20 жовтня 2016року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі: Дука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором,-
У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив про стягнення з відповідачів суми заборгованості та збитків за кредитним договором в розмірі 54 606,97 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань за умовами кредитного договору та договору поруки укладеного з позивачем 17.02.2012 . Крім того, позивач вказує на збитки у вигляді витрат за надання юридичних послуг у розмірі 5000 грн., які мають бути компенсовані з урахуванням ПДВ у сумі 6000 грн. Також з відповідачів, на думку позивача, підлягає стягненню 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання з 01.07.2015 по 10.08.2015.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13.07.2016 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором - залишено без задоволення.
Не погодився з таким судовим рішенням позивач, його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Представник позивача вважає, що судом не повно та не об'єктивно з'ясовано всі обставини справи, зокрема не досліджено подані позивачем докази та розрахунки. Не враховані судом і положення п. 1.3. договору, згідно з яких сторони погодили, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обміну курсу валюти як це погоджено сторонами у кредитному договорі.
Справа № 761/23630/15-ц
№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/12650/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Позивач наголошує, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, всупереч нормам чинного законодавства, які передбачають настання цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання. На підставі викладеного, представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, згідно яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник позивача Горячев А.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.
Представник відповідачів ОСОБА_6, а також відповідач ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодним законодавчим актом України не передбачено стягнення із будь-якої сторони договору курсової різниці у разі збільшення або зменшення курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти - гривні, а з урахуванням цієї справи вже сплачені раніше в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
В статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогам ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позичку частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позички, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що 17.02.2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір № 50002912, згідно якого ОСОБА_7 отримав в кредит кошти в сумі 100451,76 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 12494 доларів США, з відсотковою ставкою 9,90 % річних строком на 60 місяців, для придбання транспортного засобу автомобіля «VWGolf», об'ємом двигуна 1390 куб.см., 2012 року випуску, а ОСОБА_8 зобов'язався в повному обсязі за зобов'язаннями ОСОБА_7, як поручитель в порядку передбаченому главою 49 ЦК України /а.с.9-16/.
23.02.2012 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_7 було укладено договір застави транспортного засобу, предметом якого був транспортний засіб автомобіль «VolkswagenGolf», об'ємом двигуна 1390 куб.см., 2012 року випуску, НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 /а.с.17-22/.
В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору з боку відповідачів, за заявою ТОВ «Порше Мобіліті» 27.04.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на транспортний засіб марки «Volkswagen Golf», об'ємом двигуна 1390 куб.см., 2012 року випуску, НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_7. При здійсненні виконавчого напису нотаріусом була визначена сума заборгованості в розмірі 114723 (сто чотирнадцять тисяч сімсот двадцять три) гривні 71 копійка, з яких: 80552,31 грн. - дострокове повернення суми кредиту; 20090,35 грн. штраф за порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу позивача; 10042,37 - невиплачені чергові платежі; 4038,68 - договірні штрафні санкції /а.с.27/.
За вказаним виконавчим написом 30.04.2015 було відкрито виконавче провадження.
Як вбачається з кредитного повідомлення 23.06.2015 на рахунок позивача надійшов переказ з ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва на суму коштів 114723,71 грн. із зазначенням про переказ коштів від ОСОБА_1 /а.с.35/.
Як стверджує представник позивача на момент зарахування грошових коштів в національній валюті, вказана сума була недостатньою для повного погашення заборгованості, яка відповідно до умов договору визначається в іноземній валюті - долар США. А тому має місце невиконане грошове зобов'язання в розмірі 2245,55 доларів США.
Проте, слід звернути увагу на те, що позивачем реалізовано право дострокової вимоги всієї суми заборгованості, при зверненні до нотаріуса ним визначена сума дострокового стягнення в національній валюті без зазначення еквівалента в іноземній валюті, що відображено у виконавчому написі нотаріуса. Вказана вимога була задоволена боржником ОСОБА_1 в обсязі заявленому позивачем. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача.
Його твердження про те, що на момент зарахування коштів на рахунок вказана сума не покрила суми заборгованості ґрунтується на положеннях п.1.3. договору.
Так, у відповідності до вимог п.1.3.1 загальних умов кредитування, з якими погодився позивач при їх підписанні, визначено обов'язок сплати платежів у повернення кредиту відповідно до виставлених рахунків у гривні, але розмір таких платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів в у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.
В даному випадку саме позивачем виставлений рахунок із визначення суми дострокової вимоги з урахування обмінного курсу на час пред'явлення дострокової вимоги. Як вірно вказав суд першої інстанції жодним законодавчим актом України не передбачено стягнення із будь-якої сторони договору курсової різниці у разі збільшення або зменшення курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти - гривні, після виконання вимоги. І хоча позивач в апеляційній скарзі стверджує про помилковість висновків суду про те, що вимоги стосуються курсової різниці, обставини справи свідчать саме про те, що заборгованість нарахована у зв'язку з недостатністю суми визначеної в національній валюті на погашення заборгованості, що рахується в іноземній валюті, на час її зарахування, тобто фактично це є курсовою різницею. При цьому позивачем не надано доказів такої значної зміни обмінного курсу валюти з моменту звернення з вимогою про дострокове виконання зобов'язання 07.04.2015 до моменту її задоволення позичальником 22.06.2015.
З мотивувальної частині рішення вбачається, що судом першої інстанції здійснена детальна перевірка розрахунку заборгованості наданого позивачем і доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.
Враховуючи ту обставину, що суд не знайшов підстав для стягнення з відповідачів основної суми заборгованості, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних, які є похідними від позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості, не підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу обґрунтовані положеннями ст. 22 ЦК України і відхилені судом з огляду на те, що вказані витрати не є збитками в розумінні вимог вказаного Закону. Вказане твердження є суперечливим, проте не призвело до неправильного вирішення даних позовних вимог. Стороною позивача не було надано належного розрахунку витрат часу на правову допомогу та вартість одної години такої роботи, що унеможливлює їх перевірку. Суду не надані докази і сплати податку на додану вартість. До того ж, рахунок-фактура № 401 від 04.08.2015, тобто вказані витрати були понесені позивачем після задоволення його вимог відповідачем. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає вказані вимоги недоведеними, а тому задоволенню вони не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2016 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: