Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Кушнір С.І.
№ 22-ц/796/10036/2016 Доповідач - Борисова О.В.
справа № 760/10045/16-ц
м. Київ
27 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Соколової В.В.
при секретарі: Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «РЗА СИСТЕМЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
В червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті заробітної плати, а саме за виконання СМАРТ задач кошти в сумі 24000 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.06.2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати.
Зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції посилався на п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України, відповідно до якої суд відмовляє у відкритті провадження, якшо є рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, або укладення мирової угоди у спорі між сторонами, проте позивач ОСОБА_1 не відмовлявся від своїх вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, а саме за виконання старт задач в розмірі 24000 грн.
А тому вважає, що норми ст.ст.205 та 207 ЦПК України на дані правовідносини не поширюються.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з підстав наведеній в ній.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25.06.2014 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 24000 грн. набуло законної сили. Рішення ухвалено між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 05.06.2012 року його було прийнято на посаду інженера-програміста відділу мікропроцесорних розробок у ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ». Працюючи на вказаному підприємстві, позивач сумлінно виконував покладені на нього обов'язки, не порушував правила внутрішнього розпорядку. За час роботи на ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» жодних дисциплінарних стягнень до ОСОБА_1 не застосовувалося.
25.02.2014 року на підставі наказу №5-К ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників. Згідно з наказом №5-К підставами для звільнення були вказані наказ №56-ЗД від 16.12.2013 року та попередження про звільнення від 20.12.2013 року.
Вказував, що ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» є винахідником та виробником сучасних приладів релійного захисту та автоматики. З метою виходу на новий рівень надання послуг, ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» було прийнято неофіційне рішення щодо проведення розроблення спеціальних програм, які б надавали споживачам дистанційно управляти кінцевим продуктом ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ».
Саме розробленням таких програм і займався позивач ОСОБА_1 перебуваючи на посаді інженера-програміста.
Згідно з довідкою виданою ОСОБА_1 за підписами генерального директора ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» ОСОБА_2, фінансового директора ОСОБА_3 та начальника відділу ОСОБА_4, позивачу ОСОБА_1 належить виплатити додаткові 24000 грн. чистого прибутку (тобто з урахуванням всіх належних податків та виплат).
А тому, оскільки вказані кошти позивачу виплачені не були позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, а саме за виконання СМАРТ задач в сумі 24000 грн.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ці підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті та остаточно вирішені по суті.
При цьому, як вбачається з вищевказаної норми перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення суду, що набрало законної сили, або ухвали суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, або ухвали про закриття провадження у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди сторін. У цих випадках спір остаточно розв'язано судом або безпосередньо сторонами під контролем суду і повторне звернення до суду не допускається.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них збігаються сторони, предмет і підстави.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 в березні 2014 року звертався до суду з позовом до ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» про визнання незаконним наказу № 56-ЗД від 16.12.2013 року, наказу № 5-К від 25.02.2014 року про звільнення позивача з займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.06.2014 року у справі №760/6086/14-ц позов ОСОБА_1 до ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, внесення змін до запису в трудовій книжці задоволено частково.
Зобов'язано ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» внести до трудової книжки ОСОБА_1запис наступного змісту: 18.09.2012 року переведений на посаду провідного інженера-програміста згідно з наказом № 17-К від 18.09.2012 року.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.09.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25.06.2014 року залишено без змін.
Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.12.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09.09.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.01.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25.06. 2015 року в частині визнання наказу №5-К від 25.02.2014 року незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
В іншій оскаржуванній частині рішення залишено без змін.
Визнано незаконним наказ ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» №5-К від 25.02.2014 року про звільнення ОСОБА_1із займаної посади у звязку із скороченням штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера-програміста у ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» з 25.02.2014 року.
Стягнуто з ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.02.2014 року по 28.01.2015 рокув сумі 93424,20 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Стягнуто з ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» в дохід держави судовий з бір в розмірі 934,24 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.01.2014 року встановлено, що суд обгрунтовано відмовив у задоволені позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 24000 грн., оскільки така заробітна плата позивачу у штатному розписі не передбачена і наказ про нарахування позивачу в кінці року 24000 грн. відповідачем не видавався. До того виплата зазначеної суми можлива була за умови виконання СМАРТ-задач, відповідно з ключовими показниками результативності, а такого не відбулося.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що предметом спору є заборгованість по заробітній платі в сумі 24000грн.за виконання СМАРТ задач.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РЗА СИСТЕМЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки є судове рішення, яке набрало законної сили у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції невірно застосовані норми процесуального права колегія суддів відхиляє, оскільки суд вірно відмовив у відкритті провадження у справі на підставі саме п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України, при цьому суд не вирішував питання про залишення позову без розгляду та не постановлював ухвалу про закриття провадження у справі.
Посилання апелянта на те, що суддя Кушнір С.І. не мала права приймати участь у даній справі, оскільки вона вже розглядала справу №760/6086/14-ц з незаконного звільнення ОСОБА_1 та неодноразово ігнорувала надані їй факти та норми законів колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції не було відкрито провадження у даній справі, позивач відводів складу суду не заявляв, а положення ч.1 ст.21 ЦПК України до вказаних правовідносин не застосовується.
Доводи апелянта про те, що він неодноразово при розгляді справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції надавав докази результатів своєї праці, проте судами фактично це питання не розглядалося колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішення суду законної сили сторони не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу, з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти та правовідносини.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам процесуального права, внаслідок чого підстав для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: