20 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі: Дука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2014 року представник Акціонерний банк «Укргазбанк» звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №ААС-4620-Ф/08- КRD, укладеного між ними 02.10.2008 в розмірі 14710, 06 грн. та судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2014 позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 14710,06 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн., а всього 14953,66 грн.
Справа № 761/22516/14-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/9258/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко О.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій зазначає про незаконність рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, відповідач посилається на розгляд справи в односторонньому порядку, приймаючи до уваги лише доводи позивача. Також зазначає, що відповідач не приймала участі у судовому розгляді справи, тому вона не мала можливості скористатися своїм правом передбаченим ч. 4 ст. 267 ЦК України та заявити про застосування строків позовної давності, оскільки вказана позовна заява подана позивачем до суду із пропуском строків позовної давності. Оскільки сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про її задоволення.
Представник позивача Амосов А.П. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взятих на себе зобов'язань по погашенню кредиту та сплати процентів не виконала, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа, зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 02.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем був укладений договір № ААС-4620-Ф/08-КRD на відкриття карткового рахунку, випуск платіжної картки, встановлення відновлюваного дозволеного овердрафту та їх обслуговування, відповідно до якого відповідачу був відкритий рахунок НОМЕР_1 для обліку операцій з банківською платіжною карткою. Позивач встановив на картковому рахунку відповідача дозволений овердрафт в сумі 8000, 00 грн., строк дії ліміту кредитування становить 12 місяців /а.с.5-12/.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором, відкрив картковий рахунок, виконував розрахунково-касове обслуговування та надав кредит в межах встановленого договором ліміту, що не заперечується відповідачем.
Відповідач, скориставшись кредитними коштами, порушив умови договору, щодо повернення, сплати процентів за користування кредитом, а також щодо плати за обслуговування кредиту.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем в підтвердження позовних вимог, станом на 15.04.2014 заборгованість відповідача перед банком становить 14710,06 гривень, а саме: заборгованість за овердрафтом становить 5602,02 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за користування овердрафтом та прострочені відсотки за користування дозволеним овердрафтом в сумі 9108,04 грн.
Відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості, але основним доводом апеляційної скарги є незастосування судом першої інстанції наслідків пропуску строків позовної давності.
Перевіряючи вказані доводи апеляційним судом встановлено, що банківська платіжна картка заборгованість за якою виникла заборгованість, що є предметом даного спору, була видана зі строком дії з 11.06.2008 до 11.06.2011 включно, що вбачається з службової записки банку /а.с.89/.
Даний позов був поданий до суду, згідно штампу поштового відділення 24.07.2013 /а.с.51/
Таким чином, слід погодитись з твердження позивача про те, що з моменту закінчення строку дії платіжної карти і до моменту звернення до суду пройшло більше трьох років, які становлять строк позовної давності.
За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно частини першої статті 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2016 відповідачу було відмовлено у заяві про перегляд заочного рішення з тих підстав, що суду не було надано доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи /а.с.96-97/.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки посилання заявника на пропуск позивачем строку позовної давності не є підставою для перегляду заочного рішення суду, що встановлено статтею 232 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що судом було перевірено зареєстроване місце проживання відповідача /а.с.52/. За вказаною адресою відповідач судову кореспонденцію не отримувала, до того ж не повідомила АБ «Укргазбанк» про зміну місця проживання після укладення договору, як то передбачено його умовами, що до того ж призвело до звернення до неналежного суду.
В порядку ч. 1 ст. 77 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
А отже порушень норм процесуального законодавства при здійсненні судом заочного розгляду справи не вбачається.
Як роз'яснив Верховний Суду України в Постанові від 02.03.2016 у справі № 6-2307цс15 суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.
Таким чином, за відсутності заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності на стадії розгляду справи в суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений права на вирішення такої заяви.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2014 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: