Справа № 462/5701/16-ц
31 жовтня 2016 року м.Львів
суддя Залізничного районного суду м. Львова Кирилюк А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Європейський газовий банк», третя особа: ОСОБА_2, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» ОСОБА_3, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права за договором банківського вкладу та визнання права на відшкодування заборгованості,
28.10.2016р. у Залізничний районний суд м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Європейський газовий банк», третя особа: ОСОБА_2, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» ОСОБА_3, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права за договором банківського вкладу та визнання права на відшкодування заборгованості.
Позивач просить суд визнати за ним право вкладника за договором № 322513 банківського вкладу з фізичною особою укладеного 26 липня 2013 року між ПАТ «Європейський газовий Банк» в особі начальника Львівського відділення № 1 (ЄДРПОУ 34693790) та ОСОБА_2 на частину вкладу в сумі 6930,00 доларів США розміщених на вкладному рахунку; визнати за позивачем право на відшкодування заборгованості на частину вкладу а сумі 6 930,00 доларів США за договором № 322513 банківського вкладу з фізичною особою укладеного 26 липня 2013 року між ПАТ «Європейський газовий Банк» в особі начальника Львівського відділення № 1 та ОСОБА_2, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.
Позивач вважає, що за заявленими ним позовними вимогами, слід застосувати правила альтернативної підсудності (ч. 5 ст. 110 ЦПК України) згідно правил Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак, поняття споживача визначено в пункті 22) частини 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
При цьому права особи як споживача випливають і охоплюються юридичним змістом даного поняття і закріплені у вказаному вище Законі.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
В спірному ж випадку позивач не придбавав, не замовляв, не використовував і не мав наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а підставою заявленого позову є визнання за позивачем права вкладника за договором банківського вкладу.
Таким чином, навіть, виходячи з юридичного визначення поняття споживача, позивач не відповідає його критеріям, передбаченим в пункті 22) частини 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідно не є споживачем в розумінні вказаного вище Закону.
Натомість, право позовної вимоги позивача ґрунтується на захисті його майнового права внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань.
З наведеного випливає, що не можна ототожнювати договірні правовідносини, які випливають із реалізації особою своїх прав як споживача, яка вже відбулася та між сторонами існують іншого характеру правовідносини (в даному випадку договірні), і безпосередньо прав особи, як споживача при реалізації нею даного свого права.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 5 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р., а також в Постанові Верховного суду України №6-39 від 23.05.2012р., де роз'яснено про те, що застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з договірних відносин з банківськими установами, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання інформації споживачеві про умови такого договору, типи і розміри відсоткової ставки, валютні ризики, процедури виконання договору тощо, які передують договору з банківською установою. Але, після укладення договору, між сторонами виникають договірні кредитні відносини або відносини банківського вкладу, тому до спорів щодо виконання або не виконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть застосовуватися, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування або банківського вкладу відповідно.
Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Відповідно до ч. 7 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви місцезнаходженням відповідача - юридичної особи ПАТ «Європейський газовий Банк» є адреса: м. Київ, пр.. Московський, 16, а місцезнаходженням представництва юридичної особи (філії) є адреса: м. Львів, пр.. Чорновола, що не відносяться до територіальної підсудності Залізничного районного суду м. Львова.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.
На підставі наведеного приходжу до висновку що існує достатньо підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Європейський газовий банк», третя особа: ОСОБА_2, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» ОСОБА_3, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права за договором банківського вкладу та визнання права на відшкодування заборгованості - повернути позивачеві.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня винесення ухвали.
Суддя: / підпис /
З оригіналом згідно.
Суддя: А.І. Кирилюк