АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Іменем України
26 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року,
за участю власника майна - ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року задоволено клопотання слідчого СВ Печерського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_7 у кримінальному провадженні під №12012110000000078, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2012 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку, площею 0.1 га, кадастровий номер:8000000000:82:189:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 983021580000).
В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню, оскільки прокурором доведено наявність у досудового слідства підстав вважати, що незастосування арешту майна може призвести до його відчуження, а отже перешкодить кримінальному провадженню.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді місцевого суду, власник майна ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необгрунтованою, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року про накладення арешту на земельну ділянку площею 0.1 га, кадастровий номер:8000000000:82:189:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 983021580000).
Зазначає, що відповідно до договору дарування між ним та ОСОБА_8 від 28 липня 2016 року він став власником земельної ділянки загальною площею 0.1 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Відомості про це приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_9 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 983021580000; кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:189:0038).
Вказує, що про сам факт розгляду питання про накладення арешту на земельну ділянку в Печерському районному суді м. Києва він не знав та в судове засідання його не викликали, крім того на час укладення договору жодних обтяжень чи обмежень на дану земельну ділянку не було.
Також звертає увагу на те, що в ухвалі слідчого судді не зазначено, хто є власником арештованого майна.
Заслухавши доповідь судді, власника майна, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, при цьому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 30.08.2016 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Печерського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012110000000078, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.11.2012 матеріали кримінальної справи № 56-1252, порушеної 25.04.2016 прокуратурою Печерського району м. Києва, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12012110000000078 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, 02.02.1995 року, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видав заповіт на ім'я ОСОБА_11 на право спадкування останнім всього наявного у ОСОБА_10 майна.
Вказаний заповіт посвідчений державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 4у-126.
17.05.2004 Шостою Київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №336/04 щодо майна померлого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06.09.2004 до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшла заява ОСОБА_11 про те, що невідома особа, підробивши підпис ОСОБА_10 в заповіті від 07.06.2002 та незаконно завіривши його у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , шахрайським шляхом заволоділа майном ОСОБА_10 , а саме буд. АДРЕСА_1 .
В подальшому було встановлено, що невстановлена особа, підробивши підпис ОСОБА_10 в заповіті від 07.06.2002 на користь громадянки ОСОБА_14 та нотаріально посвідчивши його в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , шахрайським шляхом заволоділа майном ОСОБА_10 , а саме: земельною ділянкою, площею 0, 10000 га, кадастровий номер 8000000000:82:189:0038 домоволодіння АДРЕСА_1 .
18.05.2006, слідчим управлінням ГУМВС України в м. Києві у рамках досудового слідства кримінальної справи № 56-1252, від 25.04.2006 на земельну ділянку площею 0,10000 га, кадастровий номер 8000000000:82:189:0038, домоволодіння АДРЕСА_1 накладено арешт та заборону її відчуження.
Крім того, 29.09.2009, 15.02.2011, 02.03.2011, 25.05.2012 слідчим управлінням ГУМВС України в м. Києві у рамках досудового слідства кримінальної справи № 56-1252 від 25.04.2006 були винесені постанови про накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,10000 га, кадастровий номер 8000000000:82:189:0038, домоволодіння АДРЕСА_1 .
В ході досудового розслідування було встановлено, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку КМ № 081151, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської місцевої адміністрації 02.10.2009, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-7-01538, який видано на підставі Рішення Апеляційного суду м. Києва від 23.09.2009 (справа № 22-8617), земельна ділянка, площею 0,10000 га, кадастровий номер 8000000000:82:189:0038, домоволодіння АДРЕСА_1 належала ОСОБА_15 .
23.09.2009 між представником ОСОБА_15 , а саме ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.
Разом з тим, відповідно до матеріалів кримінального провадження, ухвалою Верховного суду України від 17.02.2010 рішення Апеляційного суду м. Києва від 23.09.2009, на підставі якого за ОСОБА_15 визнано право власності в порядку спадкування на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , та видано державний акт на право власності, визнано недійсним та скасовано.
23.05.2012 за матеріалами справи визнано речовими доказами домоволодіння АДРЕСА_1 із земельною ділянкою площею 0, 10000 га (кадастровий номер 8000000000:82:189:0038).
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 2762/4014/10-11 від 08.09.2010, написи « ОСОБА_15 » та підписи від імені ОСОБА_15 , електрографічне зображення яких міститься в графі «Подпись», у ксерокопіях довіреностей від 22.07.2004, 17.06.2005, 20.07.2009 р.р. від імені ОСОБА_15 на ім'я ОСОБА_16 виконані однією особою - ОСОБА_16 .
Таким чином, є підстави вважати, що право власності на зазначену земельну ділянку перейшло від ОСОБА_16 до ОСОБА_8 - незаконно, та вказані особи можуть бути причетними до вчинення злочину, направленого на заволодіння земельною ділянкою площею 0, 10000 га (кадастровий номер 8000000000:82:189:0038), що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом обману в особливо великому розмірі.
24.08.2016 року слідчий СВ Печерського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_7 у кримінальному провадженні під №12012110000000078, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2012 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку, площею 0.1 га, кадастровий номер:8000000000:82:189:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 983021580000).
30.08.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №12012110000000078 від 23.11.2012 року, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про необхідність накласти арешт на нерухоме майно.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає вимогам ст. 170 КПК України, оскільки є предметом злочину.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на нерухоме майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні злочину.
Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 172, 173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -
Поновити апелянту ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Печерського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_7 у кримінальному провадженні під №12012110000000078, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2012 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку, площею 0.1 га, кадастровий номер:8000000000:82:189:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 983021580000), - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19 и б а к