Справа № 22-ц/796/13764/2016 Головуючий у 1 інстанції - Притула Н.Г.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
26 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів : Вербової І.М., Болотова Є.В.
при секретарі Литвиненку Р.С.
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1,заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мілоцький ОлегЛеонідович, Державне територіально-галузеве об‛єднання «Південно-Західна залізниця» про визнання неправомірною та скасування постанови,зобов‛язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об‛єднання «Південно-Західна залізниця»,подану його представником ЧУРАКОВОЮ Наталією Миколаївною
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року
В серпні 2016року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною скаргою та просив визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Києва Мілоцького О.Л. від 04.08.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №761/10285/15-ц, виданим 18.07.2016 року Шевченківським районним судом М.Києва, а виконавчий лист повернути у Шевченківський районний відділ ДВС м.Києва для подальшого виконання; зобов'язати старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Києва Мілоцького О.Л. вирішити питання про прийняття до провадження виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №761/10285/15-ц виданого Шевченківським районним судом м.Києва 18.07.2016 року у відповідності до вимог закону.
Вимоги скарги обгрунтовані тим, що 08.07.2016 року Шевченківським районним судом м.Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту України. Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», Голови комісії з реорганізації у зв'язку із злиттям Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Тягульського Володимира Григоровича, про визнання незаконними розпорядження, наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання не чинити перешкод частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано незаконним розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 244-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»; визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України від 26 березня 2015 року № 44-о «Про припинення дії контракту з ОСОБА_1.»; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з 25 березня 2015 року на умовах, визначених Контрактом № 5-IV від 13 лютого 2012 року, укладеного між Міністерством інфраструктури України та ОСОБА_1 та Додатковими Угодами до Контракту № 5-IV від 13 лютого 2012 року; стягнуто із Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 444 396 грн. 63 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів), з індексацією; визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України від 24 березня 2015 року № 99 «Про голову комісії з реорганізації Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» . У задоволенні позовних вимог в частині щодо заборони Голові комісії з реорганізації у зв'язку із злиттям Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Тягульському Володимиру Григоровичу чинити перешкоди ОСОБА_1 при виконанні ним обов'язків голови комісії з реорганізації у зв'язку із злиттям Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» та в частині щодо Державної адміністрації залізничного транспорту України - відмовлено.
Крім того, судом допущено негайне виконання рішення суду в частині щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з 25 березня 2015 року та в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць.
На частину рішення суду що стосується негайного виконання, судом видано виконавчий лист.
20.07.2016 року представник позивача звернулась із заявою про відкриття виконавчого провадження, проте 05.08.2016 року отримала постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з непідвідомчістю виконання рішення суду та у зв‛язку з пред'явленням виконавчого документу не за місцем знаходження боржника.
Вказану постанову скаржник вважає винесеною з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» оскільки боржник, якого на даний час не виключено з ЄДРПОУ, знаходиться на території Шевченківського району м.Києва та даний виконавчий лист має бути пред'явлено саме до ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року скаргу задоволено частково.
Визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Мілоцького Олега Леонідовича від 4 серпня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП № 51740746).
Не погодившись з рішенням суду представник Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»подала апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову про відмову ОСОБА_1 в задоволені скарги .
На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема,що згідно Закону України «Про управління об‛єктами державної власності та Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено певний порядок призначення та звільнення на посаду керівника суб‛єктів господарювання державного сектору економіки і відповідно до цього порядку призначення на посаду начальника залізниці здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України та уповноваженими ним органами на управління майном. Таким чином, вважає представник об‛єднання,реалізація порядку призначення,звільнення поновлення керівника Залізниці на посаді не залежить від виконання та дій Залізниці,а повністю делеговано Кабінету Міністрів України,тому боржником у виконавчому провадженні щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді Державне територіально-галузеве об‛єднання «Південно-Західна залізниця» не може виступати. Крім цього, Залізниця не є власником або органом управління майном.
Зазначеним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки,що на думку представника привело до незаконного скасування постанови про визнання неправомірною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Ухвала суду в частині відмови в задоволені скарги щодо повернення до ВДВС виконавчого листа та в частині зобов'язання старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Києва Мілоцького О.Л. вирішити питання про прийняття до провадження виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №761/10285/15-ц виданого Шевченківським районним судом м.Києва 18.07.2016 року у відповідності до вимог закону не оскаржено,а тому її законність в цій частині, колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини п‛ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад
судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 11 цього ж Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частина 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права та свободи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.07.2016 року Шевченківським районним судом м.Києва задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано незаконним розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 244-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»; визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України від 26 березня 2015 року № 44-о «Про припинення дії контракту з ОСОБА_1.»; поновлено ОСОБА_1на посаді начальника Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з 25 березня 2015 року на умовах, визначених Контрактом № 5-IV від 13 лютого 2012 року, укладеного між Міністерством інфраструктури України та ОСОБА_1 та Додатковими Угодами до Контракту № 5-1Vвід 13 лютого 2012 року; стягнуто із Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 444 396 грн. 63 коп. ( без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів), з індексацією; визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України від 24 березня 2015 року № 99 «Про голову комісії з реорганізації Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».
Допущено негайне виконання рішення суду в частині щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з 25 березня 2015 року та в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць.
18.07.2016 року Шевченківським районним судом м.Києва на виконання рішення суду в частині негайного виконання рішення про поновлення на посаді ОСОБА_1 видано виконавчий лист, як зазначено у виконавчому листі, боржником є ДТГО «ПЗЗ», яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Лисенка,6.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мілоцького О.Л. від 04.08.2016 року на підставі статей 21, 23, п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом виданим 18.07.2016 року на виконання рішення суду від 08.07.2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді на тій підставі, що відповідно до ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» виконання вказаного виконавчого листа має здійснюватися відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Як вбачається, приймаючи таке рішення старший державний виконавець виходив з того, що згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», яке визначено виконавчим документом як боржник перебуває в стані припинення. Центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить менше 25 відсотків є Міністерство транспорту України.
Таким чином, державний виконавець вважав, що виконавчий лист поданий не за місцем та з порушенням підвідомчості виконання рішення суду.
Проте з таким рішенням старшого державного виконавця, суд першої інстанції не погодився, вважав його неправомірним і задовольняючи частково жалобу ОСОБА_1 встановив, що державний виконавець в порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» постанову про відмову відкритті виконавчого провадження прийняв незаконно, так як боржник знаходиться на території Шевченківського району м.Києва.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Пунктом 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.
Як вірно встановлено судом та вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» з 06.08.2014 року перебуває в стані припинення. Вказане підприємство належить до сфери управління Міністерства транспорту України.
Також з реєстру вбачається, що головою комісії з припинення або ліквідатором підприємства є Вишняк А.В.і голова комісії з припинення знаходиться за адресою самого підприємства - м.Київ. вул.Лисенка,6.
У відповідності до положень статті 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.1, 2 статті 104 ЦК України).
Таким чином, суд правильно виходив з того, що боржник - ДТГО «ПЗЗ» не відноситься до суб'єктного складу, який визначений ч.1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» і оскільки боржник знаходиться на території Шевченківського району м.Києва, юридична особа на даний час не припинена та не виключена з ЄДРПОУ, відсутні підстави вважати, що саме Міністерство транспорту України, до сфери управління якого належить боржник, має бути боржником у даному виконавчому листі.
Ухвала суду прийнята з дотриманням закону,судом надана належна оцінка доводам сторін в сукупності з наданими доказами та запереченнями,вони суду відповідають обставинам справи і доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до ч.1 ст.378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303,304, 307, 312,313,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів-
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об‛єднання «Південно-західна залізниця»,подану його представником Чураковою Наталією Миколаївною відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді