Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Чех Н.А.
№ 22-ц/796/11590/2016 Доповідач - Борисова О.В.
справа № 755/16915/15-ц
м. Київ
20 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
У вересні 2015 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому з урахування уточнених вимог просила стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію по втраті права спільної сумісної власності на майно у розмірі 299395 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2016 року позовні вимоги задоволено.
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію по втраті права спільної сумісної власності на майно в розмірі 299395 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вказував на те, що автомобіль CEVROLELACETTI 2005 року випуску був придбаний відповідачем, ще в 2005 році в період коли сторони перебували в шлюбі, який було зареєстровано 25.12.1999 року та в подальшому розірвано 22.08.2008 року. Позивач після розірвання даного шлюбу з позовом до суду про поділ спільного майна подружжя не зверталася. Так, через два роки після розірвання першого шлюбу, 25.12.2010 року сторони уклали новий шлюб, який в подальшому було розірвано 23.10.2015 року за рішенням суду, яке набрало законної сили 02.03.2016 року.
А тому, оскільки автомобіль CEVROLE LACETTIбув придбаний апелянтом у 2005 році під час його перебування у першому шлюбі з позивачем, даний автомобіль не може бути предметом поділу майна подружжя, набутого ним у шлюбі, в якому сторони перебували у період з 25.12.2010 року по 02.03.2016 року.
Зазначав, що відчуження автомобіля KIA SPORTAGE було здійснено у травні 2015 року, тобто за десять місяців до розірвання шлюбу між сторонами.
Відчуження вказаних автомобілів було здійснено апелянтом за згодою позивача, а кошти отримані в результаті продажу автомобілів були використані на потреби та в інтересах сім'ї, в тому числі і на утримання двох неповнолітніх дітей.
Жодних доказів того, що позивач не надавала згоду на відчуження автомобілів, чи того, що кошти використані не в інтересах сім'ї, позивач суду не надала.
В судовому засіданні відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні автомобілі є спільним майном сторін і кожен з них має право власності по 1/2 частині, та стягнув з відповідача на користь позивача компенсацію вартості 1/2 частини автомобілів, які є спільним сумісним майном подружжя.
Проте, з таким висновком суду в повній мірі погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За приписами ст.ст.60, 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч.ч.2,4 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Статтею 68 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
За правилами ст.ст.70,71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до абз.1 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно з п.22 вищевказаної Постанови Пленуму поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до абз.2 п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 25.12.1999 року по 25.07.2008 року.
В подальшому, 25.12.2010 року між сторонами знову було укладено шлюб.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.03.2016 року, шлюб між сторонами було розірвано.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.
За період перебування в шлюбі з 25.12.1999 року по 25.07.2008 року сторонами було придбано автомобіль CHEVROLET LACETTI 2005 року, державний номерний знак НОМЕР_1 чорного кольору, зареєстрований на відповідача, а в період перебування в шлюбі з 25.12.2010 року по 23.10.2015 року сторони придбали автомобіль KIASPORTAGE, 2012 року, державний номерний знак НОМЕР_2 сірого кольору, зареєстрований на відповідача.
При цьому сторони не оспорювали, що вказане майно є спільним сумісним майном подружжя, а відтак відповідно до ст.68 СК України воно є предметом поділу, незалежно від того в якому шлюбі сторони його придбали.
З відповіді Регіонального сервісного центру в м.Києві МВС України в м. Києві від 20.04.2016 року вбачається, що 07.03.2013 року автомобіль CHEVROLET LACETTI 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, був знятий з обліку відповідачем ОСОБА_1 для реалізації і 15.03.2013 року вказаний автомобіль був зареєстрований на громадянина ОСОБА_5, тобтоавтомобіль CHEVROLETLACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 був відчужений у березні 2013 року під час знаходження сторін у шлюбі і за два роки до припинення ведення спільного господарства.
Згідно з ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексом.
Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач просила стягнути компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля CHEVROLETLACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1, проте останньою не надано належних та допустимих доказів того, що грошові кошти від продажу вказаного автомобіля не були витрачені в інтересах сім'ї.
Суд першої інстанції вказаним обставинам не дав належної оцінки та дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вартості грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля CHEVROLETLACETTI, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини вищевказаного автомобіля.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порядку поділу спільного майна подружжя з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація вартості 1/2 частини автомобіля KIA SPORTAGE 2012 року випуску, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу 02.03.2015 року.
З відповіді Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України в м. Києві від 04.03.2016 року вбачається що 29.05.2015 року була здійснена перереєстрація автомобіля KIASPORTAGE, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 з відповідача на ОСОБА_6 після чого, 04.07.2015 року відбулася знову перереєстрація даного автомобіля з ОСОБА_6 на ОСОБА_7
Позивач в позовній заяві зазначала, що середня ринкова вартість автомобіля KIASPORTAGE, 2012 року випуску відповідно до інформації наданої суб'єктом незалежної оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 від 01.04.2016 року становить 463937 грн., згідно даних з інтернету в межах 449093 грн. - 463937 грн., а тому позивач визначила вартість вказаного автомобіля в розмірі 463937 грн.
При цьому, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не заявлялося клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для визначення ринкової вартості вказаних автомобілів.
Таким чином, оскільки відповідач 29.05.2015 року здійснив відчуження спільного сумісного майна подружжя - автомобіля KIA SPORTAGE, 2012 року випуску без згоди позивача під час їх окремого проживання, відтак з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача грошова компенсація вартості 1/2 частини проданого автомобіля в розмірі 224546 грн. 50 коп.
Доводи відповідача про те, що автомобіль KIA SPORTAGE був проданий за згодою позивача, а кошти від продажу вказаного автомобіля були використані на потреби сім'ї колегія суддів відхиляє, оскількиз матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу 02.03.2015 року, на той час між сторонами був конфлікт, з квітня 2015 року сторони проживали окремо, спільне господарство не вели.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не вірно зазначено в рішенні суду дата народження сина ОСОБА_3 24.08.2010 року замість 24.08.2000 року, що на думку апелянта є підставою для скасування рішення суду колегія суддів відхиляє, оскільки питання виправлення описки вирішуються судом в порядку визначеному ст.219 ЦПК України.
Разом з тим, оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині рішення задовольняючи позовні вимоги зазначив загальну суму стягнутої грошової компенсації по втраті права спільної сумісної власності на майно у розмірі 299395 грн. без конкретизації її розміру сум за кожне майно, відтак рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі.
Згідно з частинами 1, 5 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 2244,75 грн. сплачений позивачем за подання позовної заяви та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до тієї частини позовних вимог в задоволення яких було відмовлено судовий збір в розмірі 1530,64 грн. за подання апеляційної скарги.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля KIASPORTAGE, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 сірого кольорув сумі 224546 грн. 50 коп. та судовий збір в розмірі 2244 грн. 75 коп.
Стягнути ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 1530 грн. 64 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді