27 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2152/16
Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
за участю секретаря - Скоріної Т.С.
представника апелянта - Олефір А.М.;
представника позивача - Єгоров О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними дії, скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
У травні 2016 року публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» (далі - ПАТ «ОПЗ») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ) в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ №188 від 08 квітня 2016 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки ПАТ «Одеський припортовий завод»;
- визнати протиправними дії щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПАТ «Одеський припортовий завод» з питань дотримання законодавчо встановлених термінів сплати до бюджету збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за період грудень 2015 року та січень 2016 року;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за №№ 0000324700, 0000334700 від 26 квітня 2016 року про застосування штрафу в розмірі 658 665,19 грн. та 484 022,45 грн. відповідно.
В обґрунтування позову зазначено, що контролюючий орган невірно застосувавши норми Податкового кодексу України, зробив протиправні висновки про порушення підприємством податкового законодавства і відповідно протиправно застосував штрафні санкції.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував наказ СДПІ №188 від 08 квітня 2016 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки ПАТ «ОПЗ».
Визнав протиправними дії СДПІ щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПАТ «ОПЗ» з питань дотримання законодавчо встановлених термінів сплати до бюджету збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за період грудень 2015 року та січень 2016 року.
Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення СДПІ за №№ 0000324700, 0000334700 від 26 квітня 2016 року про застосування штрафу в розмірі 658 665,19 грн. та 484 022,45 грн. відповідно.
В апеляційній скарзі СДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати прийняте рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підставах.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «ОПЗ» до 01 січня 2016 року було платником збору у вигляді цільової надбавки до діючої ціни на природний газ для споживачів усіх форм власності, оскільки споживало імпортований ним природний газ як газ та сировину (п.29 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Об'єктом оподаткування була вартість природного газу імпортованого у звітному періоді.
Збір справлявся у розмірі 2 відсотків на обсяги природного газу що імпортувалися, а під діючою ціною на природний газ вважалась митна вартість оформлення природного газу. Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнював календарному місяцю та податкові декларації збору мали подаватись у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації, але сплата збору мала відбуватись до або в день подання митної декларації, а не у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду. Для суб'єктів господарювання, які споживають імпортований ними природний газ як паливо або сировину, строк сплати збору було визначено конкретною подією - день подання митної декларації, і сплата мала відбутись не пізніше цієї події.
На виконання вимог податкового законодавства, діючого до 01 січня 2016 року, позивачем надана «Податкова декларація збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності» за грудень 2015 року (від 12.01.2016 року) в якій задекларовано податкове зобов'язання в сумі 3 293 325,96 грн. термін сплати якого - 30 січня 2016 року та «Податкова декларація збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності» за січень 2016 року (від 15.02.2016 року) в якій задекларовано податкове зобов'язання у сумі 4 840 224,43 грн. термін сплати якого - 01 березня 2016 року.
ПАТ «ОПЗ» сплачено суму збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності до бюджету України за природний газ, що імпортовано (платіжні доручення № 11618 від 11 грудня 2015 року на суму 3 293 325,96 грн. та № 487 від 20 січня 2016 року на суму 4 840 224,43 грн.).
Однак, у зв'язку з тим, що ПАТ «ОПЗ» помилково у розділі 4 розрахунку до вищевказаних декларацій визначив категорію споживачів, яка визначена у підпункті «в» замість підпункту «г», нарахування податкового зобов'язання було автоматично проведено по коду класифікації доходів бюджету 17060100 та обліковувались на цьому рахунку.
На підставі цього, 21 березня 2016 року позивачем надана уточнююча податкова декларація та уточнюючий розрахунок за грудень 2015 року, в яких у розділі 4 розрахунку визначив категорію споживачів, яка визначена у підпункті «г».
Внаслідок подання уточненої звітності податкове зобов'язання по коду класифікації доходів бюджету 17060100, що обліковувались на цьому рахунку у сумі 3 293 325,96 грн. знято, а відповідне податкове зобов'язання нараховане по коду класифікації доходів бюджету 17060200.
В свою чергу, СДПІ, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України та наказу від 08 квітня 2016 року №188 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПАТ «ОПЗ», проведена перевірка з питань дотримання законодавчо встановлених термінів сплати до бюджету збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів, визначених у пп.1.3.1 п.29 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України за період грудень 2015 року та січень 2016 року.
За результатом проведеної перевірки складено акт від 14 квітня 2016 року №49/28-08-47/00206539/8 «Про результати невиїзної документальної перевірки з питання дотримання законодавчо встановлених термінів сплати до бюджету збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів, визначених у пп.1.3.1 п.29 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України з період грудень 2015 року та січень 2016 року».
У висновках даного акту відповідач зазначив, що внаслідок помилкового визначення у розрахунку збору категорії споживачів, ПАТ «ОПЗ» в порушення п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України не сплатив задекларовану суму за кодом бюджетної класифікації 17060100 та станом на: 30 січня 2016 року виник податковий борг у розмірі 3 293 325,96 грн., а кількість днів затримки сплати складає 52 дні, які відповідачем розраховані від граничної дати сплати (30.01.2016) до дати подання уточнюючої звітності (21.03.2016); 01 березня 2016 року виник податковий борг у розмірі 4 840 224,43 грн., а кількість днів затримки сплати складає 22 дні які відповідачем розраховані від граничної дати сплати (01.03.2016) до дати подання уточнюючою звітності (22.03.2016).
На підставі такого висновку відповідач прийняв наступні податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2016 року:
- № 0000324700, яким, на підстав п.126.1. ст.126 Податкового кодексу України, застосував до позивача штраф у розмірі 20 відсотків від суми недоплати, який визначено у сумі 658 665,19 грн.;
- № 0000334700, яким застосував штраф на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у розмірі 10 відсотків від суми недоплати, який визначено в сумі 484 022,45 грн.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив із того, що платник податків у строк, передбачений Податковим кодексом України, сплатив суму збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, а помилка у визначенні категорії споживачів самостійно усунена позивачем, шляхом подачі уточнюючих декларацій та розрахунків до них у визначений законодавством України строк, а тому підстав для застосування штрафу до ПАТ «ОПЗ» у відповідача не було.
Також суд першої інстанції вказав, що у СДПІ взагалі не було підстав для прийняття наказу «Про проведення документальної невиїзної перевірки ПАТ «Одеський припортовий завод», оскільки підставою для її проведення був п.78.1.4 ст.78 Податкового кодексу України, який містить таку обов'язкову умову як направлення запиту, який позивачу не направлявся.
Колегія суддів вважає, що така правова позиція суду першої інстанції відповідає ст.159 КАС України, яка встановлює, що судове рішення повинно бути ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 29 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2016 року, встановлюється збір у вигляді цільової надбавки до діючої ціни на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, у тому числі уповноважені особи договорів простого товариства, які:
а) провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів;
б) споживають імпортований ними природний газ як паливо або сировину;
в) споживають видобутий ними природний газ як паливо або сировину.
Відповідно до пп.1.3.1 п.29 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, збір справляється у розмірі 2 відсотків на обсяги природного газу, що постачаються для таких категорій споживачів:
а) підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, зокрема блочні (модульні) котельні (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води);
б) бюджетні установи;
в) промислові та інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, що використовують природний газ;
г) суб'єкти господарювання, що визначені у підпункті "б" підпункту 1.1 цього пункту;
ґ) суб'єкти господарювання, у тому числі уповноважені особи простих товариств, що визначені у підпункті «в» підпункту 1.1 цього пункту.
Підпунктами 1.6-1.7 пункту 29 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному місяцю. Податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.
Форма податкової декларації встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.
Відповідно до п.54.1 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Так, згідно з пунктом 57.1 статті 75 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп.49.18.1 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з вказаними вище платіжними дорученнями від 11 грудня 2015 року №11618 (а.с.44) та від 20 січня 2016 року №487 (а.с.45) ПАТ «ОПЗ» сплатило платіж «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності», у розмірах, які самостійно визначені платником податку у вищевказаних деклараціях.
Виявивши помилку, яка стосується того, що позивачем в податкових деклараціях невірно вказано категорію споживачів, визначених у пп.1.3.1 п.29 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (замість категорії «г» помилково вказано категорію «в»), ПАТ «ОПЗ» надані до СДПІ уточнюючі податкові декларації та уточнюючі розрахунки, в яких вірно вказано категорію споживачів - категорія «г» (а.с.33-36, 40-43).
Пункт 15 ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України (в редакції до 01.01.2016 року) передбачав, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належить збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до ч.5 ст.45 цього Кодексу, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поряд з цим, п. 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується апелянтом, ПАТ «ОПЗ» у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та пп.1.8 п.29 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України здійснило оплату податкового зобов'язання в сумі 3 293 325,96 грн. та 4 840 224,43 грн. до Державного бюджету України.
Однак, позивач помилково позначив категорію споживачів, яка визначена у підпункті «в». Проте, як вже зазначалось вище, вказана помилка усунена ПАТ «ОПЗ» при подачі уточнюючих декларацій та розрахунків до них за відповідні періоди.
Як вірно послався суд першої інстанції, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 16 червня 2015 року №21-377а15, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Відповідно до абз.2 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
За таких обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що помилкове декларування ПАТ «ОПЗ» у розділі 4 розрахунку категорії споживачів не призвело до втрат Державного бюджету України, оскільки платник податків у строк передбачений Податковим кодексом України сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання у повному обсязі, а помилка у визначенні категорії споживачів самостійно усунена позивачем шляхом подачі уточнюючих декларацій та розрахунків до них у визначений законодавством України строк.
У зв'язку з викладеним вище, доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахування штрафних санкцій колегією суддів не приймаються.
Щодо іншого доводу скарги, який полягає в тому, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку стосовно протиправності перевірки, оскільки контролюючі органи не зобов'язані направляти письмові запити до суб'єктів господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Як вбачається зі спірного наказу перевірка була призначена на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України.
Так, п.79.1 ст.79 цього Кодексу передбачає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Представник СДПІ наголошував на тому, що перевірка була проведена на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.
Дана стаття визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок.
Відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Аналіз даної статті свідчить про те, що контролюючий орган зобов'язаний направити платнику податків письмовий запит і у разі якщо останній не надасть пояснення та документальні підтвердження у контролюючого органу виникає право на проведення перевірки.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що посилання представника апелянта на те, що це є право контролюючого органу направляти відповідні запити, є результат помилкового тлумачення норм податкового законодавства.
Щодо останнього доводу апеляції, який полягає в тому, що суд неправомірно стягнув з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень сплачену позивачем суму судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з апеляційної скарги, представник СДПІ цитує ч.1 ст.94 КАС України, яка втратила чинність на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII. Дана стаття передбачала, що судові витрати стягуються з Державного бюджету України.
Проте, після внесених змін дана стаття передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законною позицію суду першої інстанції щодо стягнення судового збору на користь позивача з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними дії, скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - залишити без змін.
Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (код за ЄДРПОУ 39722244) судовий збір у розмірі 18 854 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 35 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова