Єдиний унікальний номер 225/2651/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1884/2016
Головуючий у 1 інстанції Челюбєєв Є.В. Єдиний унікальний номер 225/2651/16-ц
Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/1884/2016
Категорія 5
01 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Папоян В.В.
суддів: Кішкіної І.В., Новікової Г.В.
за участю секретаря Чуряєва В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого незаконного володіння,
В квітні 2016 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх син ОСОБА_5, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді торгового металевого павільйону з додатково прибудованими торговельним приміщенням і літнім майданчиком, який розташований в АДРЕСА_1 та яким на сьогодні безпідставно користуються дружина померлого ОСОБА_3 Просили визнати за ними право власності порядку спадкуванням за законом після смерті ОСОБА_5 по ? частині за кожним і витребувати спірне майно з чужого незаконного володіння.
Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31 серпня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивачі надали апеляційну скаргу в якої просять рішення суду скасувати та постановити нове, по суті позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначали, що суд помилково відмовив у задоволені позову з тих підстав, що вони не зверталися до нотаріальної контори за отриманням відповідного свідоцтва, оскільки спірний металевий павільйон є тимчасовою спорудою та не потребує будь-якої реєстрації і не відноситься до об'єктів на які відповідно до Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальний дій нотаріусом видається свідоцтво про право на спадщину.
Особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмою, отриманою представниками сторін по справі. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з заявою про повторне відкладення слухання справи. Однак їх заява не може бути задоволена з тих підстав, що розгляд справи у зв'язку з їх неявкою уже відкладався, повторне відкладення розгляду справи призведе до необґрунтованого затягування та порушення строків розгляду справи, а також порушення прав сторін.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду підлягає залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і визначив закон, який їх регулює.
Спадщина (спадкове майно) - це майнові і окремі немайнові права та обов'язки спадкодавця, які після його смерті переходять до спадкоємців. Основу спадкового майна складають майнові права та обов'язки спадкодавця (право власності на нерухоме майно, транспортні засоби, вклади тощо). В порядку спадкування можуть переходити також окремі немайнові права, які необхідні для реалізації пов'язаних з ними майнових прав
Відповідно до ст.1217 ЦК України в редакції 2003 року спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ст..ст. 1269, 1270 ЦК України в редакції 2003 року спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними.
З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 04.12.2012 року. Спадкоємцями за законом після його смерті є, у тому числі: батьки померлого - ОСОБА_1, ОСОБА_2, які у встановлений законодавством строк звернулись до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини після смерті сина, дружина померлого - ОСОБА_3 та його син - ОСОБА_4.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В матеріалах справи відсутні данні які б підтверджували факт звернення позивачів до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про спадщину після смерті спадкодавця та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог про визнання права власності та похідних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що спірне майно є тимчасовою спорудою та не відноситься до переліку об'єктів на яке відповідно до «Методичних рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя» нотаріусом видається свідоцтво про право на спадщину, оскільки згідно із Правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Держбуду від 13.10.2000 року N 227 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.10.2000 року за N 755/4976, мала архітектурна форма для підприємницької діяльності невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.
Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 року, тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею реєстрації не підлягають.
Тоді як звертаючись до суду з позовом позивачі просили визнати право власності в поряду спадкування на торговий металевий павільйон з додатково прибудованими торговельним приміщенням і літнім майданчиком.
З матеріалів справи убачається, що за життя ОСОБА_5, як приватному підприємцю рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 15.12.1999 року № 485/4 було надано в оренду земельну ділянку площею 40,0 кв м строком на п'ять років для розташування металевого повільну з реалізації товарів народного споживання по АДРЕСА_1. На підставі цього рішення укладено договір оренди від 14.03.2000 № 0/7-6 строк дії якого закінчився 14.03.2005 року.
Копією паспорта на об'єкт обслуговування населення підтверджується що по АДРЕСА_1 дійсно розташований торговий металевий павільйон з призначенням для реалізації товарів народного споживання.
Згідно листа виконкому Ленінського району м.Донецька від 06.06.2014р. №07-630-2 в період дії договору оренди земельної ділянки до торгового павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_2» розташованого по АДРЕСА_1 було самовільно прибудовано додаткове торговельне приміщення і літній майданчик.
Відповідно до ст.. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини. Як вбачається з матеріалів справи за життя спадкодавця спірне нерухоме майно до експлуатації не введено та право власності у встановленому законодавством порядку зареєстровано не було.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам Закону. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: