Справа № 11-кп/796/1722/2016 Категорія КК: ст. 340, ч. 1 ст. 366 КК України
Головуючий в суді 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Головуючий в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого, судді-доповідача: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю прокурора: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження № 42014100000001729 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року щодо ОСОБА_8 за ст. 340, ч. 1 ст. 366 КК України,
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору.
Рішення суду обґрунтоване тим, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Так, в обвинувальному акті в порушення вимог ст. 291 К1ІК України не викладені фактичні обставини провадження та не сформульоване обвинувачення у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ст. 340 КК України, а саме незаконного перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненого службовою особою, в якому обов'язково має зазначатись, зокрема, час і місце вчинення злочину, що прямо впливає з'ясування питання щодо підсудності.
Зміст обвинувачення відносно ОСОБА_8 зводиться виключно до обвинувачення останнього у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 КК України, натомість як останній обвинувачується в тому числі й за ст. 340 КК України, об'єктивна сторона якого в обвинувальному акті не розкрита.
Так в обвинувальному акті не зазначено, яким чином, де, коли і в якій спосіб обвинувачений вчинив незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій не відображено, хто з перелічених осіб, де і коли організовував або проводив збори, мітинги, вуличний захід чи демонстрацію і які конкретно дії, направлені на перешкоджання організації чи проведенню вказаних заходів, вчинив ОСОБА_8 по відношенню до кожної особи. Крім цього не вказано, в чому саме обвинувачується ОСОБА_8 , тобто чи в незаконному перешкоджанні організації чи проведенні та чого саме - зборів, мітингів, вуличних походів чи демонстрацій.
Окрім того, в обвинувальному акті не викладено мотивів вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а також спосіб його вчинення в частині обізнаності в транспортних засобів, у певній акції.
Такі обставини свідчать про порушення положень п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обґрунтовуючи своє рішення суд також послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Абрамян прати Росії» від 09 жовтня 2008 року.
Крім того, в обвинувальному акті не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж не вказано щодо відсутності шкоди.
Також в порушення п. 3 ч. 1 ст. 291 КПК України, згідно з яким обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного потерпілого, зокрема, дату та місце народження, громадянство, будь-яке посилання з цього приводу в обвинувальному акті відсутнє.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити нове підготовче судове засідання у кримінальному провадженні у суді першої інстанції.
Вважає, що ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню із призначенням нового підготовчого судового засідання у суді першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. При прийнятті відповідного судового рішення в основі внутрішнього переконання суду не лежало всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження і вимоги закону, судове рішення містить в собі неналежне мотивування та протиріччя.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що всі встановлені досудовим розслідуванням обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 340 КК України в обвинувальному акті викладені в повному обсязі з зазначенням дій та посиланням на фактичні обставини їх вчинення. Водночас, в даному випадку, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 340 КК України має ідеальну сукупність з кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 366 КК України, оскільки своєю однією дією ОСОБА_8 вчинив злочини, які слід кваліфікувати та розділяти за різними статтями КК України. Крім того, в разі наявності суперечностей щодо кваліфікації дій обвинуваченого, це не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору у зв'язку з тим, що певні обставини вчинення кримінального правопорушення можуть стати відомі під час судового розгляду та, відповідно до ст. 338 КПК України, прокурор не позбавлений права змінити обвинувачення у суді.
В обвинувальному акті також зазначено про те, що під час Революції Гідності відбувалась мирна акція протесту «Автомайдан», а саме автопробіг до резиденції колишнього Президента України ОСОБА_9 , та на виконання злочинних вказівок влади, яка була на той час, зокрема, ОСОБА_8 склав завідомо неправдиві рапорти про нібито порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, з метою подальшого позбавлення їх прав керування транспортними засобами, внаслідок чого останні не змогли б приймати участь у подібних мирних акціях протесту. В даному випадку, ця акція протесту є загальновідомою, набула значного резонансу у суспільстві, та питання про те хто саме її організував або проводив не є предметом доказування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 .
Висновок суду про те, що обвинувальний акт не містить анкетних відомостей потерпілих є хибним, оскільки обвинувальний акт містить всі анкетні дані потерпілих у відповідності до вимог КПК України.
Судом першої інстанції також не взято до уваги того факту, що кримінальне провадження № 42014100000001729 було виділено з кримінального провадження № 42014100020000046 та при цьому, відповідно до положень ведення ЄРДР, ті слідчі та прокурори, які здійснювали досудове розслідування та процесуальне керівництво відповідно, автоматично набувають тих самих повноважень у виділеному провадженні. Тобто, це не є ні процесуальною дією, ні процесуальним рішенням, про які слід зазначати відомості у реєстрі матеріалів досудового розслідування.
З огляду на викладене, висновки, викладені судом у судовому рішенні про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, містять істотні суперечності, ухвала винесена з формальних підстав та підлягає скасуванню з призначенням нового підготовчого судового засідання в суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.
Згідно з п. 13 ст. 3 КПК України обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
У відповідності з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_8 за ст. 340, ч. 1 ст. 366 КК України не дотримався вимог КПК України та ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, повернувши обвинувальний акт прокурору з мотивів і підстав, не передбачених кримінальним процесуальним законом.
Суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні в порушення вимог закону вдався до оцінки обґрунтованості кваліфікації діянь обвинувачених, правильності та конкретності формулювання висунутого обвинувачення, чим порушив вимоги ст. 314 КПК України, перевищивши межі повноважень суду на цій стадії кримінального провадження.
Висновок суду про те, що обвинувальний акт не містить анкетних відомостей потерпілих та не зазначено розмір шкоди є безпідставним, оскільки в обвинувальному акті вказано, що потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, шкоду у кримінальному провадженні не заподіяно, цивільний позов не заявлено. Обвинувальний акт в цій частині відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, як підстави для повернення обвинувального акту прокурору, є необґрунтованими та не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Проте, обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 за ст. 340, ч. 1 ст. 366 КК України не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, яке повинно відповідати вимогам п. 13 ст. 3, ст. 110 КПК України.
Так, формулюючи обвинувачення прокурор зазначає, що ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України та ст. 340 КК України. Отже, в обвинувальному акті в розділі «Формулювання обвинувачення» фактично викладено підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та зазначено і продубльовано фактичні обставини, які слідчий орган вважає встановленими, та можлива правова кваліфікація дій особи, якій було висунуто підозру під час досудового розслідування, що дає підстави вважати, що цим процесуальним рішенням ОСОБА_8 має статус підозрюваного, а обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень прокурором у встановленому КПК України порядку не висунуто.
У відповідності з ч.1, ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
За таких обставин апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні в частині мотивів і підстав повернення обвинувального акта прокурору.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року у кримінальному провадженні № 42014100000001729 за обвинуваченням ОСОБА_8 за ст. 340, ч. 1 ст. 366 КК України змінити в частині мотивів і підстав повернення обвинувального акта прокурору.
В порядку ст. 404 КПК України обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні повернути прокурору.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ ________________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4