24 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13.08.2015 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Києва, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці.
На підставі ст.71 КК України ОСОБА_6 за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2013 року за ч.2 ст.185 КК України і остаточно призначено покарання у виді 2 років 7 місяців позбавлення волі,
Вказаним вироком суду ОСОБА_6 визнано винною в тому, що вона 10 липня 2015 року близько 18 год. 50 хв., знаходячись в приміщенні торгівельного залу магазину «Космо» по пр. Маяковського, 26 в м. Києві, маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, усвідомлюючи, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшла до стелажів з товаром, звідки намагалась повторно таємно викрасти майно, яке належить ТОВ «Суматра ЛТД», а саме: чоловічу туалетну воду «Million», вартістю 379 грн., 50 коп., жіночу туалетну воду «Ledi million», вартістю 541 грн. 00 коп., на загальну суму 920 грн. 50 коп., які сховала до свої сумочки та пройшла повз касову зону не оплативши, таким чином виконала усі дії, які вона вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак з причин, які не залежали від її волі, кримінальне правопорушення не було закінчено, оскільки ОСОБА_6 була затримана працівниками магазину.
Обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію її дій, просить апеляційний суд змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, та застосувавши до неї положення ст.ст. 69, 75 КК України призначити їй покарання не пов'язане з позбавленням волі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_6 посилається на те, що суд не повною мірою врахував дані про її особу, незадовільний стан її здоров'я, наявність обставин, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відсутність з боку потерпілої сторону будь-яких зауважень, а також ту обставину, що злочинні дії були припинені нею особисто.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, даних про її особу, яка раніше неодноразово судима за вчинення злочинів проти власності, вчинила умисний злочин в період іспитового строку за попереднім вироком, не працює, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неможливість її виправлення без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення їй покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням даних про особу ОСОБА_6 , яка задовільно характеризується за місцем проживання, наявності обставини, яка пом'якшує покарання, щирого каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення їй покарання у наближеному до мінімального розміру для даного виду покарань, передбаченого санкцією ч.2 ст. 185 КК України, а при призначенні покарання за сукупністю вироків обрав принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком та правильно визначив розмір остаточного покарання.
Таким чином, судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі засудженої та ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженою, так і іншими особами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для зміни вироку відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13.08.2015 року щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3