Справа № 22ц/796/13389/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Катющенко В.П.
19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Поливач Л.Д., Вербової І.М.
при секретарі - Литвиненку Р.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим, за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» Пантіної Любові Олександрівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року,
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 листопада 2007 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» було укладено кредитний договір № 830, згідно з яким, з врахуванням змін та доповнень, банк надав позичальнику кредит з лімітом заборгованості 3 311 456,00 грн строком до 10 листопада 2022 року та сплатою 22% річних за користування кредитом. Згідно з додатковим договором про внесення змін до кредитного договору від 18.05.2015 року, повернення кредиту забезпечується порукою ТО В «Сіті-Стейт» (договір поруки № 830-2 від 12 листопада 2007 року), порукою (договір поруки № 830-3 від 09 квітня 2009 року) та заставою нерухомого майна ОСОБА_5 (іпотечний договір від 09 квітня 2009 року), порукою (договір поруки № 830-4 від 16 листопада 2011 року) та заставою нерухомого майна ТОВ «Регіонінвест 3000» (іпотечний договір від 16 листопада 201 1 року), порукою ОСОБА_3 (договір поруки № 830-5 від 18 травня 2015 року). Згідно з п. 1.2. Договору поруки (із змінами), укладеного між нею, банком та ОСОБА_3 18 травня 2015 року, поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком як солідарний боржник по кредитному договору в межах сум депозитів та нарахованих процентів по депозитним договорам, що розміщені у банку. 26 травня 2015 року поручителем ОСОБА_3 здійснено повне погашення кредиту та процентів за його використання згідно з кредитним договором, що підтверджується випискою з поточного рахунку останньої, відкритого в ПАТ «УПБ». У зв'язку з погашенням кредиту, ПАТ «УПБ» надав їй довідку від
28 травня 2015 року за № 11/5-02/511. згідно з якою кредит по кредитному договору № 650 від 13 вересня 2007 року достроково остаточно погашений за рахунок коштів поручителя ОСОБА_6, заборгованість по кредитному договору перед банком відсутня.
Однак, 31.08.2015 року нею було отримано лист ПАТ «Український Професійний Банк» від 20.08.2015 року № 01-10/4040, в якому останній повідомив, що в ПАТ «Український Професійний Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в банку та про нікчемність: Договору поруки № 830-5, укладеного 18 травня 2015 року між ПАТ «УПБ». ОСОБА_1 та ОСОБА_3; Договору поруки № 650-7, укладеного 18 травня 2015 року між банком. ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком як солідарний боржник по кредитному договору; претензій від 19 травня 2015 року: № 11/5-02/428 ОСОБА_1. № 11/5-02/427 ОСОБА_3; всіх документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов'язаних з укладенням договору поруки № 830-5 від 18 травня 2015 року та погашенням ОСОБА_3 заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.
Посилаючись на те, що такі дії банку є неправомірними, порушують її права, перелічені у листі договори відповідають усім вимогам закону і в установленому законом порядку не визнані недійсними, вона виконала свої зобов'язання за кредитним договором достроково, що не заборонено законом, відповідач прийняв виконання, кредит повністю погашений, що безпідставно оспорюється банком, зазначивши про нікчемність правочинів, просила визнати її зобов'язання за кредитним договором припиненими шляхом їх повного виконання.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року позов задоволено.
Визнано припиненим зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 830 від 12 листопада 2007 року шляхом їх повного належного виконання.
Не погодившись з рішенням суду Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» Пантіна Л.О. подала апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що судом першої інстанції не враховано, що перерахування ОСОБА_3 коштів на рахунок банку здійснено не було. На момент проведення штучних транзакцій з погашення кредитної заборгованості у банку було відсутнє право на дострокове стягнення. Операція з погашення кредитної заборгованості є штучною, адже кошти не відображалися ні у касі банку, ні на кореспондентських рахунках банку, за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення не виконується. За змістом витягу з Протоколу № 15 від 11 серпня 2015 року, складеного Комісією з перевірки договорів (інших правочинів), результатами перевірки виявлено правочини (договори), що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема договір поруки № 830-5 від 18 травня 2015 року та додатковий договір до нього від 19 травня 2015 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що погашення кредиту з боку поручителя ОСОБА_9 було здійснено належним чином, підстав вважати договір поруки нікчемним немає.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено 12 листопада 2007 року між ВАТ «Український Професійний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 830, за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався отримати і повернути грошові кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п.п. 1.2. - 1.4. Розділу 1 кредитного договору, кредит з лімітом заборгованості: 3311456.00 грн, з яких 3200000,00 грн на споживчі цілі та 1 11456,00 грн на оплату страхових платежів; строк кредиту: з 12 листопада 2007 року по 10 листопада 2022 року (включно), процентна ставка: 1 8,5% річних.
У подальшому, 01 жовтня 2008 року, 09 квітня 2009 року між ВАТ «Український Професійний Банк» та позивачем були укладені відповідні додаткові договори про внесення змін до кредитного договору № 830 від 12 листопада 2007 року, за якими було змінено процентну ставку за кредитом на 22,00% річних, визначено, що повернення кредиту забезпечується порукою ТОВ «Київський гуртовий ринок» (договір поруки № 830-1 від 12 листопада 2007 року) та заставою нерухомого майна ТОВ «Київський гуртовий ринок» (іпотечний договір від 12 листопада 2007 року), порукою ТОВ «Сіті- Стейг» (договір поруки №830-2 від 12 листопада 2007 року), порукою ОСОБА_5 (договір поруки № 830-3 від 09 квітня 2009 року) та заставою нерухомого майна ОСОБА_5 (іпотечний договір від 09 квітня 2009 року).
У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з боку позичальника ОСОБА_1, 09 квітня 2009 року між ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ВАТ «Український Професійний Банк» було укладено договір поруки № 830-3.
Також, 16 листопада 2011 року між ТОВ «Регіонінвест 3000», ОСОБА_1 та ПАТ «Український Професійний Банк» було укладено договір поруки № 830-4.
16 листопада 2011 року між відповідачем та ОСОБА_1 було укладем додатковий договір про внесення змін до кредитного договору № 830 від 12 листопада 2007 року.
Крім того, 18 травня 2015 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ПАТ «Український Професійний Банк» було укладено договір поруки № 830-5, за яким поручитель ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед банком, як солідарний боржник, за кредитним договором, при цьому поручитель, відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
18 травня 2015 року між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про внесення змін до кредитного договору № 830 від 12 листопада 2007 року.
19 травня 2015 року між ОСОБА_3. ОСОБА_1 та ПАТ «Український Професійний Банк» було укладено додатковий договір до договору поруки № 830-5 від 18 травня 2015 року, за яким пункт 1.2. Розділу 1 договору викладено у наступній редакції: «Поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком, як солідарний боржник, за кредитним договором в межах сум депозитів та нарахованих процентів за депозитним договорам, що розміщені у банку».
Як вбачається з платіжного доручення № 23017592 від 26 травня 2015 року ОСОБА_3 здійснила погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 830 від 12 листопада 2007 року та договору поруки № 830-5 від 18 травня 2015 poку, перерахувавши на рахунок ПАТ «УПБ» суму кредитних коштів у розмірі 1 691 164,61 грн. Вказані відомості також підтверджуються виписками ПАТ «УПБ» від 28 травня 2015 року.
Крім того, згідно довідки № 11/5-02/511 від 28 травня 2015 року, виданої ПАТ «Український професійний банк», 26 травня 2015 року кредит був достроково та остаточно погашений за рахунок грошових коштів поручителя ОСОБА_3 в сумі 1 691 164,61 грн в повному обсязі. Заборгованість перед банком за кредитним договором № 830 від 12 листопада 2007 року відсутня.
30 квітня 2015 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 293/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку». ДаноюПостановою в ПАТ «УПБ» було запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку, призначено куратора Національного банку України, а також установлено ряд обмежень у здійсненні операцій.
28 травня 2015 року Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову №348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 від 28 травня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ», згідно з яким з 29 травня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український ПрофесійнийБанк» Пантіну Л.О.
20 серпня 2015 року на адресу позивача ПАТ «УПБ» було направлено листа, в якому повідомлено про нікчемність договору поруки № 830-5 (зі змінами та доповненнями), укладеного 18 травня 2015 року між ПАТ «УПБ», ОСОБА_1 та ОСОБА_3. з посиланням на те. що укладання зазначеного договору було здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур банку. Зокрема, відповідач посилався на норми ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та повідомляв про необхідність виконання умов кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання гіравочинів недійсними», правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Таким чином цивільні правочини, які порушують публічний порядок є нікчемними, і в той же час такі правочини можуть бути визнані недійсними.
Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (частина 3 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина 5 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»),
У силу частини 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
При цьому, уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина 3 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»),
В свою чергу, приписами частини 2 статі 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається законодавчо визначене право Уповноваженої особи Фонду на визнання правочинів неплатоспроможного банку нікчемними, у випадках, визначених у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку с нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банк неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, . внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору: банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, при гримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»: банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Встановивши, що договір поруки було укладено 18 травня 2015 року, тобто до віднесення ПАТ «Український Професійний Банк» до неплатоспроможних баків та введення тимчасової адміністрації, погашення кредиту з боку поручителя ОСОБА_3 також було здійснено до введення тимчасової адміністрації, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки № 830-5 від 18 травня 2015 року та додатковий договір до нього від 19 травня 2015 року є нікчемними в силу закону, оскільки їх визнано нікчемними Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» є необґрунтованими, оскільки встановлення факту нікчемності правочину тимчасовою адміністрацією банку у цивільному процесі не є преюдиціальним фактом та потребує доказування у загальному порядку, оскільки відповідно до вимог ст.221 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Доводи апеляційної скарги про те, що правочини з дострокового повернення коштів за кредитним договором: договір поруки № 830-5 від 18 травня 2015 року та додатковий договір до нього від 19 травня 2015 року є нікчемними в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є безпідставними з наступних підстав.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладені сторонами договори відповідали волевиявленню сторін та не містять заборон щодо їх вчинення.
Як вже зазначалося, укладеним між сторонами договором поруки передбачено можливість договірного списання коштів, розміщених на депозитному рахунку ОСОБА_3, для погашення заборгованості за кредитним договором позивача.
Правочини щодо перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок ,на неправомірність чого посилався відповідач, не є правочинами в розумінні наведених норм, а є банківськими операціями, а відтак не можуть визнаватися нікчемними.
До того ж, згідно зі ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, задоволення такої вимоги здійснюється шляхом переказу обтяжувачу грошової суми, достатньої для повного задоволення цієї вимоги. Такий переказ може здійснюватися банком у порядку договірного списання. Якщо на момент звернення стягнення грошові кошти, які є предметом забезпечувального обтяження, знаходяться у володінні обтяжувача і їх сума перевищує розмір вимоги, обтяжував зобов'язаний повернути надлишок боржнику.
За ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Разом із цим вказану статтю Законом України від 16.07.2015 року № 629-VIII доповнено пунктом 8 і визначена у ньому заборона може застосовуватись виключно після початку процедури ліквідації банку. У даному конкретному випадку процедуру ліквідації розпочато 28.05.2015 року. Разом з тим, достеменно встановлено, що ОСОБА_3 звернувся із заявою про перерахування коштів 26.05.2015 року і такий перерахунок був здійснений 26.05.2015 року, тобто до початку ліквідації та доповнення статті 46 Закону.
До того ж того відповідач не довів, що внаслідок укладення вказаних угод, ПАТ «УПБ» став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, навпаки, банк отримав від ОСОБА_3 кошти, в якості повернення кредиту за кредитним договором № 830 від 12 листопада 2007 року.
Матеріали справи не містять обґрунтувань, які саме зобов'язання взяв на себе банк, які призвели до його неплатоспроможності. Не зазначено також кредиторів, перед якими виконання зобов'язання стало неможливим.
Матеріали справи не містять також доказів щодо застосування відповідачем наслідків, на його думку, нікчемних правочинів шляхом повернення поручителю коштів, списаних з його рахунку в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «УПБ».
Доводи апеляційної скарги про те, що операція з погашення кредитної заборгованості є штучною, адже кошти не відображалися ні у касі банку, ні на кореспондентських рахунках банку, при цьому зазначено, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення не виконується, не можуть свідчити про нікчемність правочину, як і не може свідчити про даний факт будь-які родинні відносини поручителя та голови ревізійної комісії.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» ПантіноїЛюбові Олександрівни відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.
Головуючий
Судді