Справа № 761/19701/15-ц С
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7225/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
19 жовтня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,
при секретарі:Юрченко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 6 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У липні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 007-2902/840-918, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 173 566 доларів США зі строком повернення до 10 березня 2038 року, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 7,5 % річних - у період з 27 березня 2008 року по 10 березня 2013 року, та 12,45% річних у період з 11 березня 2013 року по 10 березня 2038 року включно. Пунктом 1.1.3 кредитного договору сторони погодили, що у разі звільнення позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки за користування кредитом, а саме: 13,45 % річних. ОСОБА_3 було звільнено за власним бажанням з 15 грудня 2012 року.
3 вересня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість а кредитним договором № 007-2902/840-918 від 27 березня 2008 року в сумі 136 805,34 долари США, що за офіційним курсом НБУ становить 1 093 485,08 грн. Рішення набрало законної сили 16 вересня 2013 року. Даним рішенням суду було стягнуто з відповідач на користь позивача за кредитним договором тіло кредиту, нараховані включно до 28 серпня 2013 року відсотки та підвищені відсотки. Посилаючись на те, що рішення суду до цього часу не виконано, позивач просив стягнути інфляційні втрати в сумі 810835 грн.47 коп., 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання в сумі 57642 грн.74 коп. та суму нарахованих за період з 24 серпня 2013 року по 1 липня 2015 року процентів в сумі 32387,66 доларів США, в тому числі і за підвищеними процентами, що в гривневому еквіваленті складає 680309 грн.30 коп.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 6 жовтня 2015 року задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості по несплачених відсотках в розмірі 32 387, 66 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості інфляційних втрат за час прострочення в розмірі 810 835, 47 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» суму трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 57 642, 47 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 1 квітня 2016 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, з врахуванням сум щомісячних розрахунків за виконавчим листом.
В апеляційній скарзі послалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що рішення є необґрунтованим, оскільки судом неповно були з'ясовані обставини справи, що мають значення для її вирішення, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи.
В судових засіданнях представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в судове засідання призначене на 19 жовтня 2016 року не з'явилася, причини своєї неявки суду не повідомила. Представник ПАТ «Універсал Банк» в судове засідання, призначене на 19 жовтня 2016 року не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.141), причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які в судове засідання не з'явилися, зважаючи на вимоги ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом установлено, що 27 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 007-2902/840-918. За умовами зазначеного договору банк надав, а відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 173566 доларів США у тимчасове користування, на умовах повернення, строковості та платності, зі строком їх повернення до 10 березня 2038 року. Відповідно до умов договору встановлена плата за користування кредитом у розмірі 7,5 % річних - у період з 27 березня 2008 року по 10 березня 2013 року, та 12,45 % річних у період з 11 березня 2013 року по 10 березня 2038 року.
Сторони погодили, що у разі звільнення позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки за користування кредитом, а саме 13,45% річних, що передбачено у п.1.1.3 кредитного договору. Згідно з наказом ПАТ «Універсал Банк» від 15 грудня 2012 року ОСОБА_3 було звільнено за власним бажанням з 15 грудня 2012 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 3 вересня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволені та стягнуто достроково з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 007-2902/840-918 від 27 березня 2008 року в сумі 136805,34 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1093485 грн.08 коп.. Рішення набрало законної сили 16 вересня 2013 року.
Станом на 13 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, рішення суду не виконане.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України) й не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування грошовими коштами у розмірі визначених умовами договору, в тому числі і за підвищеними процентами.
Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст..599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст..1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 цього Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Кредитним договором передбачено, що нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування відсотків «30/360», починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку та зарахування на поточний рахунок позичальника, вказаний у п.2.1.3 договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості позичальника (а саме: на суму кредиту, що не повернута кредитору), виходячи з кількості 30 днів у місяця й 360 днів у році. Позичальник зобов'язується здійснити повне погашення процентів за користування кредитом не пізніше дня повного погашення суми кредиту, зазначеного у п.2.6 цього договору ( п.2.7 договору).
За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст.1048 цього Кодексу (правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у справі 5-157цс16 від 25 травня 2016 року).
Отже, оскільки рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 3 вересня 2013 року не виконане відповідачем, кредитор має право на отримання процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 3 вересня 2013 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором по тілу кредиту становить 136591,12 доларів США.
Як убачається з наданого апеляційному суду представником банку розрахунку, в погашення тіла кредиту в розмірі, визначеному рішенням суду, банк зараховував кошти, які надходили щомісяця на виконання рішення суду, та відповідно на суму заборгованості, яка залишалася, нараховував проценти у розмірі 13,45 % (а.с.128). Відтак, доводи апеляційної скарги в тій частині, що банком зараховувалися кошти на погашення поточних процентів, а не на погашення стягнутої за рішенням суду суми, не заслуговують на увагу.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню сума нарахованих за період з 24 серпня 2013 року по 1 липня 2015 року процентів, виходячи із розміру - 13,34%, що визначено умовами договору.
Разом з тим, колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за підвищеними відсотками, виходячи з наступного.
За умовами укладеного між сторонами кредитного договору, розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовуються до всієї простроченої суми основного боргу позичальника (п.1.1.1 кредитного договору).
Отже, зі змісту договору слідує, що банк застосовує підвищену процентну ставку за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів.
Проте, з моменту ухвалення рішення суду про дострокове стягнення кредитної заборгованості, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячний платежів, не мають правового значення, а відтак у банку були відсутні підстави для нарахування процентів за підвищеною ставкою.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам підлягає зміні, а сума визначена судом в розмірі 32387,66 доларів США зменшенню на суму нарахованих процентів за підвищеною ставкою у розмірі 474,56 доларів США .
Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від суми яка стягнута за рішенням суду, то в цій частині суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом установлено, що ОСОБА_3 має невиконане перед банком грошове зобов'язання, розмір якого визначений рішенням суду в національній валюті, а отже кредитор на отримання інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
За таких обставин, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 6 жовтня 2016 року підлягає зміні, а сума заборгованості по несплаченим відсоткам, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» зменшенню з 32387,66 доларів США до 31913,10 доларів США.
В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 6 жовтня 2015 року - змінити, зменшивши суму заборгованості по несплачених відсотках, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» з 32387,66 доларів США до 31913,10 доларів США.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: