Справа № 462/4794/15-ц
Провадження № 2/761/6813/2016
23 вересня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Голопич Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості «про визнання права власності,-
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.01.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір без номеру згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої обовязки за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач неналежним чином виконував свої обовязки і не повертав суму кредиту та нараховані відсотки, в зв'язку із чим, станом на 30.04.2015 року має заборгованість в загальній сумі 42365,96 грн., що складається із наступного: 9290,62 грн. заборгованість по кредиту; 22983,05 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 7836,77 грн. заборгованість за пенею та комісією а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг; 250,00 штраф (фіксована частина); 2005,52 процентна складова. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача взаборгованість за кредитним договором в сумі 42365,96 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтриав заявлені вимоги, просив задовольнити.
Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, зважаючи на те, що договір було укладено в 2007 р., а остання сума на погашення кредиту внесено 31.05.2011 р. Беручи до уваги звернення представника банку із позовом в липні 2015 р. встновлені строки позовної давності для захисту прав пропушені ПАТ КБ «ПриватБанк».
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, у судовому засіданні встановлено, що 4 січня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг, який складається з заяви відповідача, Умов і правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.
Так, згідно умов Договору та на підставі заяви відповідача позивач видав останньому кредитну картку, відкрив відповідачу картковий рахунок в національній валюті України, а також встановив ліміт кредитування в розмірі 5 000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
При цьому, відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг Договір діє протягом дванадцяти місяців. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про зупинення дії Договору він автоматично пролонгується на такий же термін.
Також, згідно п. 6.5 Умов і правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, процентах за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах передбачених даним Договором.
При цьому, при підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з тарифами банку які були надані відповідачу у письмовому вигляді. Своїм підписом він підтвердив факт отимання інформації про умови кредитування в Приватбанку та його місцем.
На даний час Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», що підтверджується копією витягу зі Статуту.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином. Однак, ОСОБА_1, скориставшись кредитними коштами, не виконував в повному обсязі зобов'язань, визначених Договором, чим порушив умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
При цьому, посилання відповідача в своїх запереченнях на те, що у липні 2009 року банк без належного повідомлення вніс зміни в п. 8.6 Умов, що погіршило умови договору і, як наслідок, спонукало відповідача звернутись 3.08.2009 року до Банку із заявою про розірвання договору, - ніяким чином не позбавляє обов»язку ОСОБА_1 сплатити кредитору-банку належні згідно умов договору грошові кошти.
При цьому, вимоги п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід»ємних частин договору. А зміст п.5.7 Умов та правил надання банківських послуг встановлює, що Банк має право вимогати дострокового виконання боргових зобов»язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов»язків. При цьому, положення п.5.2 передбачають, що у разі порушення власником або довіреною сособою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов»язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов»язків та інших обов»язків за цим Договором. Тобто Банк має право, а необов»язок вчиняти вказані дії за Договором.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні відповідачем строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбачених даним Договором більше ніж на 120 днів відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 500 грн. 00 коп.+5% від суми позову.
Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором станом на 30 квітня 2015 року сума заборгованості з боку відповідача становила 42365,96 грн., що складається із наступного: 9290,62 грн. заборгованість по кредиту; 22983,05 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 7836,77 грн. заборгованість за пенею та комісією а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг; 250,00 штраф (фіксована частина); 2005,52 грн. процентна складова, що підтверджується наданими позивачем розрахунками, перевіреними у судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно п. 9.12 Умов, Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонговується на такий самий строк.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з письмовою заявою від 3.08.2009 року про розірвання Договору, що відповідає вимогам п. 6.4 Умов.
Разом з тим про порушення своїх прав на повернення всієї суми кредитних коштів та процентів за користування кредитом - 31.05.2011 року, і це не заперечувалось у судовому засіданні представником позивача, а тому строк, протягом якого відповідно до чинного законодавства України, особа має право звернутися до суду за захистом порушеного права - до 31.05.2014 року.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
При цьому, згідно вимог ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 19.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Слід зазначити, що згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-160цс14: «Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою».
Як встановлено судом, позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з даним позовом лише у липні 2015 року.
Таким чином на час пред'явлення позову строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, сплинув.
Разом з тим, у позовній заяві позивач не обґрунтував поважності причин пропущення строку позовної давності, не встановлено наявності таких причин і в судовому засіданні.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 256, 257, 259, 261, 266, 267, 525, 526, 625, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суддя: