Справа № 308/4689/16-ц
(заочне)
27 жовтня 2016 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючої-судді - ОСОБА_1
при секретарі - Коціпак З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» подану в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Р21.101.16599 від 07.10.2014 року,-
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» ( далі ТОВ «ФК Рантье») в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 звернулося до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Р21.101.16599 від 07.10.2014 року. Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 07.10.2014 року між ПАТ «Ідея Банк» (на підставі договору факторингу №31/12-2 від 31.12.2015 року право вимоги набуло ТОВ «ФК «РАНТЬЕ») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №Р21.101.16599, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3, а останній отримав суму кредиту у розмірі 19 999,00 грн., зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 16 % річних, строком на 12 місяців, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни передбачені умовами кредитного договору, згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків.
Однак взяті на себе зобов'язання відповідач щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором відповідачем не виконано. ОСОБА_3 порушував терміни сплати кредиту і відсотків за користування кредитом. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 30.03.2016 року перед позивачем по кредитному договору становить 18234,93 грн., з яких: 14016,36 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4218,57 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями.
Посилаючись на викладені обставини позивач просить суд, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» заборгованість по кредитному договору №Р21.101.16599 від 07.10.2014 року в сумі 18234,93 грн. та судові витрати.
В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» не з'явився, але надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи та письмових заперечень до суду не надходило, тому суд згідно ч.4 ст.169 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
Розгляд справи проведено за відсутності сторін , які не з'явились в судове засідання і у відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судом встановлено, що 07.10.2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №Р21.101.16599, відповідно до умов якого, Банк надав ОСОБА_3, а останній отримав суму кредиту у розмірі 19999,00 грн. зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 16% річних, строком на 12 місяців, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни передбачені умовами кредитного договору, згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, що стверджується кредитним договором №Р21.101.16599 від 07.10.2014 року, копія якого приєднана до матеріалів справи. /а.с.18-19/
Згідно п.1.1 кредитного договору сума кредиту за даним договором становить - 19999,00 грн.
Позивач в позові зазначає, що Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі.
Як вбачається з кредитного договору ОСОБА_3 отримав кошти від Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності. Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору.
Відповідно до п.1.1. кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, плату за обслуговування кредитної заборгованості і комісіями згідно з умовами договору.
Відповідно до п.2.1. кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 12 щомісячних внесках включно до 7 дня / числа кожного місяця згідно Графіку щомісячних внесків за кредитним договором.
Відповідач, як стверджує позивач, всупереч умов договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Внаслідок цього, станом на 30.03.2016 року в нього утворилась заборгованість по кредитному договору в сумі 18234,93 грн., з яких: 14016,36 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4218,57 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями. ( а.с. 20)
Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст. 10, 11 ЦПК України.
Як встановлено судом, 31.12.2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК Рантье» укладено Договір Факторингу № 31/12-2, за яким право вимоги кредитної заборгованості Банку до відповідача за кредитним договором, відступлені позивачу.
Позивач в позові зазначає, що таким чином, у зобов'язанні за даним договором змінився кредитор, Банк відступив йому право грошової вимоги до боржника (відповідача)/а.с. 12-17/
Про заміну кредитора у зобов'язаннях (відступлення право вимоги), що діють на підставі кредитного договору №Р21.101.16599 від 07.10.2014 року, новий кредитор ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» повідомив Позичальника листом (а.с. 11 ).
Встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільногозаконодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Кредитор у зобов'язані може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги (ч.1 ст. 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Зміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (516 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст. ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до умов кредитного договору №Р21.101.16599 від 07.10.2014 року сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати відсотків.
Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не виконав зобов'язання, передбачені вищезазначеним кредитним договором у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України його слід вважати таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 добровільно не виконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов'язання, то у позивача виникло право вимагати достроково від боржника повернення кредитних коштів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «РАНТЬЕ», згідно кредитного договору №Р21.101.16599 від 07.10.2014 року заборгованість в сумі 18234,93 грн. підлягають до задоволення з мотивів викладених вище.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.525, 526, 530, 543, 551, 610, 612, 623, 624, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60,88, 169, 212-215,224-226 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» подану в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Р21.101.16599 від 07.10.2014 року - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» заборгованість за кредитним договором № Р21.101.16599 від 07.10.2014 року в розмірі 18234,93 грн., з яких: 14016, 36 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4218,57 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісія.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1378,0 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1