з ТОВ «Гадячсир» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 04.02.2016 року по день фактичного повернення боргу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - Ю. Б. Прокоп'єва